Ухвала суду № 86533717, 23.12.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5397/19

1-кп/212/665/19

У Х В А Л А

23 грудня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі: головуючого-судді Борис О.Н., з участю: секретаря судового засідання Деменко А.С., прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області Потєшного М.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого Солодовника О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12019040730001078 від 07 травня 2019 року з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

встановив:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосований запобіжний захід - тримання під вартою, останній день тримання під вартою 10.01.2020 року.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання і вважав доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на ризики вчинення іншого кримінального правопорушення, а також здійснення тиску на свідків, які на даній стадії не допитані у судовому засіданні.

Обвинувачений та захисник заперечували проти клопотання , просили змінити на домашній арешт, посилаючись на наявність міцних соціальних зв`язків, неофіційного працевлаштування та недоведеність вчинення ним злочину.

Як убачається з обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінально-процесуальних обов`язків; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу тримання під вартою та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на домашній арешт суд враховує дані про особу обвинуваченого, який не працює, дохід відсутній, тобто не має належних та постійних засобів для існування; тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв`язків, які б переважали ризики ухилення від суду, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки інкримінований злочин вчинено у період відбуття покарання з випробувальним терміном за вироком суду, також вплив на свідків, які не допитані у судовому засіданні, а тому наявні ризики, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту щодо наявності міцних соціальних зв`язків суд відхиляє, оскільки існування у останнього таких соціальних зв`язків ( батьки та інші близькі родичі) , на думку суду, не є виключним стимулюючим фактором для запобігання ризикам визначеним ст. 177 КПК України.

Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, судовий розгляд справи триває і не може бути закінчений з об`єктивних передумов, оскільки у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об`єктивної істини у справі, не допитані свідки сторони обвинувачення, не досліджені речові та письмові докази. Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 331 КПК України.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Суд також вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки судом встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим тяжкого інкримінованого злочину, а також наявний ризик можливого вчинення інших тяжких кримінальних правопорушень, тому суд вважає, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вважаючи, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються обвинувачений має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На підставі викладеного та з метою забезпечення участі обвинуваченого в розгляді кримінального провадження, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому термін дії заходу забезпечення кримінального провадження (запобіжного заходу) у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.

Підстави для застосування іншого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту судом не встановлені, такий запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам, у зв`язку з чим клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 181, 331 КПК України, суд –

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою до 20 лютого 2020 року включно.

Клопотання сторони захисту залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя О. Н. Борис