Рішення № 86535589, 16.12.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2075/19

Категорія 64

2/295/1365/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Слюсарчук Н.Ф.,

за участю секретаря Давиденко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Житомирі цивільну справу за позовом Приватного підприємства “Виробниче житлове ремонтно-екслуатаційне підприємство № 15” Житлова керуюча компанія до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2019 року позивач звернувся до суду з позовом та в уточнених позовних вимогах просив стягнути заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 1853,92 грн. та стягнути судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1 та надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідач проживала у зазначеному будинку, отже користувалася наданими послугами, але їх не сплачувала. 16 січні 2018 року за заявою позивача Богунським районним судом м.Житомира був виданий судовий наказ по справі № 295/5439/18 про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 1640,28 грн, який за заявою відповідача ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 29.12.2018 року був скасований, роз`яснено позивачу право на вирішення спору у позовному провадженні.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відповідності до витягу із будинкової книги про склад сім`ї та реєстраційний облік, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 . Квартира приватизована згідно з Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду”. Частиною 1ст. 10 Закону України “При приватизацію державного житлового фонду” встановлено, що утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Частиною 2 ст.10 цього закону визначено, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири‚ житлові приміщення‚ є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України “Про житлово-комунальні послуги” № 1875-VI від 24.06.2004 року (далі- Закон № 1875). Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності укладеного з відповідачем договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-2951-цс15 від 20.04.2016 року. Відповідно ст.13 Закону № 1875 за функціональним призначенням послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) відносяться до житлово-комунальних послуг та за порядком затвердження тарифів згідно ст.14 цього Закону належать до другої групи - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території. Відповідно ч.1 ст.31 Закону № 1875 порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи визначає Кабінет Міністрів України. Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також перелік цих послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги” (далі- Порядок № 869).Частиною 2 статті 31 Закону № 1875 встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Частиною 3 цієї статті визначено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). Частиною 1 ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Матеріали справи містять копії рішення Житомирської міської ради № 326 від 06.09.2016 року «Про припинення окремих комунальних підприємств житлового господарства Житомирської міської ради шляхом приєднання», рішення Житомирської міської ради № 449 від 04.05.2018 року, «Щодо укладення договорів про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 549 від 25.05.2018 року, між позивачем та третьою особою відбулися відповідні заходи по реорганізації та ліквідації підприємств.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається зі змісту статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно частини шостої статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду № 285/4671/15-ц від 14.01.2019 року.

З наданого розрахунку заборгованості на утримання будинку та прибудинкової території, станом на день уточнення позовних вимог, за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 1853,92 грн. (а.с138-139).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги, суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 1853,92 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Приватного підприємства “Виробниче житлове ремонтно-екслуатаційне підприємство № 15” Житлова керуюча компанія до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства “Виробниче житлове ремонтно-екслуатаційне підприємство № 15” Житлова керуюча компанія 1853,92 грн. заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства “Виробниче житлове ремонтно-екслуатаційне підприємство № 15” Житлова керуюча компанія судовий збір у розмірі 1921,00 грн. грн.

Рішення може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_3 )

Позивач: Приватне підприємство “Виробниче житлове ремонтно-екслуатаційне підприємство № 15” Житлова керуюча компанія (РНОКПП 40274946, р/р НОМЕР_2 , ТВБВ 10005/011, Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 311647, код ЄДРПОУ 0931380, юридична адреса вул. Старовільська, 23, м.Житомир).

Суддя Н.Ф. Слюсарчук