Рішення № 86536028, 17.12.2019, Овруцький районний суд Житомирської області

Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/3233/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача 5000 грн. боргу та покласти на нього судові витрати, мотивуючи тим, що 08.02.2019 відповідач звернувся до неї з проханням позичити йому в борг грошові кошти в сумі 100 грн. через систему безготівкового переказу Приват24. Цього ж дня нею було переведено на картку відповідача 100 грн.. 21.02.2019 відповідач знову, посилаючись на скрутне матеріальне становище, звернувся до неї і позичив ще 4900 грн., аби разом віддати 5000 грн.. Враховуючи факт давнього знайомства та приятельських довірливих відносин нею того ж дня було перераховано на банківську карту відповідача також через систему безготівкового переказу Приват24 ще 4900 грн.. ОСОБА_2 зобов`язувався повернути їй борг протягом 3-4 місяців. Однак, до сьогоднішнього дня позичені кошти не повернуті. Її телефонний номер відповідач заблокував. Коли телефонний зв`язок було встановлено через платну послугу, останній заперечував наявність будь-якого боргу, виражався нецензурною лайкою та погрожував завданням тілесних ушкоджень.

Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Позивач надала заяву, в якій просить справу слухати у її відсутність. Позовні вимоги підтримала. Відповідач не повідомив про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням та оголошенням на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик до суду.

Дослідивши письмові докази в справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, або інший документ, який є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п.2 ч.1 ст.1046 ЦК).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст.640 ЦК. Так, відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем на підтвердження укладення договору позики надано виписки по її, ОСОБА_1 , картці в АТ КБ «ПриватБанк» від 12.08.2019 і дублікатами квитанцій №983274328965521863296 від 08.02.2019 та №Р24А564209757А28439 від 21.02.2019 (а.с.7-10), які підтверджують факт здійснення позивачем 08.02.2019 та 21.02.2019 переказу коштів на карту ПриватБанку через додаток Приват24 на рахунок одержувача - ОСОБА_2 , тобто відповідача, в сумі 100 грн. та 4900 грн.. Однак, в коментарі до платежу відсутнє його призначення. Зазначено лише дані відповідача. Тобто, відсутнє підтвердження факту переказу спірних коштів відповідачу саме на умовах договору позики.

Позивачем не надано і будь-яких доказів, які б підтверджували факт звернення відповідача до неї з проханням позичити кошти, тобто з пропозицією укласти договір позики.

13.08.2019 ОСОБА_1 відповідно до положень ч.1 ст.530 ЦК України на ім`я ОСОБА_2 було направлено претензію на суму 5000 грн., яку останній отримав 16.08.2019, про що свідчать копії претензії від 13.08.2019 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, сам по собі факт направлення претензії, без визнання боргу відповідачем та не доведенням його статусу позичальника, судом не може бути покладено в основу рішення по справі.

За таких обставин, в судовому засіданні не знайшли підтвердження факти передачі позивачем відповідачу грошових коштів 08.02.2019 на суму 100 грн., та 21.02.2019 на суму 4900 грн., саме в борг, тобто не підтверджено обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог - не підтверджено фактів укладення саме договорів позики.

Таким чином, зважаючи, що виписки по картці позивача в АТ КБ «ПриватБанк» від 12.08.2019 і дублікати квитанцій №983274328965521863296 від 08.02.2019 та №Р24А564209757А28439 від 21.02.2019 не є доказом укладення договору позики, а лише посвідчують факти передання грошових сум відповідачу, тобто не доводячи його статус позичальника, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. в доход держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити за безпідставністю.

Про перегляд заочного рішення може бути подана заява протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення на заочне рішення до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 21.12.2019.