Рішення № 86537149, 18.12.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/6115/18

Провадження № 2/361/858/19

18.12.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 грудня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Лопатинській С.А., з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» треті особи: ОСОБА_3 , ТОВ «Чернігівський автозавод», про стягнення страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника,

встановив:

Позивач просить стягнути з відповідача на її користь 26200грн. - як страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника. Позовні вимоги вмотивовані тим, що в ДТП ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув її син ОСОБА_4 ; дана ДТП є страховим випадком, смерть ОСОБА_4 (пішохода) настала внаслідок наїзду на нього транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у страховика- відповідача. Позивач своєчасно звернулась до відповідача (страховика відповідальності водія), відповідач їй виплатив страхове відшкодування в розмірі 13955грн., з них 5255грн. - відшкодування витрат на поховання сина і 8700грн. - на відшкодування моральної шкоди. У виплаті відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, відповідач відмовив, пославшись на те, що позивач не довела того, що була на утриманні у сина. Позивач не згодна з таким рішенням страховика, стверджує, що є непрацездатною (досягла пенсійного віку), з доходів мала лише пенсію за віком, знаходилась на утриманні у свого працездатного дорослого сина, який , хоча і не мав постійного місця роботи і офіційних постійних доходів, але підробляв, мав доходи , утримував її, приносив харчі, сплачував комунальні платежі, давав їй гроші, тому вважає, що має право на отримання від відповідача страхового відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника. Просила стягнути з відповідача 26200грн. - що становить Ѕ частину від суми 52200грн.- визначеної нею у відповідності до приписів ст.27 Закону №1961-1У (де зазначено, що така виплата не може бути меншою за 36 мінімальних заробітних плат , встановлених законом на день настання страхового випадку) і враховуючи наявність у загиблого двох утриманців: о крім неї загиблий мав ще неповнолітнього сина, який мав право на утримання від свого батька.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що ДТП, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_4, сталася внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_4 вимог п.п.4.1,4.4, 4.7,4.14 ПДР., окрім того висновком судово-медичної експертизи встановлено, що в крові загиблого виявлений етиловий спирт в концентрації 3,07 % , що могло б відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння. За заявою представника позивача Страховиком виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у вигляді моральної шкоди на суму 8700,000 грн. та витрати на поховання в сумі 5255,00 грн. Таким чином, відповідач повністю виконав свої обов`язки згідно закону, сплативши представнику позивача страхове відшкодування в повному обсязі та у передбачений законом строк. З приводу відшкодування шкоди утриманцю померлого в порядку п. 27.2 ст. 27 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач заперечує, оскільки з документів, доданих до матеріалів позовної заяви не встановлено факт, що позивач перебувала на утриманні загиблого ОСОБА_4 та отримувала від нього допомогу, яка була основним та постійним джерелом їх існування, а підтверджується лише факт, що позивач та її син проживали за однією адресою. Також зазначає, що чинним законодавством не передбачено повноважень депутата селищної ради встановлювати факт перебування на утриманні, при цьому Калитянська селищна рада у відповіді на запит зазначила, що відсутній затверджений порядок видачі довідок про перебування на утриманні осіб. Також відповідач послався на те, що оскільки позивач отримує пенсію, яка перевищує розмір прожиткового мінімуму, то вона не є особою, яка мала право на одержання утримання від сина відповідно до положень ст. 202 СК України.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що визнає, що даний факт загибелі сина позивачки є страховим випадком, але вважає, що відповідач виконав всі свої зобов`язання перед позивачкою по виплаті їй страхового відшкодування у зв`язку зі смертю в ДТП її сина ОСОБА_4 , діяв у відповідності до вимог ст.22 , 23, 27 Закону та ст.1200 ЦК України, зокрема виплатив витрати на поховання у сумі, вказаній позивачем, моральну шкоду, в розмірі , визначеному законом і договором; вважає, що у виплаті страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, відмови правильно, оскільки не було підстав для визнання позивачки утриманцем загиблого і для визнання загиблого годувальником позивачки. З даного приводу відповідач послався на те, що позивачем не були надані необхідні документи для підтвердження факту знаходження на утриманні у сина, передбачені п.35.2 ст.35 закону (п.є: документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній до настання ДТП календарний рік, розмір пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника). Натомість з вказаних документів позивачка надала лише довідку сільської ради , яка викликала сумніви у достовірності зазначених у ній відомостей, і за проведеною страховиком зустрічною перевіркою було встановлено, що довідка видана фактично зі слів самої позивачки; що відсутні будь-які документи, які б вказували на наявність у сина позивачки доходу, про його розмір, що виключало можливість зробити висновок про те, що син позивачки мав доходи і що такі доходи перевищували доходи позивачки, та що син утримував позивачку, чи що позивачка мала право на таке утримання; крім того, було встановлено, що з позивачкою проживали і інші дорослі діти, але про їх майновий стан і доходи позивачка доказів не надала; самого ж факту її пенсійного віку і проживання разом з потерпілим не достатньо для виплати шкоди за втрату годувальника; при цьому просив врахувати, що позивачка мала постійний дохід - пенсію, тобто не менший від встановлений законом прожитковий мінімум.

Третя особа ОСОБА_3 письмових пояснень не надав, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Його представник подав клопотання про залучення третьої особи ТОВ «Чернігівський автозавод» , який є володільцем джерела підвищеної небезпеки. У трудових відносинах з яким перебував ОСОБА_3 при ДТП ІНФОРМАЦІЯ_4

Третьою особою ТОВ «Чернігівський автозавод» письмових пояснень не надано.

Вислухавши доводи сторін. дослідивши надані докази. суд встановив такі обставини:

Постановою Слідчого управління ГУ НП України в Київській області від 28.07.2017р. кримінальне провадження за фактом ДТП за ознаками вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України було закрите з підстав п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Згідно даної постанови: ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 18 год.20 хв. на проїзній частині автодороги сполученням "Київ-Чернігів", що є проїзною частиною вулиці Київський шлях, в районі будинку № 8 на території населеного пункту Семиполки сталася ДТП за участі автомобіля марки "БАЗТ-713.21", д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , який під час руху в бік м.Чернігова здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який раптово вийшов на проїзну частин, зі сторони попутного узбіччя у неосвітленому та не встановленому для цього місці. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Смерть ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про смерть.

На момент ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у відповідача.

Страховик визнав дану ДТП страховим випадком.

Позивач - мати загиблого ОСОБА_4 - 26.02.2018р. звернулася до відповідача за виплатою страхового відшкодування (витрат на поховання, моральної шкоди і шкоди за втратою годувальника).

Свідоцтвом про народження підтверджено родинні стосунки між позивачкою і загиблим (мати і син).

Свідоцтвом про народження і паспортом ОСОБА_5 підтверджено, що ОСОБА_4 має також неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідоцтвом про смерть підтверджено, що чоловік позивачки помер.

Позивач ОСОБА_1 на підтвердження знаходження на утриманні у сина надала відповідачу (страховику) такі документи:

-Копію свого пенсійного посвідчення, згідно якого вона є пенсіонером за віком;

-Довідку з ПФУ про розмір пенсії, згідно довідки пенсія позивачки в період з листопада 2015р. по квітень 2016р. становила 1602,73грн., з травня по листопад 2016р.- 1679,45грн. (Згідно даних паспорту - позивачка є особою, ІНФОРМАЦІЯ_5);

-Довідку за підписом секретаря Калитянської селищної ради за вихідним номером №158 від 6.02.2017р., згідно якої ОСОБА_1 дійсно перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_4 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 так як постійно разом проживали за адресою АДРЕСА_1 . Довідка видана для пред`явлення за місцем вимоги.

Відповідач листом від 26.03.2018р. роз`яснив позивачці порядок виплати та роз`яснив, які документи мають бути подані страховик для прийняття конкретного рішення.

14.05.2018р. позивачка надала страховику інформацію у відповідь на вказаний лист, і в своєму листі повідомила страховика, що не може надати довідку про доходи сина, оскільки він офіційно не працював, але мав неофіційний дохід, працюючи різноробочим в межах свого селища та від отриманого доходу утримував свою матір пенсіонера; повідомила, що вона не мала іншого доходу крім мінімальної пенсії, в шлюбі не перебуває, і що у загиблого був неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно виписки по картковому рахунку (який був повідомлений позивачкою і її представником страховику - для перерахування страхового відшкодування) - 18.05.2018р. відповідач перерахував позивачці страхове відшкодування в сумі 13955грн.

Відмову у виплаті відшкодування за втратою годувальника відповідач мотивував тим. Що позивачем не надано необхідних документів, які б підтверджували факт знаходження позивачки на утримані у сина, в тому числі документів про доходи загиблого сина, а проведеною зустрічною перевіркою були спростовані відомості, надані позивачкою.

Відповідач надав суду такі докази, зібрані ним в ході зустрічної перевірки за даним зверненням і за даним страховим випадком:

Згідно відповіді Калитянської селищної ради за підписом в.о. голови секретаря ради від 17.04.2018р. на запит відповідача - довідка селищної ради № 158 від 6.02.2018р. та №179 від 1.02.2018р. видані радою на підставі актів депутата; згідно акту депутата ОСОБА_7 , складеного 30.01.2018р . , ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 ; померлий ОСОБА_4 проживав також по АДРЕСА_1 ; поховання ОСОБА_4 на території Калитянської селищної ради не проводились; додаток: два акти депутата ОСОБА_7 .

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 30.01.2018р. та акту про фактичне проживання від 30.01.2018р. , складених депутатом ОСОБА_7 , - в даних актах зазначено, що ОСОБА_4 проживав разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; також разом з ними за вказаною адресою проживає ОСОБА_8 та двоє її неповнолітніх дітей, а також ОСОБА_9 , син позивачки, який являється інвалідом ІІІ групи. Зі слів матері ОСОБА_1 її син ОСОБА_4 працював в селі Семиполки Торговий дім ТОВ "Укркартопля", був одним працездатним, який купував продукти харчування, ліки, сплачував комунальні послуги. Родина земельної ділянки немає, підсобного господарства не веде. Дохід сім`ї складається з двох пенсій. Висновок: ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого померлого сина ОСОБА_4 .

Згідно Довідки від 29.05.2018р. , наданій ТОВ "Укркартопля" за підписмо директора на запит ПрАТ «СК Арсенал» - ОСОБА_9 прийнятий на роботу не був, оскільки не пройшов випробувальний термін.

Судом за клопотанням відповідача допитані свідки:

Свідок ОСОБА_7 , депутат селищної ради, який складав акт обстеження умов проживання, суду пояснив, що позивачка попросила скласти акт про проживання, він здійснив вихід за місцем проживання позивачки, свідки-сусіди підтвердили, що син позивачки проживав разом з нею до його смерті; висновок про те, що позивачка знаходилась на утриманні сина, свідок-депутат зробив виходячи з того, що мати і син жили в одній хаті та вели спільне господарство; про знаходження на утриманні позивачки у сина записано зі слів самої позивачки. Особисто свідок ОСОБА_7 суду не підтвердив факту знаходження позивачки на утриманні у сина, не надав пояснень щодо доходів сім,ї, зокрема позивачки і її загиблого сина ОСОБА_10 , пояснивши, що такі обставини йому не відомі і він їх не з,ясовував ні при складенні акту, ні при підготовці радою довідки.

Свідок ОСОБА_11 , сусідка позивачки і мати свідка ОСОБА_7 , суду пояснила, що проживала по сусідству з позивачкою близько 10 років; в квартирі разом з позивачкою жили її дорослі діти: дочка ОСОБА_12 , син ОСОБА_13 , син ОСОБА_10 (загинув два роки тому), і діти ОСОБА_12 . Свідок пояснила, що підписала акт, складений сином ОСОБА_7 , і розписалась про те, що ОСОБА_10 жив у цій квартирі, ходив на роботу, але куди- не знає, яка була у нього зарплата- не знає. Свідок також пояснила, що дочка позивачки вела окреме господарство, а позивачка жила разом з двома синами. Сім,я жила мирно, свідок вважає, що оскільки жили разом, то мабуть син давав матері гроші. Зі слів позивачки свідку відомо, що влітку син ОСОБА_10 у Семиполках відпрацьовував, перебирав картоплю.

Згідно ст.1166 ЦКУ майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Ч.2 - особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Ч.3 - шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦКУ - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Ч.5 - особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст.1200 ЦКУ - у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: зокрема, 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Ч.2 - особам, визначеним у пункті 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Ч.3 - особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Згідно ст.1201 ЦКУ- особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Згідно ст.1194 ЦКУ - особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст.988 ЦК України обов`язком страховика є п.3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

Згідно ст.990 ЦКУ - Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст.6 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » (далі Закон), - страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди , яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи , відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 22 цього Закону - при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як передбачено п. 22.1. ст. 22 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 27 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає відшкодування страховиком шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, так:

- п. 27.1. - страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди;

- п. 27.2. - страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;

- п. 27.3. - страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;

- п. 27.4. - страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ст.202 Сімейного кодексу України визначено підстави виникнення обов`язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків. Так, частиною першою передбачено, що п овнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Дана норма закону не визначає поняття особи, що потребує матеріальної допомоги. Разом з тим, за аналогією закону що регулює подібні правовідносини, статтею 75 СК України , якою передбачено право одного з подружжя на утримання, дається визначення понять, яка особа вважається непрацездатною і такою, що потребує матеріальної допомоги.

Згідно ч.3 ст.75 СКУ - н епрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Згідно ч.4 ст.75 СКУ - особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»). Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

За положеннями ч.2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно статті 38 Закону «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно роз`ясненням у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» -

Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи. Для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць, що має бути підтверджене належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.

В постанові від 18.04.2018 у справі № 165/325/17 Верховний Суд звернув увагу, що якщо предметом позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. Сам факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні.

Верховний Суд роз`яснив, що за змістом абзацу 1 частини першої та частини другої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: 1) непрацездатні особи, які а) були на утриманні померлого або б) мали на день його смерті право на одержання утримання; 2) дитина потерпілого, народжена після його смерті. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

У п.8 постанови ПВС України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Позивач не довела того, що на день смерті сина вона була на утриманні у нього, або що на момент смерті сина вона була особою, яка мала право на утримання від нього.

З наданих до матеріалів справи документів встановлено, що позивач та її загиблий син дійсно проживали за однією адресою, одною сім,єю, проте факт утримання позивача її сином не підтверджений належними доказами.

При цьому суд виходить з того, що позивачка хоча і була непрацездатною в силу свого пенсійного віку, але вона не вважається такою, що потребувала допомоги від сина, оскільки мала свій постійний дохід у вигляді пенсії, яка не була меншою від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Позивач також не довела, що дійсно була на утриманні сина, тобто що допомога, яку вона отримувала від сина (а не її пенсія) була її основним доходом. Як видно з наданих доказів, син позивачки не мав постійного місця роботи і такого доходу, з якого б та частка, яка припадала б на утримання матері, була більшою , ніж її пенсія.

Довідки селищної ради про знаходження матері на утриманні у сина базувались виключно на актах, складених депутатом, та не мали під собою дійсного підгрунтя, зокрема встановлення та аналізу доходів сім,ї, їх порівняння. Як вказано у акті - дохід сім,ї складається з двох пенсій. Запис про доходи сина в акті внесений зі слів ОСОБА_1 . Свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснили, що запис про утримання сином матері зроблений виходячи з їх особистого розуміння ситуації, і при цьому вони виходили виключно з того, що мати і син проживали разом, і що син був працездатний, і логічно вважати, що він десь працював і приносив гроші. Тому суд погоджується з відповідачем у тому, що вказані два акти і видана на їх підставі довідка селищної ради не є безсумнівними і достовірними доказами знаходження позивачки на утриманні сина. Сам той факт, що син допомагав по господарству і приносив харчі, не є достатнім для висновку про утримання матері.

Ніяких доказів наявності у сина такого доходу, з якого б можна було вивести розмір потенційної допомоги, надаваної матері, - позивачка не представила ні в страхову компанію для прийняття рішення про страхове відшкодування, ні надала таких доказів суду.

Крім того, в актах депутата зазначено, що разом з позивачкою в одному будинку проживали і інші дорослі її діти, в тому числі працездатна дочка і син-інвалід третьої групи.

В стадії доповнень позивач заявила клопотання про прийняття довідки про доходи, виданої головою правління Племптахорадгоспу «Броварський» , вихідний №385 від 18.11.2019р., згідно даної довідки, вона видана про те, що ОСОБА_9 дійсно працював з 2.06.2015р. по 29.02.2016р. та з 17.05.2016р. по 18.07.2016р. в ПАТ «Племптахорадгосп Броварський», займав посаду оброблювача птиці, мав дохід; разом з тим, дана довідка не доказує постійного доходу ОСОБА_9 і більш того, не доказує розміру такого доходу, з якого б частка, що могла припадати на утримання матері, була б більшою за її пенсію (враховуючи крім того і наявність у загиблого неповнолітнього сина, який за законом вважається утриманцем). До того ж в цій довідці зазначено, що такий дохід і робота припинились в липні 2016р., тобто вказаного доходу вже не було протягом декількох місяців перед його загибеллю. Таким чином, дана довідка не спростовує висновків суду про недоведеність знаходження позивачки на утриманні сина, і не спростовує правильних та обгрунтованих висновків відповідача, який за наданими йому документами дійшов висновку про невстановленість факту знаходження позивачки на утриманні сина і відповідно втрати годувальника.

До того ж вказана довідка позивачем подана з порушенням строку і порядку подання доказів (подана з пропуском строку для подання доказів, не заявлено клопотання про поновлення такого строку, не виконано вимоги про надіслання доказу другій стороні), не зважаючи на те, що судом надавався достатній для цього час. При цьому суд також враховує, що вказаний документ не був наданий позивачем відповідачу для прийняття рішення за її зверненням до страховика за страховою виплатою, тому він не міг бути взятий до уваги відповідачем.

При таких обставинах, відмова відповідача у страховій виплаті позивачці на відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника,- була обгрунтованою і законною. Права позивача такими діями відповідача не були порушені.

Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог. Позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. 22, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 202 СК України, ст. 1200 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не буде вручене в день його складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом тридцяти днів з дня вручення копії повного рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Повне рішення виготовлене 20.12.2019р..

Суддя: Т.В.Селезньова