Ухвала суду № 86529911, 23.12.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"23" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/3147/19

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши матеріали справи

за позовомЗаступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки доПриватного акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівельне управління № 50»простягнення 14742,72 грн.встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі – позивач) до Приватного акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» (далі – відповідач) про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 14742,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що посадовими особами Чорноморського управління Укртрансбеспеки виявлено факт перевищення навантаження на здвоєну вісь на транспортному засобі, який належить на праві власності відповідачу, без відповідного дозволу, у зв`язку з чим відповідачу нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у заявленому до стягнення розміру, яку відповідач не сплатив.

Подана позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Конституційний Суд України, у своєму рішенні про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

З огляду на викладене, підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, зокрема, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно. Тому, суд при перевірці обґрунтованості підстав для звернення прокурора з позовною заявою досліджує питання можливості здійснення визначеним прокурором позивачем судового захисту його прав самостійно, належність здійснення захисту ним, та в чому полягає порушення інтересів держави в даному випадку, який на думку прокурора є виключним.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень – він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Насамперед, захищати інтереси держави повинні відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Доведення підстав звернення до суду прокурором здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України шляхом подання належних та допустимих доказів. Зокрема, але не виключно, такими доказами можуть бути: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цих посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 25.10.2019 у справі № 913/199/19.

Як на підставу свого звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прокурор посилається на невжиття Укртрансбезпекою та її територіальним органом заходів щодо стягнення нарахованої відповідачу плати за проїзд. Однак доказів зазначеного прокурор в позовній заяві не вказує та до неї таких доказів не додає.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 103 (далі – Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктом 27 п. 5 Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна служба України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845) є юридичною особою, а відтак має право на захист прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання та згідно з ст. 80 Цивільного кодексу України наділена цивільною правоздатністю, дієздатністю і може бути позивачем чи відповідачем у суді.

Враховуючи викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті має право самостійно звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави.

Саме лише посилання прокурора в позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 25.10.2019 у справі № 913/199/19).

Враховуючи вищевикладене, прокурор звертаючись до суду з даною позовною заявою не обґрунтував виключність даного спірного випадку, що відповідно до закону є обов`язковою умовою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, в порушення положень ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не підтвердив належними та допустимими доказами наявності підстав для представництва інтересів держави та звернення з даним позовом до суду за захистом прав та інтересів в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, яка наділена повноваженнями щодо нарахування та стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку, всупереч положень п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України не зазначає доказів, які б свідчили, що Укртрансбезпека не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, не навів причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Також прокурором в порушення положень абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не надано до суду доказів попереднього, до звернення до суду, повідомлення про це відповідного суб`єкта владних повноважень – Державної служби України з безпеки на транспорті.

Згідно ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Позовна заява Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області подана до Господарського суду Київської області з порушенням зазначених вимог Господарського процесуального кодексу України, оскільки до позовної заяви не додано опису вкладення, який є належним та допустимим доказом відправлення копії позовної заяви з додатками позивачу – Державній службі України з безпеки на транспорті відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 172 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 4 ст. 53, п. 5 ч. 3, ч. 5 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1, 2 ст. 174, ст.ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України суд,

постановив:

1. Позовну заяву Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до Приватного акціонерного товариства «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 14742,72 грн., залишити без руху.

2. Зобов`язати прокурора усунути зазначені в даній ухвалі недоліки позовної заяви, подавши до суду упродовж десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху наступні документи:

- письмові пояснення з обґрунтуванням наявності підстав для здійснення представництва прокурора в даній справі, зокрема виключність даного спірного випадку та зазначенням доказів нездійснення або неналежним чином здійснення Державною службою України з безпеки на транспорті захисту інтересів держави в даному випадку (докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цих посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо);

- докази в підтвердження наявності підстав для здійснення представництва прокурора в даній справі, зокрема, докази нездійснення або неналежним чином здійснення Державною службою України з безпеки на транспорті захисту інтересів держави в даному випадку (докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цих посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо);

- докази повідомлення про звернення до суду з даною позовною заявою відповідного суб`єкта владних повноважень – Державну службу України з безпеки на транспорті;

- докази відправлення копії позовної заяви з додатками Державній службі України з безпеки на транспорті.

3. Попередити прокурора що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, зазначений у п. 2 цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута йому без розгляду відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 ГПК України та у відповідності до ст. 255 ГПК України оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Подоляк