Рішення № 86530095, 23.12.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/658/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Громадської організації "КАНТ"

про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів у сумі 5 138 грн 87 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 7002140ВВ13017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Громадської організації "КАНТ" (далі - Організація, відповідач), в якій просить:

- зобов`язати Громадську організацію "КАНТ" повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,769 тис.куб. метрів;

- стягнути з Громадської організації "КАНТ" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 5 138 грн 87 коп., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,769 тис.куб. метрів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в березні 2017 року набув природний газ у обсязі 0,769 тис. куб. метрів без будь-якої підстави.

Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без руху, зобов`язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:

- платіжного доручення про доплату судового збору за подання даної позовної заяви в розмірі 1 921 грн 00 коп.

8 жовтня 2019 року від представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на адресу суду надійшла заява від 04.10.2019 р. про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення від 30 вересня 2019 року № 12650 про доплату судового збору в розмірі 1 921 грн 00 коп. (а.с. 44-45).

Ухвалою суду від 11 жовтня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 06.09.2019 р. № 1001вих-19-4102 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 листопада 2019 року.

Ухвалою суду від 11 листопада 2019 року підготовче засідання відкладено на 25 листопада 2019 року.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 9 грудня 2019 року.

9 грудня 2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява від 09.12.2019 р., до якої долучено копію платіжного доручення від 3 грудня 2019 року № 38 про сплату заборгованості в сумі 5 138 грн 87 коп. (а.с. 76-77). Також в даній заяві відповідач просить закрити провадження у справі в частині стягнення коштів у сумі 5 138 грн 87 коп., у зв`язку із відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні 9 грудня 2019 року оголошувалася перерва до 16 грудня 2019 року.

У судове засідання 16 грудня 2019 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника останнього у, наявній в матеріалах справи, розписці від 09.12.2019 р. (а.с. 80). Крім того, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання 16 грудня 2019 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника останнього у, наявній в матеріалах справи, розписці від 09.12.2019 р. (а.с. 80). Крім того, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 16.12.2019 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 16 грудня 2019 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є факт набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого).

Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги, є: договір про закупівлю природного газу № 1701001564-ВТВ від 31 січня 2017 року; акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2017 року; алокація (звіт) ПАТ "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Рівнегаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2017 року; звіт про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Рівнегаз" між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за березень 2017 року (а.с. 9-27).

31 січня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Покупець, позивач у даній справі) укладено договір про закупівлю природного газу № 1701001564-ВТВ, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві січні-квітні 2017 року газ природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування) (далі - газ), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Продавець передає Покупцеві у січні-квітні 2017 року газ в загальному обсязі 1 600 000 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень 610 000, лютий 490 000, березень 310 000, квітень 190 000 (пункт 2.1. договору).

За умовами пункту 3.1. договору Продавець передає Покупцю у загальному потоці газ у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу.

Газ ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00),, що передається Продавцем Покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України (DDP "Поставка зі сплатою мита").

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.2. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору ціна за 1 000 куб.м газу становить 6 979,00 грн., без урахування податку га додану вартість, крім того збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою - 20%, якщо інша ставка податку не передбачена чинним законодавством.

До сплати ціна за 1 000 куб.м газу з урахуванням ПДВ - 8 374,80 грн.

Виконуючи умови договору, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у березні 2017 року передано позивачеві природний газ в обсязі 143 355,00 тис. куб.м на загальну суму 1 353 156 516,00 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи актом приймання-передачі природного газу від 31 березня 2017 року (а.с. 14).

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилається на те, що у березні 2017 року Організація (відповідач у даній справі) безпідставно набула з газотранспортної системи 0,769 тис. куб.м природного газу, власником якого є Товариство, що підтверджується звітом ПАТ "Рівнегаз" (оператор газорозподільної системи) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Рівнегаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2017 року; звітом про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Рівнегаз" між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за березень 2017 року та інформацією про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на Операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік (а.с. 15-28).

У зв`язку з чим Товариство вважає, що відповідач зобов`язаний повернути в натурі безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 0,769 тис. куб.м та відшкодувати вартість безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 0,769 тис. куб.м в сумі 5 138 грн 87 коп.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Організації, позивачем було наголошено про відбір відповідачем у березні 2017 року природного газу за відсутності укладеного договору постачання природного газу та за відсутності будь-яких договірних відносин із позивачем.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами частини другої ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Враховуючи обґрунтування заявлених Товариством позовних вимог приписами ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, господарський суд вважає за необхідне надати оцінку заявленим у межах даної справи вимогам із урахуванням норм цивільного законодавства, якими врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України, що відповідає висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 р. у справі № 6-88цс13.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 р. по справі № 757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

З огляду на викладене вище, господарський суд доходить висновку, що при вирішенні даного спору необхідно дослідити, в першу чергу, питання правомірності споживання з боку Організації природного газу у обсязі 0,769 тис. куб. м., вартість якого складає 5 138 грн 87 коп.

Судом встановлено, що відповідачем після відкриття провадження у справі сплачено позивачу суму заборгованості в розмірі 5 138 грн 87 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 3 грудня 2019 року № 38, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 77).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що господарський суд закриває провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 17 травня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Оскільки на час прийняття рішення у даній справі відповідачем сплачено заборгованість в сумі 5 138 грн 87 коп., даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами, суд відповідно до вищезазначеної норми дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача цієї суми боргу.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених Товариством позовних вимог про повернення безпідставно набутого майна, суд враховує наступне.

Правові засади функціонування ринку природного газу Закону України визначені положеннями Закону України „Про ринок природного газу від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. п. 17, 18 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" врегульовано, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абзацом 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Господарський суд зауважує, що положеннями цивільного законодавства не надано права особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення.

Враховуючи вимоги Закону України "Про ринок природного газу" суд зазначає, що діяльність щодо зберігання природного газу здійснюється спеціальним суб`єктом ринку природного газу - оператором газосховища, який отримує ліцензію на здійснення вказаного виду господарської діяльності. Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача ліцензії на здійснення такого виду діяльності як зберігання природного газу, тобто відповідач не виступає оператором газосховищ.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність взагалі будь-яких підстав для задоволення позовних вимог Товариства про зобов`язання відповідача, який, в даному випадку, виступає споживачем природного газу, повернути безпідставно набуте майно.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Зважаючи на все вищевикладене, провадження у справі в частині вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Громадської організації "КАНТ" про стягнення коштів у сумі 5 138 грн 87 коп. закрити.

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Громадської організації "КАНТ" про повернення безпідставно набутого майна задоволенню не підлягають.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення коштів у сумі 5 138 грн 87 коп., у зв`язку із відсутністю предмета спору, то судовий збір в частині закриття підлягає поверненню позивачу.

За таких обставин, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору.

В частині відмови в задоволенні позову про повернення безпідставно набутого майна витрати зі сплати судового збору згідно статті 129 ГПК України залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 231, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Громадської організації "КАНТ" про стягнення коштів у сумі 5 138 грн 87 коп., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,769 тис.куб. метрів, закрити.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Громадської організації "КАНТ" про повернення в натурі безпідставно набутого майна відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2019 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1);

3 - відповідачу рекомендованим (33001, м. Рівне, вул. Коперника, буд. 6, кім. 4).