Постанова № 86533760, 23.12.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9927/19

3/212/2600/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Борис О.Н., розглянувши матеріали, які надійшли із Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

учасники справи про адміністративне правопорушення: особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Денисенко І.А., -

встановив:

У провадження Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 352149 від 16.11.2019 року, водій ОСОБА_1 16.11.2019 року о 08-39 годині, в Дніпропетровській області, у м. Кривий Ріг, Покровський район, по вул.. Кирило-Мефодіївська, керував транспортним засобом Volkswagen Passat 1,6 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме(різкий запах з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода) від проходження мед.огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився у присутності лікаря-нарколога в КПНД ДОР, що підтверджується висновком № 2927, чим порушив п.п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, що притягується до адміністративної відповідальності були роз`яснені вимоги ст. 268 КУпАП України й зміст ст. 63 Конституції України.

ОСОБА_1 у судову засіданні пояснив, що він дійсно 16 листопада 2019 року керував транспортним засобом, був зупинений працівниками патрульної поліції без пояснення причини зупинки. Під час розмови з працівниками поліції йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, він пройшов на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер», із результатами якого він не погодився. Після чого він із працівниками поліції проїхав до КПНД, де відмовився пройти огляд на стан сп`яніння. Відмову пояснив, тим, що він повинен відвезти знайомого на роботу із запчастинами на кран, оскільки необхідно було терміново відремонтувати транспортний засіб. В подальшому він самостійно пройшов огляд на стан сп`яніння 16 листопада 2019 року близько 11-15 год., за результатами якого не встановлено ознак сп`яніння. Також вказав, що повернувся із відрядження вранці 16.11.2019, після чого зустрівся із ОСОБА_2 . Крім того, не заперечував, що 15 листопада 2019 року у вечері вживав 3 пляшки пива, як зазначено у висновку КПНД ДОР.

Свідок ОСОБА_2 суду показав, що 15 листопада 2019 року ввечері він домовився із ОСОБА_1 , що він зранку відвезе його на роботу із запчастинами на кран для його ремонту. 16 листопада 2019 року зранку, точного часу не пам`ятає, він зустрівся із ОСОБА_1 біля гаражу та поїхали на роботу. По дорозі на роботу вони були зупинені працівниками патрульної поліції на зупинці громадського транспорту «Піонер». ОСОБА_1 разом із працівниками поліції поїхали до КПНД ДОР для проходження огляду на стан сп`яніння, а він залишався у машині на місці зупинки. Приблизно через хвилин 30-40, ОСОБА_1 повернувся та вони поїхали на роботу. Про те, чи проходив ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння на місці зупинки йому не відомо. Працівники патрульної поліції видали ОСОБА_1 тимчасове посвідчення водія. Крім того, зазначив, що працівники патрульної поліції не бачили, як вони продовжили рух на автомобілі.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП визначає відповідальність особи за: керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини (далі - ЄКПЛ) та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід`ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при досліджені доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справах: “OZTURK v. GERMANY” від 21 лютого 1984 року, пункт 53 та “Швидка проти України” від 30.10.2014 року), справи про адміністративні правопорушення даної категорії, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак, на всі стадії оскарження у судах постанов у справах даної категорії на позивачів (осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності) поширюються всі гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Рішенням у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них.

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27.09.2001 р.). А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

ЄСПЛ завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 24; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §231). Ця гарантія є «одним з основних принципів будь - якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Pretto and Others v. Italy (Претто та інші проти Італії), § 21).

Оскільки за змістом ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858.

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не погодившись із результатами проведеного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, проїхав до КПНД де відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав. Пояснив, що він не пройшов огляд на стан сп`яніння через те, що він поспішав відвезти знайомого до роботи із запчастинами на автокран. У подальшому самостійно пройшов освідування в КПНД, за результатами якого було встановлено, що він не перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №352149 від 16.11.2019, ОСОБА_1 16.11.2019 року о 08-39 годині, в Дніпропетровській області, у м. Кривий Ріг, Покровський район, по вул.. Кирило-Мефодіївська, керував транспортним засобом Volkswagen Passat 1,6 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме(різкий запах з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода) від проходження мед.огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився у присутності лікаря-нарколога в КПНД ДОР, що підтверджується висновком № 2927, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п.2.5 ПДР України (а.с.1).

Висновком щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820, огляд проведений 16.11.2019 о 08-59 год. та за результатами тесту у ОСОБА_1 виявлено стан алкогольного сп`яніння - результат 0,79 проміле, про що складений акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому ОСОБА_1 відмовився від підпису (а.с.4,5).

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.11.2019 складеному о 09-30 годині 16.11.2019, ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд на стан сп`яніння згідно встановленого порядку (а.с.2).

У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Крім того, висновок КП КПНД ДОР №2930 від 16.11.2019, складений о 12-20 год. 16.11.2019 не є належним доказом невинуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки приписами п.9 розділу ІІ «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858, встановлено, що подібний огляд може бути проведений не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Крім того, відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП, огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Оскільки відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, посилання ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Денисенко І.А. на відсутність у діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення із огляду на те, що він був тверезий суперечать вимогам закону.

З довідки від 18.11.2019, виданою ст..інспектором відділення адмінпрактики ППП в м. Кривий Ріг УПП С.Крижановським, вбачається, що громадянин ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 категорії В, В1, С, С1, СЕ. (а.с. 6)

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених доказів по справі не вбачається.

Протокол про адміністративне правопорушення, як доказ ніким не спростовувався. Доказів, які спростовують дані протоколу про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Встановлені судом обставини, об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 16.11.2019 о 08-39 годині, та не проходження медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

Крім того, посилання захисника – адвоката Денисенка І.А. на те, що на відео долученому до матеріалів справи не підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 16.11.2019, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 наданими під час судового розгляду, оскільки кожний окремо підтвердили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 16.11.2019 року о 08-39 годині.

Даючи оцінку вищевказаним доказам, в їх сукупності, суд приходить до висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього уповноваженою особою органів поліції, котре полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та погоджується з кваліфікацією цих дій правопорушника за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч.2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Виходячи із вищевикладеного, дослідивши та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку про накладення на правопорушника адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керуванням транспортним засобом в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 24, 130, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та призначити стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 гривень (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.) на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Апеляційна скарга подаються до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя: О. Н. Борис