Ухвала суду № 86538496, 20.12.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6252/19

Номер провадження 1-кп/404/338/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючої судді: Загреби І.В.,

при секретарі: Пилипенко Є.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кропивницький обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019120020005507 від 19.07.2019 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 26.10.2016 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі;

- 12.01.2017 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- 29.11.2017 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.317, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.2 ст.125, ч.4 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі. 22.03.2018 звільнений по відбуттю строку покарання.

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора: Дегтярьова В.І.,

захисника: Охінченко М.С.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 , суд,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 18.07.2019 року близько 11:30 годин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 перебував біля торгівельного кіоску «Тютюн», що за адресою: м. Кропивницький, проспект Правди АДРЕСА_3 , власником якого є ОСОБА_2 , де помітив відчинене вікно та відсутність продавця у вказаному кіоску. Розуміючи, що там можуть бути грошові кошти у ОСОБА_1 виник умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, умисно та цілеспрямовано з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особа, ОСОБА_1 підійшовши до вікна торгівельного кіоску «Тютюн»,після чого проник до приміщення звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 2600 гривень 00 копійок.

Заволодівши викраденими грошовими коштами, ОСОБА_1 , з місця скоєння кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 2600 гривень 00 копійок.

Крім того, 01.08.2019 року близько 09:20 годин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 перебував біля торгівельного кіоску «Тютюнові Вироби», що за адресою: м. Кропивницький, вул. Попова,20, власником якого є ТОВ «НАША-Н» де помітив відчинене вікно та відсутність продавця у вказаному кіоску. Розуміючи, що там можуть бути грошові кошти у ОСОБА_1 виник умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, умисно та цілеспрямовано з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особа, ОСОБА_1 підійшовши до вікна торгівельного кіоску «Тютюнові вироби», після чого проник до приміщення звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 5000 гривень 00 копійок.

Заволодівши викраденими грошовими коштами, ОСОБА_1 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «НАША-Н» матеріальну шкоду на загальну суму 5000 гривень 00 копійок.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та зазначив про наявність ризиків та неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Захисник та обвинувачений в судовому засіданні вирішення даного питання залишили на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри, суд зазначає, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Відповідно до п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Установленою практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Під час розгляду клопотання суд встановив наявність обґрунтованої підозри за ст.185 ч.3 КК України, та причетність ОСОБА_1 до неї, що підтверджується наданими суду матеріалами.

Крім того, під час розгляду клопотання, судом встановлено наявність ризиків передбачених:

- п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченим ухилятися від кримінальної відповідальності та суду, через тяжкість пред`явленого обвинувачення, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини, крім того на виклики суду періодично не з`являвся;

- п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , оскільки останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів проти власності. При цьому, наявні відомості про наявність інших кримінальних проваджень по яких рішення не прийнято.

Вказане вище свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення.

Наявні ризики, свідчать, що їх запобігання не можливе шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, оскільки, перебуваючи під домашнім арештом, особистому зобов`язанню, останній не буде обмежений в своїх діях, а тому ризик передбачений пунктом 5 не буде забезпечений, окрім того останній може з метою уникнення відповідальності вчинити спроби направлені на ухилення від суду.

Згідно ст.183 ч.3 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим кодексом.

З урахуванням встановлених обставин кримінального правопорушення, відсутності у обвинуваченого заробітку, особи обвинуваченого та положень ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає можливим заставу визначити у розмірі 38 420 гривень, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись положеннями ч.3 ст.183 КПК України, суд вбачає за необхідне зазначити, що в разі внесення застави на обвинуваченого будуть покладені обов`язки: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-199, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Дегтярьова В.І., у кримінальному провадженні №12019120020005507 від 19.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, – задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці, а саме з 20.12.2019 року до 20.02.2020 року (включно).

Визначити ОСОБА_1 - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якості застави, що в грошовому еквіваленті становить 38 420 гривень (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять гривень), яка ним або заставодавцем може бути внесена на депозитний рахунок 37312037002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ місто Київ; код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: «застава за ОСОБА_1 у справі №404/6252/19; 1-кс/404/338/19, Кіровський районний суд міста Кіровограда, із зазначенням анкетних даних особи, яка вносить заставу».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 - прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 ухвала в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду, а в іншій частині оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда І.В. Загреба