Рішення № 86530020, 18.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року Справа № 915/2042/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Ткаченка О.В.,

за участю секретаря Сулейманової С.М.

від позивача: Живолупов В.І.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 14360570)

адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027

адреса представника: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094

до відповідача: Фізичної-особи підприємця Касьяненко Валентини Костянтинівни, АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

про стягнення коштів в сумі 45029,21 грн,-

В С Т А Н О В И В:

20.09.2019 АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 12.09.2019р. (вх.№15103/19 від 20.09.2019), в якій просить суд стягнути з ФОП Касьяненко В.К. заборгованість за договором банківського обслуговування б/н від 03.04.2012, укладеним між АТКБ "Приватбанк" та Фізичною особою-підприємцем Касьяненко В.К., у загальному розмірі 45029,21 грн, з яких: 38408,30 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6620,91 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № б/н від 04.09.2012 року, а саме: зобов`язань щодо сплати в повному обсязі процентів у вигляді щомісячної комісії, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умовами заяви про відкриття поточного рахунку від 03.04.2012р. та Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифів Банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті банку.

Ухвалою суду від 25.10.2019 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2019 о 10 год. 00 хв., а також встановлено позивачу строк у 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду:

- читабельної заяви про відкриття поточного рахунку та оригінал для огляду (мати при собі в судовому засіданні);

- витяг з Умов та правил банківських послуг із зазначенням дати (періоду) їх дії у відповідній редакції, починаючи з 2012 року;

- розрахунок суми, заявленої до стягнення (окремо по процентам, комісії, пені з вказівкою періоду нарахування);

- письмові пояснення щодо підстав застосування процентної ставки в розмірі 56 %;

- письмові пояснення щодо підстав нарахування комісії та її розміру;

- виписку по рахунках, на яких обліковується заборгованість та погашення заборгованості позичальником.

А також встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 26.11.2019 розгляд справи відкладено у судовому засіданні 18 грудня 2019 року о 12:30, а також постановлено позивачу до 06.12.2019 подати суду копії:

- читабельної заяви про відкриття поточного рахунку та оригінал для огляду (мати при собі в судовому засіданні);

- витяг з Умов та правил банківських послуг із зазначенням дати (періоду) їх дії у відповідній редакції, починаючи з 2012 року;

- розрахунок суми, заявленої до стягнення (окремо по процентам, комісії, пені з вказівкою періоду нарахування);

- письмові пояснення щодо підстав застосування процентної ставки;

- письмові пояснення щодо підстав нарахування комісії та її розміру;

- виписку по рахунках, на яких обліковується заборгованість та погашення заборгованості позичальником.

До судового засідання 18.12.2019 представником позивача подано для огляду оригінал заяви про відкриття поточного рахунку зі зразками підписів та відтиску печатки. Вимоги ухвал суду від 25.10.2019, від 26.11.2019 в частині надання інших документів залишились позивачем невиконаними. У судовому засіданні 18.12.2019 представником позивача надано пояснення, що всі необхідні документи містяться в матеріалах справи.

При цьому господарський суд зауважує, фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».)

Станом на день звернення до суду з позовом відповідач втратив статус фізичної особі - підприємця. Проте враховуючи, що станом на час виникнення спірних правовідносин відповідач мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, юрисдикція господарських судів у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України поширюється на спори, які пов`язані саме з підприємницькою діяльністю, яку раніше здійснювала фізична особа, зареєстрована підприємцем.

На виконання вимог статті 176 ГПК України з метою отримання відомостей щодо зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання (перебування) Касьяненко Валентини Костянтинівни судом було здійснено відповідний запит від 27.09.2019 до Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області.

Згідно з отриманою від Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області інформацією Касьяненко Валентина Костянтинівна зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду від 25.10.2019 була надіслана на адресу реєстрації відповідача, проте повернулась до суду з поштовою відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Ухвала суду від 26.11.2019 вручена відповідачу 30.11.2019, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Відповідач наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене, керуючись приписами частини 2 статті 178 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд встановив.

03 квітня 2012 року фізична особи-підприємець Касьяненко В.К. звернулась до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" із заявою про відкриття банківського поточного рахунку, за умовами якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 15).

Згідно витягу зі статуту Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", банк був створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю під назвою Комерційний банк "Приватбанк", в подальшому банк було реорганізовано шляхом зміни організаційно-правової форми у закрите акціонерне товариство, в подальшому змінено тип банку з закритого на публічне акціонерне товариство, в подальшому тип банку змінено з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (а.с.13, 14).

У відповідності до вказаної заяви від 03.04.2012 відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 03.04.2012 (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).

Згідно з пунктом 3.18.1.16 Умов під час укладання договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта (відповідача у справі) до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод, таким чином, прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Пунктом 3.18.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, у межах, кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому "Умов та правил надання банківських послуг". Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими "Умовами та правилами надання банківських послуг", клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг". В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні (п. 3.18.1.3. Умов).

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі-далі "Угода") (п. 3.18.1.8. Умов).

Відповідно до п.3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до довідки позивача №08.7.0.0.0/190912132539 від 12.09.2019 про розмір встановлених кредитних лімітів (а.с. 26) Фізичній особі-підприємцю Касьяненко Валентині Костянтинівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на поточний рахунок № НОМЕР_2 станом на 03.04.2012 було встановлено кредитний ліміт у сумі 10000,00 грн, станом на 29.12.2012 - 20000,00 грн, станом на 04.02.2013 - 25000,00 грн, станом на 27.01.2014 - 15000,00 грн, станом на 01.03.2014 - 15000,00 грн.

На виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 03.04.2012 публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" надавалися фізичній особі-підприємцю Касьяненко В.К. кредитні кошти у межах встановленого ліміту у сумі 15000,00 грн, які використовувалися Клієнтом, що підтверджується банківською випискою з рахунку №26000053203580 (а.с. 27-29).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормою ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до позовної заяви позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором банківського обслуговування, у зв`язку з чим станом на 17.07.2019 за відповідачем утворилась заборгованість в загальній сумі 45029,21 грн у тому числі:

- заборгованість за відсотками - 38 408,30 грн,

- заборгованість по комісії 6620,91 грн,

При цьому судом встановлено, що згідно поданих банківських виписок (а.с. 27-29) прострочена заборгованість за тілом кредиту станом на 17.07.2019 у відповідача відсутня.

Встановивши обставини справи, дослідивши докази, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини п.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 03.04.2012 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення конкретного розміру комісії за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, комісію, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.04.2012 станом на 17.07.2019 (а.с. 27-29), посилається на Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" як невід`ємної частини спірного договору.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву від 03.04.2012 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії, процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі № 175/4576/14-ц.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.04.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12.09.2019), тобто позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, за відсутності доказів підтвердження приєднання відповідача саме до наданих суду Умов та правил банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату комісії, відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", який містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.04.2012 шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів погодження між сторонами у письмовому вигляді ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 38408,30 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6620,91 грн комісії за користування кредитом, - слід відмовити.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2019.

Суддя О.В. Ткаченко