Вирок № 86533393, 23.12.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1261/18

Провадження № 1-кп/175/93/18

Вирок

Іменем України

23 грудня 2019 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.,

захисника Довгаля С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12018040440000309 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Тернівка Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, офіційно непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 1) 21.09.2000 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.3 ст.140, ст.45 КК України до 3 років позбавлення ролі з іспитовим строком 2 роки та штрафом 700 грн.;

- 2) 16.05.2003 року тим же судом за ч.2 ст.185, ст.75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 3) 11.06.2004 року тим же судом за ч.2 ст.189, ч.4 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднане покарання за вироком від 21.09.2000 року і до відбуття призначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільненого з кримінально-виправної установи 28.10.2005 року за постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2005 року умовно-достроково на 3 місяці 27 днів на підставі ст.81 КК України;

- 4) 05.01.2011 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.263, ст.69 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільненого з кримінально-виправної установи 24.11.2011 року за постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.11.2011 року умовно-достроково на 5 місяців 6 днів на підставі ст.81 КК України;

- 5) 26.02.2015 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 309 ст.ст.75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки. Звільненого від відбування покарання по закінченню іспитового строку на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2017 року;

- 6) 17.07.2017 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ст.75 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 7) 26.07.2017 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.213, ст.75 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2017 року на підставі ст.ст.70 ч.4, 75, 76 КК України остаточно призначене покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 8) 09.02.2018 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.369, ст.71 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі;

- 9) 11.04.2018 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.309, ч.4 ст.70, ст.71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі;

- 10) 24.05.2018 року тим же судом за ч.2 ст.309, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70, ст.71 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 11) 11.09.2018 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70, ст.71 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 12) 12.09.2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.263, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

встановив:

Улітку 2017 року, більш точний час органом досудового розслідування невстановлений, у різних невстановлених слідством місцях м. Дніпра ОСОБА_2 назбирав рослини конопель, які визначив для себе як наркотичний засіб «канабіс», і незаконно перевіз їх за місцем свого проживання у буд. АДРЕСА_1 , де, вчиняючи злочин повторно, без мети збуту почав незаконно зберігати.

23 березня 2018 року приблизно о 09.00 годині він незаконно перевіз наркотичний засіб до ТРЦ «Караван» по вул. Нижньодніпровській, 17 у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, де біля входу до магазину «Цитрус» був зупинений працівниками поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.178 КУпАП у зв`язку з розпиванням пива у заборонених законом місцях.

У подальшому обвинувачений ОСОБА_2 добровільно дістав із правої кишені пальто, одягненого на ньому, і видав працівникам поліції поліетиленовий пакет з логотипом магазину «Єва», всередині якого знаходилась подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору масою 51,744 г, яка згідно «Списку № 1 Особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в «Таблиці № 1» «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 16.05.2000 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом «канабіс», обіг якого заборонено, масою в перерахунку на висушену речовину 46,552 г, який він, вчиняючи злочин повторно, незаконно придбав, зберігав і перевозив без мети збуту.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину не визнав і пояснив, що за декілька днів до 23.03.2018 року він знаходився у кабінеті слідчої АНД районного відділення поліції Приймаченко І.П. Після телефонного дзвінка приїхав працівник Дніпровського РВП ОСОБА_3 та з метою підвищення показників розкриття злочинів запропонував йому в обмін на наркотики взяти на себе вчинення злочину, оскільки йому й так загрожує реальне покарання. Він погодився, після чого ОСОБА_3 відвіз його до Дніпровського РВП, де біля кіоску він випив куплену поліцейським пляшку пива та разом із ОСОБА_3 і слідчим Пашковським С.В. поїхав до ТРЦ «Караван», де біля входу в магазин навмисно пив придбане йому пиво, щоб у подальшому до нього підійшли працівники поліції та виявили наданий ОСОБА_3 наркотичний засіб. Потім поліцейські покликали понятих, у присутності яких він видав наркотичний засіб і пояснив, що «канабіс» належить саме йому. Після цього ОСОБА_3 знову відвіз його до слідчої АНД РВП. Оскільки він втратив довіру до правоохоронних органів, то вирішив у суді розповісти всю правду про дане кримінальне правопорушення. У судових дебатах і останньому слові просив суворо не карати.

Його провина у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_4 , який у судовому засіданні повідомив про те, що у березні 2018 року він знаходився на роботі у ТРЦ «Караван», де до нього підійшли працівники поліції та разом із його колегою ОСОБА_5 запросили бути присутніми у якості понятих. Після цього у їх присутності ОСОБА_2 , який під навісом ТРЦ «Караван» розпивав пиво, самостійно видав з кишені пакет із наркотичним засобом і пояснив, що зберігав його для особистого вживання. Після проведення слідчих дій працівники поліції опечатали вилучене та він поставив свій підпис у документах.

Показаннями свідка ОСОБА_6 , який у судовому засіданні пояснив, що у березні 2018 року він і ОСОБА_3 на автомобілі прибули до ТРЦ «Караван» у службових справах по іншому кримінальному провадженню. Біля входу до магазину «Цитрус» був помічений ОСОБА_2 , який розпивав алкогольні напої, у зв`язку з чим було прийнято рішення підійти до останнього. Під час спілкування, вони увімкнули відеозапис і покликали понятих із магазину, у присутності яких ОСОБА_2 повідомив, що при собі має наркотичний засіб «канабіс», котрий у подальшому добровільно видав. Оскільки обвинувачений не чинив спроб втечі, його того дня ніхто не затримував.

Аналогічними показаннями у суді свідка ОСОБА_3 .

Матеріалами кримінального провадження № 12018040440000309, а саме:

- рапортом старшого о/у СКП Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Сивоконя І.О. від 23.03.2018 року, зареєстрованим у той же день у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 4154, а також дозволом на огляд від 23.03.2018 року і протоколом огляду від 23.03.2018 року та відеозаписом цієї слідчої дії, із яких убачається, що з 11.05 години до 11.35 години у присутності понятих ОСОБА_4 і ОСОБА_7 слідчому Дніпровського РВП Пашковському ОСОБА_8 .В. ОСОБА_2 надав дозвіл на огляд особистих речей та із правої зовнішньої кишені свого пальто добровільно надав для огляду поліетиленовий пакет магазину «Єва», всередині якого знаходилася висушена подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, яку у подальшому було вилучено та поміщено у спеціальний пакет. Зі слів ОСОБА_1 , якого було зупинено за розпиття спиртних напоїв у громадському місці, у пакеті міститься «конопля», яку він назбирав і приготував для власного вживання, без мети збуту (а.с.п.116,117,118,120);

- висновком експерта № 1/8.6/1401 від 02.04.2018 року з ілюстративною таблицею, з яких убачається, що надана на експертизу речовина рослинного походження масою 51,744 грами, котра була вилучена у ОСОБА_1 , містить психоактивний компонент коноплі – тетрагідроканабінол і суміш канабіноїдів: канабінол і канабідіол, і відноситься до особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс», обіг якого заборонений, масою в перерахунку на висушену речовину 46,552 грами (а.с.п.123-126);

- копіями протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 070506 від 23.03.2018 року і постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГБ № 170313 від 23.03.2018 року, складених відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.178 КУпАП, з яких убачається, що 23.03.2018 року о 10.30 годині біля ТРЦ «Караван» по вул. Нижньодніпровській, 17 у смт. Слобожанське ОСОБА_2 розпивав пиво «Рогань» зі скляної пляшки (а.с.п.134,135);

- наркотичним засобом «канабіс», переданим на зберігання до камери схову речових доказів, котрий був оглянутий за участю сторін у судовому засіданні, відеозаписом вилучення наркотичного засобу від 23.03.2018 року, переглянутим за участю сторін у судовому засіданні (а.с.п.119,120,127,128).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 10 квітня 2018 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2 , і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його умисні дії кваліфікує за ч.2 ст.309 КК України як незаконне придбання, зберігання і перевезення наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно.

Доводи ОСОБА_1 про свою непричетність до інкримінованого злочину, а саме щодо самообмови, суд розцінює як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення покарання, оскільки ці його доводи спростовуються сукупністю вище перелічених доказів, які дають підстави для висновку про повну причетність саме ОСОБА_1 до вчинення цього злочину.

Аналіз показань свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 і ОСОБА_3 свідчить про те, що вони повністю узгоджуються з доказами, покладеними судом в основу вироку. Їх показання були послідовними в ході кримінального провадження і, на думку суду, логічно вписуються в картину події злочину. Належних доказів, які б могли свідчити про факт обмови ОСОБА_1 , у ході судового розгляду не встановлено, а тому суд приходить до висновку про достовірність і об`єктивність показань цих свідків.

Під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_2 посилався як на доказ своєї невинуватості на факт його перебування 23.03.2018 року у приміщенні Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, звідки його забрав працівник Дніпровського РВП ОСОБА_3 та відвіз до ТРЦ «Караван», де за вказівкою останнього він вживав пиво та у подальшому видав поліцейським наркотичний засіб, переданий йому ОСОБА_3 а думку ОСОБА_1 цей факт підтверджує його алібі на час вчинення інкримінованого злочину.

Ці обставини перевірялися судом і свого підтвердження не знайшли.

Так, із відповіді т.в.о. начальника – начальника СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Ровенчука В.В. від 15.04.2019 року під вих. № 45.1/СВ2103, слідчою Приймаченко І.П. 23.03.2018 року о 08.05 годині ОСОБА_1 було повідомлено про підозру за ч.2 ст.309 КК України по кримінальному провадженню № 12018040630000439. Цього ж дня з 08.15 години до 08.35 години ОСОБА_1 було допитано в якості підозрюваного.

Допитана у суді за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_9 пояснила, що у лютому 2018 року їй для проведення досудового розслідування було передане кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , щодо якого вона один раз спілкувалася по телефону із ОСОБА_3 , котрий просив надати копії паспорту обвинуваченого та характеризуючих матеріалів. Допитавши ОСОБА_1 і вручивши йому копію клопотання про обрання запобіжного заходу, вона на прохання обвинуваченого відпустила останнього додому. Після цього ОСОБА_2 самостійно покинув приміщення поліції. У цей день і загалом декілька років до того вона не бачила колишнього співробітника АНД ВП ОСОБА_3 та їй не відомо, щоб останній того дня забирав ОСОБА_1 із АНД ВП.

Суд вважає, що факт знаходження 23.03.2018 року ОСОБА_1 у Амур-Нижньодніпровському ВП не створює йому алібі, оскільки не виключає можливість самостійного прибуття громадським транспортом від початкового розташування АНД ВП до ТРЦ «Караван» по вул. Нижньодніпровській, 17 у смт. Слобожанське, для чого він мав цілком достатньо часу (майже півгодини), котрі не є віддаленими один від одного, де у подальшому до нього випадково підійшли працівники поліції у зв`язку з вживанням алкогольних напоїв.

Доказів зворотного, стороною захисту суду не надано.

У судових дебатах захисник Довгаль С.М. із посиланням на ст.214 КПК України стверджував, що проведення будь-яких слідчих дій до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) не допускається. Також звернув увагу, що відомості про дане кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за ч.1 ст.309 КК України, але відомості про те, що досудове розслідування за цією статтею кримінального закону завершене у порядку ст.283 КПК України, матеріали справи не місять. Оскільки діючим КПК України не передбачено винесення постанови про зміну правової кваліфікації, то на його думку наявна у матеріалах справи копія витягу з ЄРДР з таким же номером кримінального правопорушення, але за ч.2 ст.309 КК України, свідчить про службове підроблення. З посиланням на пункт 8 частини 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань зауважив, що відомості про кожне правопорушення вносяться до ЄРДР за кожним правопорушенням окремо.

Ці доводи захисника перевірялися судом і суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.8 ч.2 розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 06.04.2016 року, відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до ЄРДР за кожним правопорушенням окремо.

Пунктами 1 і 3 частини 8 цього ж розділу Положення передбачено, що редагування (зміна) зафіксованих у ЄРДР відомостей проводиться шляхом внесення Реєстратором оновлених даних до відповідного пункту електронного контуру картки. Редагування (зміна) відомостей у разі виявлення неточностей, технічних помилок або неповноти даних здійснюється Реєстратором у межах, визначених у розділі ІІІ цього Положення.

Оскільки відомості про дане кримінальне правопорушення до ЄРДР були внесені за попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.309 КК України, а після отримання характеризуючих матеріалів дії ОСОБА_1 перекваліфіковані на ч.2 ст.309 КК України шляхом внесення змін до ЄРДР, що передбачено Положенням, посилання захисника Довгаля С.М. на необхідність нової реєстрації кримінального правопорушення за ч.2 ст.309 КК України є безпідставними, оскільки в даному випадку мало місце одне правопорушення, а не декілька.

Відповідно до ч.7 ст.237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Враховуючи вищевикладене, суд залишає поза увагою посилання захисника на недопустимість вилучення у ОСОБА_1 наркотичного засобу до внесення відомостей до ЄРДР, які не ґрунтуються на законі.

Також захисник звертав увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08 лютого 2018 року (справа № 754/5978/16-к, провадження № 51-386 км 18), щодо обставин вилучення наркотичного засобу. Стверджував, що неможливе вилучення «канабісу» при проведенні огляду.

Суд ретельно дослідив вищевказану правову позицію Верховного Суду, та дійшов висновку, що посилання захисника на цю правову позицію є безпідставними, оскільки у даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 самостійно добровільно видав наркотичний засіб, тоді як постановою Верховного Суду скасовані рішення першої та апеляційної інстанції через суперечності щодо обставин виявлення та вилучення наркотичного засобу, а саме при проведенні поверхневого огляду чи під час обшуку.

Указував, що з аналогічних підстав через недопустимість доказів, 11 липня 2019 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ст.309 КК України було виправдано іншого його підзахисного.

З метою перевірки цих доводів захисника, суд дослідив зазначений вирок у справі № 202/4430/18 (провадження № 1кп/202/72/2019) і встановив, що особу було виправдано за ч.1 ст.309 КК України у зв`язку з тим, що докази, які були зібрані, отримані слідчим в результаті недійсної процесуальної дії (такої, що не створює юридичних наслідків), не є такими, що отримані в порядку, встановленому КПК. Вирішальну роль при ухвалені вироку у цій справі мали наслідки незастосування технічних засобів під час проведення обшуку, визначені ч.6 ст.107 КПК України, що не є тотожним із кримінальним провадженням у відношенні ОСОБА_1 , а тому посилання захисника в цій частині також є безпідставними.

Аналіз усіх доказів по справі дає суду підстави для висновку про повну «поза розумним сумнівом» доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, викладених у обвинувальному акті, та про необхідність призначення покарання, передбаченого законом.

У зв`язку з викладеним, суд не вбачає правових підстав для ухвалення виправдувального вироку, на чому у судових дебатах наполягав захисник.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи та особу ОСОБА_1 , - неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, на даний час має одинадцять незнятих і непогашених судимостей (відомих суду), зі слів – до затримання фактично працював, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Знаходився під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога з метою профілактики розладів психіки та поведінки внаслідок вживання канабіноїдів. Вживання зі шкідливим наслідками. Знятий з обліку з 04.11.2011 року по закінченню строку нагляду.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину.

Суд не може визнати пом`якшуючою обставиною повне щиросердне каяття, про що вказано у обвинувальному акті, оскільки Верховний Суд у своїй постанові від 22 березня 2018 року по справі № 759/7784/15-к (провадження № 51-2607 км 18) роз`яснив, що щире каяття обов`язково поєднується з визнанням особою факту вчинення злочину, а ОСОБА_2 під час судового провадження не визнав свою провину. Той факт, що у судових дебатах і останньому слові він просив суворо не карати за вчинене та начебто, таким чином, визнав свою провину, не дає суду підстав для такого висновку.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений заявив, що 23.03.2018 року вживав алкогольні напої, а саме дві пляшки пива. Разом з тим, фабула обвинувального акту не містить посилання на вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Однак, виходячи з обмежень, встановлених ч.3 ст.337 КПК України, суд не може самостійно встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст.91 КПК України), оскільки це виходить за межі висунутого обвинувачення та погіршує становище обвинуваченого, а тому не вправі визнати обставиною, що обтяжує покарання «вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння» у відповідності до п.13 ч.1 ст.67 КК України.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи із цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи, даних про особу обвинуваченого та його ставлення до наслідків злочину, віднесеного ст.12 КК України до категорії середньої тяжкості, вчиненого до засудження 12 вересня 2019 року, суд вважає необхідним призначити покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Обвинуваченому ОСОБА_10 під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню запобіжний захід не обирався, оскільки він утримується у ДУ «Дніпровська УВП № 4» по кримінальному провадженню № 12018040630000439, по якому 28 березня 2018 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З копій вироків Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2018 року і Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року убачається, що строк відбуття покарання рахується з 28 березня 2018 року (а.с.п.102-104,224а-224б).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду від 05 травня 2018 року обвинувачений тимчасово залишений у ДУ «Дніпровська УВП (№ 4)» як засуджений за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року (а.с.п.30-31).

З урахуванням викладеного, підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_10 суд не вбачає, але період часу, починаючи з 28 березня 2018 року, вважає підлягаючим зарахуванню у строк покарання.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 1144 грн., що підтверджується довідкою експертної установи МВС України (а.с.п.122).

Долю речових доказів суд вирішує у відповідністю зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.309 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі, призначеним за вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року, остаточно, за сукупністю злочинів, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Строк покарання обчислювати з 23 грудня 2019 року і у строк покарання зарахувати відбуте покарання за вироками Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 травня 2018 року і Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року, тобто з 28 березня 2018 року по 22 грудня 2019 року включно.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 тимчасово залишити у ДУ «Дніпровська УВП (№ 4)».

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) 1144 (одну тисячу сто сорок чотири) гривні на користь держави (одержувач платежу – УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра Дніпропетровської області, номер рахунку – 31118115700004, МФО - 805012, код ЄДРПОУ – 37989274, найменування установи банку - ГУДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу – за експертизу № 1/8.6/1401 від 02 квітня 2018 року).

Наркотичний засіб «канабіс», поміщений до спеціального пакету № 0161446 (первинний спеціальний пакет «Національна поліція» № 0014263), який по квитанції під порядковим № 155/000000069 зберігається у камері схову речових доказів Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанови слідчого Дніпровського РВП Пашковського С.В. від 06 квітня 2018 року, - знищити після набрання вироком законної сили.

Цифровий носій «micro SD» з відеозаписом до протоколу огляду від 23.03.2018 року – зберігати при матеріалах судового провадження на 120 аркуші в спеціальному пакеті «Національна поліція» № 0022998.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим – у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко