Рішення № 86535655, 16.12.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8999/16-ц

Категорія 6

2/295/2285/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

16.12.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Козакевич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (правонаступника ОСОБА_3 ) про усунення перешкод користування власністю, -

ВСТАНОВИВ:

Четвергова ОСОБА_4 . звернулась до суду з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди для реалізації її права користування власністю, шляхом звільнення земельної ділянки від мотлоху і перенесення залишків будівельного сміття, що утворилося від руйнації сараю «Б» і яке їй не належить, на подвір`я ОСОБА_3 . В обгрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , що належить її згідно державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 4418, від 12 січня 1999 року. ОСОБА_3 , отримавши в дар 11.06.2013 року від ОСОБА_5 частину будинку та 1/2 частину сараю «Б», прийняла на себе права і обов`язки попереднього власника - землекористувача, тобто стала користувачем земельних ділянок під кімнатою 3-1 (площею 17,3 м2) та 1/2 частиною сараю «Б», з необхідністю укладення договору оренди з власником земельної ділянки Четверговою ОСОБА_6 Д. На земельній ділянці лежить сміття, яке утворилося після руйнації сараю «Б» і належить громадянці ОСОБА_3 у зв`язку з чим, позивач вважає, що має право вимагати перенесення залишків будівельного сміття, із земельної ділянки приватної власності на подвір`я ОСОБА_3 . Крім того, оскільки 26.12.2017 року ОСОБА_2 , прийняв у власність від ОСОБА_3 18/100 частин будинку, та 1/2 частину сараю «Б» також не набув права власності на земельні ділянки, а прийняв на себе права та обов`язки користувача. Тому, саме ОСОБА_2 слід усунути перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 24.05.2017 року у справі призначено земельно-технічну, будівельно- технічну експертизу, провадження по справі зупинено.

07.08.2017 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 05.03.2018 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позовних вимог до ОСОБА_1 про припинення права власності шляхом викупу, провадження по цивільній справі №295/8999/16-ц в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності шляхом викупу закрито.

Ухвалою суду від 16.08.2018 року призначено будівельно-технічну експертизу, провадження по справі зупинено.

18.06.2019 року провадження у справі поновлено.

Від представника позивача – Петрушиної Л.А. надійшла заява про проведення розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судова повістка повернулась на адресу суду з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання». Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, на підставі положень статей 211, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши та оцінивши зібрані в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що згідно Державного акта 12.01.1999 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку №0,0690 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 9).

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування частини житлового будинку від 11.06.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 (дарувальником) та позивачем (обдаровуваною), вона набула у власність 49/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_2 . Згідно п. 1.2 договору будинок позначено літ. «А», загальною площею 77,7 кв.м, житловою площею 54,60 кв.м і до нього належать сараї літ. «Б», «Г», «Д», «Ж», сарай з погрібом літ. «Е», огорожа 1 (т. 1, а.с. 7-8).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25.12.2015 року ухвалено виділити в натурі у власність ОСОБА_7 ОСОБА_8 сіни 2-1 площею 4,5 кв.м, кладову 2-2 площею 2,6 кв.м, кухню 2-3 площею 5,4 кв.м, жилу кімнату 2-4 площею 10,0 кв.м, жилу кімнату 3-1 площею 17,3 кв.м, сарай «Б», туалет «У» в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_2 , що складає 50/100 ідеальних часток будинковолодіння вартістю 323998,00 грн., згідно першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 546/06.14 від 28 травня 2014 року. Рішення суду набрало законної сили (т.1, а.с. 10-12).

26.12.2017 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_2 . 50/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 . В договорі визначено, що житловий будинок загальною площею 77,7 кв.м., житловою площею 54,6 кв.м., позначений на плані літерою «А». До будинку належать: сарай «Б2, сарай «Г», сарай «Д», сараж «Ж», сарай з погрібом «Е», огорожа №1(т.1, а.с. 199-200).

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 з 26.12.2017 року є власником, зокрема, сараю «Б». У договорі дарування від 26.12.2017 року про стан вказаного сараю не зазначено.

07.12.2019 року Четвергова ОСОБА_10 направила поштовим зв`язком ОСОБА_2 листа з вимогою про очищення її земельної ділянки шляхом перенесення будівельного сміття, утвореного внаслідок руйнації сараю «Б» і яке заважає позивачу користуватись і розпоряджатись її власністю, а саме частиною земельної ділянки (т.1, а.с. 213).

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частина перша ст. 316 Цивільного кодексу України закріплює поняття права власності. Так, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно частин 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. ст. 386, 391 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зі змісту ст. 391 ЦК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України випливає, власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою. Позов про усунення порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що він є власником земельної ділянки, і що діями відповідача порушується його право власності.

Суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що відповідач порушив закон (технічні норми і правила), а також, що такі дії порушують права позивача.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 77, 78 ЦПК України, докази повинні бути належними та допустимими, тобто містити інформацію щодо предмету доказування та бути одержаними у встановленому законом порядку: обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У висновку від 17.05.2019 року №71/05-2019 судовий експерт вказав, що в результаті проведеного візуального обстеження наявних конструктивних елементів будівлі сараю (літера «Б») по АДРЕСА_2 , встановлено наявність наступних пошкоджень конструктивних елементів будівлі: фундамент - просідання фундаменту (опорні камені); стіни - дерев`яні - деформування стін, гнилизна деревини і відставання обшивки, часткове руйнування; перекриття та дах - зруйновані.

Виходячи з технічного стану досліджувальної будівлі сараю (латера «Б» та з врахуванням таблиці 5.1 СОУ ЖКГ 75.11 – 35077234,0015:2009 технічний стан можливо оцінити як «непридатний».

Стан несучих та огороджуючих конструкцій досліджуваної будівлі сараю (літера «Б») по АДРЕСА_2 , характеризується як «аварійний» /категорія технічного стану «4»/, при якому: необхідно негайно виключити перебування людей в зоні можливого обвалення та або вжити заходів, які унеможливлюють таке обвалення до проведення ремонту, підсилення або заміни конструкції або до ліквідації об`єкта; експлуатація об`єкта має бути зупинена до відновлення його експлуатаційної придатності або повної ліквідації; порушені вимоги першої групи граничних станів (або неможливо запобігти цим порушенням), і аналіз дефектів та пошкоджень з перевірними розрахунками показує неможливість гарантувати цілісність конструкції до проведення її ремонту, підсилення або заміни (особливо, якщо можливий «крихкий» характер руйнування), або остаточно втрачено можливість нормальної реалізації захисних функцій конструкції; мають місце дефекти та пошкодження, що свідчать про зниження її несучої здатності, але на основі розрахунків та аналізу дефектів і пошкоджень неможливо гарантувати цілісність конструкцій на період підсилення, особливо якщо можливий «Крихкий» характер руйнування (т. 2, а.с. 14-27).

Враховуючи викладене вище, є достатні підстав вважати, що сарай «Б» належить ОСОБА_2 , знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 та перебуває у непридатному для використання стані.

Таким чином, оскільки позивачу на праві власності, в свою чергу на вказаній земельній ділянці розташований сарай (літера «Б»), який перебуває в непридатному стані, відповідачем не вчиняються дії щодо звільнення від будівельного сміття, що створює перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 78, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод користування власністю – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом звільнення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , від сміття та залишків будівельного сміття, що утворилось від руйнації сараю «Б».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній.

Повний текст рішення виготовлено 20.12.2019 року.

Суддя Л.М. Чішман