Рішення № 86530123, 23.12.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.2019 Справа № 920/1059/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/1059/19

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720),

до відповідача: Сумського національного аграрного університету (вул. Герасима Кондратьєва, 160, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 04718013) в особі Маловисторопського коледжу імені П.С. Рибалка Сумського національного аграрного університету (вул. Рибалка, 1, с. Малий Вистороп, Лебединський район, Сумська область, 42243, код ВП 26378248),

про стягнення 1 141 грн. 79 коп. заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу №3529/15-ТЕ-29 від 23.02.2015,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 1 141 грн. 79 коп., з яких: 1 086 грн. 86 коп. пені, 54 грн. 93 коп. - 3 % річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №3529/15-ТЕ-29 від 23.02.2015, а також 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач здійснював оплату природного газу, отриманого у лютому-березні, листопаді-грудні 2015 року несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1. Договору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.10.2019 відкрито провадження у справі № 920/1059/19, відповідачу надано термін 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана Сумським національним аграрним університетом 05.12.2019, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

16.12.2019 на адресу господарського суду Сумської області від Сумського національного аграрного університету надійшов письмовий відзив №4045 від 13.12.2019 на позов, в якому просить суд застосувати ст. 233 ГК України та зменшити на 50 % розмір пені та 3% річних, посилаючись на те, що відповідач є неприбутковою організацією, теплогенеруючим підприємством, газ ,який постачався за договором, використовувався відповідачем для виробництва теплової енергії, що споживалась бюджетними установами та організаціями, населенням та іншими установами, єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування державою на послуги опалення та гарячого водопостачання, наданих населенню. Крім того, відповідачем сплачено основну заборгованість в повному обсязі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №3529/15-ТЕ-29 від 23.02.2015 (далі за текстом – «Договір»), позивач зобов`язується поставити відповідачеві у 2015 році природний газ, а відповідач, в свою чергу, оплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за лютий-березень, листопад-грудень 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 68 680 грн. 05 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв`язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до п. 7.2. договору, а також 3% річних.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у лютому-березні, листопаді-грудні 2015 року загальною вартістю 68 680 грн. 05 коп. оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі прострочення відповідачем оплати згідно п.6.1 цього Договору, останній зобов`язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 1086 грн. 86 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за лютий-березень, листопад-грудень 2015 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Судом встановлено та не заперечується з боку відповідача факт порушення грошового зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1086 грн. 86 коп. є обґрунтованими та правомірними.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 54 грн. 93 коп. – 3% річних, нарахованих відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховано 3% річних в загальній сумі 54 грн. 93 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за зобов`язаннями лютого-березня, листопада-грудня 2015 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання, і на підставі викладеного, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в загальній сумі 54 грн. 93 коп.

В той же час, судом встановлено, що відповідачем в письмовому відзиві заявлене клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних на 50%.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Відповідно до пункту 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Правова позиція Верховного Суду «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Враховуючи те, що основна заборгованість сплачена відповідачем у повному обсязі, приймаючи до уваги те, що відповідач є неприбутковою організацією, теплогенеруючим підприємством; газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, що споживалась бюджетними установами та організаціями, населенням та іншими установами, єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування державою на послуги опалення та гарячого водопостачання, наданих населенню, суд приходить до висновку про задоволення клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені на 50%, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 543 грн. 43 коп. пені.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Беручи до уваги те, що 3% річних не є штрафною санкцією та їх розмір зменшенню не підлягає, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення розміру 3% річних на 50%.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сумського національного аграрного університету (вул. Герасима Кондратьєва, 160, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 04718013) в особі Маловисторопського коледжу імені П.С. Рибалка Сумського національного аграрного університету (вул. Рибалка, 1, с. Малий Вистороп, Лебединський район, Сумська область, 42243, код ВП 26378248) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 543 грн. 43 коп. пені, 54 грн. 93 коп. – 3% річних, 998 грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 23.12.2019.

Суддя О.Ю. Соп`яненко