Рішення № 86530431, 19.12.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 рокуСправа № 912/2556/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В. за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2556/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до відповідача Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Перспективна, буд. 32-А

про стягнення 349 828,50 грн

за участю представників:

від позивача - адвокат Петрук Я.А., довіреність № 14-167 від 26.12.2019, договір про надання правової допомоги № 14/414/19 від 22.04.2019, свідоцтво серії КС № 6591/10 від 26.04.2018.

від відповідача - участів не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення боргу у загальній сумі 349 828,50 грн, у тому числі пеня у розмірі 278 541,30 грн, три проценти річних у розмірі 54 392,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 16 895,19 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору постачання природного газу №5067/1718-БО-18 від 12.09.2017 в частині оплати поставленого газу.

Ухвалою від 11.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/2556/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2019 о 14:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

04.10.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" визнає позовні вимоги позивача та просить суд зменшити розмір пені на 95%.

Ухвалою від 07.10.2019 відкладено підготовче засідання у справі №912/2556/19 до 31.10.2019 о 12:00 год.

30.10.2019 на адресу суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві щодо зменшення розміру пені та вважає їх необґрунтованими , а клопотання таким, що має бути залишено без задоволення.

30.10.2019 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/13931/19. Дане клопотання надійшло до суду без кваліфікованого електронного підпису.

Ухвалою від 31.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.11.2019 до 11:00 год.

01.11.2019 на адресу суду від Комунального підприємства "Теплокомуненерго" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішеннями суду у справі №910/13931/19 за позовом КП "Теплокомуненерго" до Міністерства фінансів України про стягнення з державного бюджету 182 082,76 грн субвенцій за різницею в тарифах з надання послуг теплопостачання.

04.11.2019 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив по справі №912/2556/19.

05.11.2019 позивачем подано до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

12.11.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання №1605 від 08.11.2019 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/13931/19 за позовом КП "Теплокомуненерго" до Міністерства фінансів України про стягнення з державного бюджету 18 208 276 грн. субвенцій з різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям.

В підготовчому засіданні 13.11.2019 представник відповідача просив клопотання про зупинення провадження у справі від 01.11.2019 залишити без розгляду та підтримав клопотання про зупинення провадження у справі від 08.11.2019 №1605 у повному обсязі.

Ухвалою від 13.11.2019 клопотання відповідача від 01.11.2019 (вх. 33129/19 від 01.11.2019), а також клопотання подане засобами електронного зв`язку від 30.10.2019 (вх. № 3013/3059/19 від 30.10.2019) залишено без розгляду. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 08.11.2019 № 1605 (вх. 3165/19 від 12.11.2019) про зупинення провадження у справі.

Крім того, ухвалою від 13.11.2019 закрито підготовче провадження у справі №912/2556/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2019 о 12:00 год.

Протокольною ухвалою від 27.11.2019 у судовому засіданні оголошено перерву відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 05.12.2019 року на 09 год. 00 хв.

05.12.2019 представником відповідача подано клопотання про долучення письмових доказів з відповідними додатками вказанами у поданому клопотанні.

Ухвалою від 05.12.2019 клопотання відповідача від 05.12.2019р. про долучення письмових доказів у справі задоволено. Зобов`язано відповідача у строк до 06.12.2019р. надіслати копію вказаного клопотання з додатками на адресу позивача, а докази такого направлення подати суду у строк до наступного судового засідання. Відкладено судовий розгляд справи № 912/2556/19 по суті до 19.12.2019 о 11:00 год.

19.12.2019 в судовому засіданні був присутній представник позивача.

Відповідач участі повноважних представників не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд враховує, що відповідно до п.10 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Зяя проти Польщі» зазначено, що обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів.

Разом з тим, за положеннями ч.2. ст.195 Господарського процесуального кодексу суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Враховуючи, що розгляд справи по суті було розпочато 27.11.2019 станом на момент подання клопотання відповідача про відкладення розгляду справи 19.12.2019 минуло 22 дні, у судовому засіданні, яке відбулось 05.12.2019 були присутні представники відповідача, з якими суд узгоджував дату судового засіданні - 19.12.2019р., тому із врахуванням критеріїв розумності строків та законодавчих вимог суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

В судовому засіданні 19.12.2019 господарським судом досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменування його в акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

12.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (надалі Споживач) укладено договір постачання природного газу № 5067/1718-БО-18 (далі - Договір) (а.с.12-21), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

За умовами пункту 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 5770 тис куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м.), згідно наведеної у п. 2.1. таблиці.

Згідно з пунктом 3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з підземних сховищ в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до пункту 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2493.

За умовами пункту 5.2. Договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 до Договору постачання природного газу, ціна за 1000 куб.м. газу за цим Договором на дату його укладання становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 9 488,64 грн.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з умовами пункту 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2. передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За змістом пункту 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Додатковою угодою № 1 до договору постачання природного газу від 12.09.2017 р. №5067/1718-БО-18 від 15.01.2018 р. пункт 8.2. Договору викладено у наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення".

01.04.2018 між сторонами підписано Додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 12.09.2017 №5067/1718-БО-18 (а.с. 23), відповідно до якої Договір доповнено пунктом 2.1. яким визначено, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 180 тис.куб.м.

На виконання умов договору позивач протягом періоду з жовтня 2017 по квітень 2018 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 20 346 016,32 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.10.2017 на суму 1 024 184,82 грн;

- від 30.11.2017 на суму 2 960 246,93 грн;

- від 31.12.2017 на суму 3 243 720,05 грн;

- від 31.01.2018 на суму 4 541 756,51 грн;

- від 28.02.2018 на суму 3 984 972,61 грн;

- від 31.03.2018 на суму 4 194 880,30 грн;

- від 31.04.2018 на суму 396 255,10 грн(а.с.29-35).

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов`язання, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню в розмірі 278 541,30 грн, 16 895,19 грн інфляційних та 54 392,01 грн 3% річних, які просить стягнути згідно поданого позову.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваниминим коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Позивачем за наданими суду розрахунками нараховано 3% річних у сумі 54 392,01 грн (а.с.24-28).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є помилковим, так як позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 року.

Згідно пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів" від 16 листопада 2017 року № 2211-VIII встановлено 25 грудня - ОСОБА_1 вихідним днем.

За правилами частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, останнім днем оплати буде 26.12.2017.

На підставі викладеного є правильним наступний розрахунок пені за порушення строків оплати по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 року з 27.12.2017 по 21.01.2018 в сумі 5 202,69 грн.

Враховуючи зазначене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 54 148,71 грн 3 % річних. Решта позовних вимог в частині стягнення 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають у зв`язку з неправильним розрахунком.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При вирішенні питання щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 16 895,19 грн, згідно розрахунку позивача (а.с. 24-28) суд враховує, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втраті відповідає зазначеним нормам законодавства та, відповідно, вимога про стягнення з відповідача 16 895,19 грн інфляційних втрат, нарахованих за зобов`язаннями січень - лютий 2018 підлягає задоволенню.

В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

У п. 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою №1 від 15.01.2018 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача підлягає стягненню пеня за загальний період з 28.11.2017 по 30.09.2018, розрахована за кожним актом окремо, у загальному розмірі 278 541,30 грн (а.с. 24-28).

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він є помилковим, так як позивачем невірно визначено період нарахування пені по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 року.

Враховуючи, що 25 грудня є вихідним днем, а останній день оплати припадає на 26.12.2017, правильним періодом нарахування пені за листопад 2017 року буде з 27.12.2017 по 21.01.2018.

Провівши відповідні розрахунки суд визначив, що пеня за цей період становить 26 938,39 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 277 211,21 грн пені.

В той же час господарський суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив щодо позовних вимог та зазначив, що несвоєчасна оплата за використаний природний газ виникла внаслідок несплати споживачами плати за отримані послуги теплопостачання. У відзиві на позовну заяву заявлено письмове клопотання про зменшення розміру пені на 95%.

У своїх доводах відповідач посилається на скрутне фінансове становище протягом тривалого часу, що підтверджується балансом станом на 30.06.2019 (а.с.61) викликаному неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів на теплову енергію для всіх категорій споживачів фактичним витратам на її виробництво. Також, відповідач посилається на наявність заборгованості населення і бюджетних організацій за спожиту теплову енергію, а також на те, що ним повністю оплачено вартість поставленого газу.

Окрім вказаного, відповідачем надано довідку № 1442 від 01.10.2019 про наявність дебіторської заборгованості; звіт про фінансовий стан за І півріччя 2019 рік; баланс (звіту про фінансовий результат) на 30.06.2019 та Інформацію щодо заборгованості з різниці між фактичними витратами та тарифами на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води для бюджетних установ (станом на 01.09.2019 року) (а.с.61-64).

Крім того, відповідач зазначає, що додатковою перешкодою для здійснення розрахунків за спожитий природний газ поза межами поточних рахунків із спеціальним режимом використання стало те, що всі банківські рахунки підприємства у період з 10.04.2015 по 31.01.2018 знаходились під арештом на виконання виконавчого провадження №46753185 від 06.04.2015, відкритого відділом примусового виконання рішень управлінням ДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області на виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області №912/3128/14 від 02.02.2015 за позовом НАК "Нафтогаз України".

Позивач у відповіді на відзив від 30.10.2019 не погоджується з доводами відповідача щодо зменшення розміру пені, оскільки вовно єнаобґрунтованим та таким, що має бути залишене без задоволення. Зокрема, останнім наводяться дані, що свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років. Додатково позивачем спростовані докази відповідача на підтвердження скрутного становища та зазначено, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державю обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу( а.с.81-84).

На противагу позиції позивача, відповідачем 04.11.2019 подано заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що при порівнянні фінансових показників позивача та відповідача визначення "скрутне фінансове становище" можна застосовувати до відповідача в повній мірі. Також, що стосується добровільного підписання Договору від 04.10.2016 №1683/1617-ТЕ-18, то позивачем не приймаються жодні виправлення та зміни до Договорів на постачання природного газу, а тому відповідач обмежений у дотриманні ст.627 Цивільного кодексу України стосовно вільного вибору контрагенту або визначенні умов договору.

Господарський суд, дослідивши доводи відповідача щодо зменшення розміру пені, вважає необхідним зменшити її розмір на 50%, враховуючи наступне.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналіз наданих відповідачем документів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зменшення пені, дає підстави вважати, що збиткова господарська діяльність відповідача значною мірою зумовлена невиконанням перед ним зобов`язань споживачами за отримані послуги з централізованого опалення. Наявність такої заборгованості залежить не лише від заявника, а і від виконання зобов`язань з боку споживачів послуг боржника, а також наявністю категорії населення у місті Олександрія, які користуються пільгами та субсидіями.

Господарський суд приймає до уваги, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Окрім стягнення пені, позивач нараховує та стягує також проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому, при зменшенні розміру пені, позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Одночасно господарський суд вважає, що зменшення пені на 95% є значним та нівелює суть відповідальності за порушення зобов`язання. Оцінивши в сукупності доводи позивача та відповідача, а також обставини розрахунку і періоди прострочення, суд вважає за можливе зменшити нараховану позивачем пеню на 50 %.

З підстав викладеного господарський суд згідно клопотання відповідача зменшує пеню на 50%, тобто до 138 605,61грн.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Разом з цим, суд враховує, що частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подання позову.

Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, 50% судового збору у розмірі 2 623,71 грн покладаються на відповідача, інші 50% судового збору у розмірі 2 623,71 грн, за наявності відповідного клопотання позивача, підлягають поверненню останньому з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-А, ідентифікаційний код 00185330) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у загальній сумі 209 649,51 грн, у тому числі 138 605,61 грн пені, 54 148,71 грн - 3% річних, 16 895,19 грн інфляційних втрат, а також 2 623,71 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) та Комунальному підприємству "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-А).

Повне рішення складено 23.12.2019.

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.