Рішення № 86529820, 11.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2019Справа № 910/15104/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», м. Вінниця,

до відповідача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ,

про стягнення 4 156 290,83 грн -

за участю представників:

від позивача: Войткова А.Ю.;

від відповідача: не прибув;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Вінницяобленерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення 4 156 290,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 в частині оплати наданих послуг на суму 3 896 989,52 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 217 804,35 грн, інфляційних втрат в сумі 22 278,93 грн та 3 % річних в сумі 19 218,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 27.11.2019.

21.11.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що ДПЗД «Укрінтеренерго» є єдиним постачальником електричної енергії на території України, на якого покладені функції постачальника «останньої надії». За доводами відповідача, підприємство приклало максимум зусиль для забезпечення 100% розрахунку з позивачем за послуги з розподілу електричної енергії за січень та лютий 2019 року, в тому числі і за рахунок власних коштів, при тому, що рівень розрахунків споживачів, розташованих на ліцензованій території діяльності ПАТ «Вінницяобленерго» за 2019 рік становить 70% . Загальний рівень розрахунків постачальника «останньої надії» складає 55%.

Свої заперечення відповідач також мотивував тим, що оскільки на нього покладено функції постачальника «останньої надії» він змушений був приєднатися до умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу. На думку відповідача, вказаний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, носить дискримінаційний характер та явно обтяжливі умови для відповідача, оскільки споживачі, яким здійснюється постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» сплачують за електричну енергію по факту наданих послуг, а підприємство змушене платити за розподіл електричної енергії у формі попередньої оплати, тому для ДПЗД «Укрінтеренерго» склались нерівні умови як учасника ринку електричної енергії.

Окрім того, ДПЗД «Укрінтеренерго» вважає, що позивачем не доведено належним чином обставин справи, які викладені у позовній заяві. Так, ПАТ «Вінницяобленерго» посилається в позовній заяві на договір та додатки до нього, але не зрозуміло, до якого договору вони додаються, адже вони не підписані ні однією з сторін, і неможливо зрозуміти до якого публічного договору відповідач приєднався в грудні 2018 року. Не є зрозумілим для ДПЗД "Укрінтеренерго", який договір був викладений на сайті позивача на момент приєднання в грудні 2018 року.

Відповідач також наголосив на тому, що на засіданнях Ради Оптового ринку електроенергії, НКРЕКП порушує питання оплати послуг з розподілу електричної енергії шляхом пропорційного відрахування коштів, що надійшли на рахунок зі спеціальним режимом використання на користь відповідного оператора системи розподілу.

У судовому засіданні 27.11.2019 представником позивача подано копії документів для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2019.

У судове засідання представниця позивача з`явилася.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення. Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. При цьому, належне повідомлення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про розгляд справи судом підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103052964532 та № 0103052965105.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

У судовому засіданні представниця позивача свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

19.12.2018 між Акціонерним товариством «Вінницяобленерго" (далі - оператор системи, позивач) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - постачальник, відповідач) на підставі заяви-приєднання укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії постачальнику для його споживачів як послуги оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання постачальника до умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що умови договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.

Згідно п.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою початку дії договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи розподілу заяви-приєднання.

Акціонерне товариство «Вінницяобленерго» отримало заяву - приєднання до договору від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 19.12.2018.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді. Оператор системи забезпечує надання послуг з розподілу (передачі) в обсязі, необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб`єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів.

Відповідно до п.2.2 договору постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно з умовами глави 3 договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника, та інших послуг оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна послуг з розподілу (передачі) визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії (Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з передачі електричної енергії), затвердженим регулятором. Ціна інших послуг визначається згідно з калькуляціями, розрахованими на підставі Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг пов`язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженою Регулятором.

Відповідно до п.3.2 договору вартість договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за сукупністю споживачів постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) послуги з розподілу (передачі) електричної енергії придбаває постачальник, та вартість інших послуг згідно з договором.

Розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць (п.3.3 договору).

Оплата (придбання) послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється постачальником у формі попередньої оплати (п.3.4 договору).

Згідно п.4.2 договору постачальник зобов`язується виконувати умови цього договору, здійснювати придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору за сукупністю споживачів постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) послуги з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує постачальник, та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.

Цей договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (п.9.1 договору).

Згідно п.6 додатку № 1 до договору за підсумками розрахункового періоду до 16-00 7 - го числа місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем, оператор системи розподілу надає, а постачальник узгоджує фактичні обсяги купівлі електричної енергії постачальником у розрахунковому місяці, сумарно та в розрізі споживачів. Оператор системи розподілу складає та надає на погодження постачальнику акт наданих послуг з розподілу електричної енергії. Постачальник здійснює остаточний розрахунок оператором системи розподілу за попередній розрахунковий період протягом п`яти банківських днів після отримання акту виконаних робіт. У випадку порушення термінів остаточного розрахунку оператор системи розподілу має право нарахувати пеню у розмірі 0,2% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання постачальником своїх зобов`язань.

Згідно з актом № 8090003602797 прийняття-здачі наданих послуг з розподілу електричної енергії від 31.07.2019 позивачем були надані відповідачу послуги на суму 3 896 989,52 грн.

Як вказує позивач, Акціонерним товариством «Вінницяобленерго» було виставлено рахунок на оплату № 8090003602797 від 31.07.2019 на суму 3 896 989,52 грн, однак відповідач вказаний рахунок не оплатив.

02.10.2019 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості в розмірі 3 896 989,52 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині здійснення оплати своєчасно наданих послуг на суму 3 896 989,52 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 217 804,35 грн, інфляційних втрат в сумі 22 278,93 грн та 3% річних в сумі 19 218,03 грн за період з 20.08.2019 по 18.10.2019.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як встановлено судом вище, 19.12.2018 відповідачем була підписана заява-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.

При цьому, суд відзначає, що за приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.

Отже, надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється виключно на підставі договору, а тому укладення спірного правочину між сторонами було обов`язковою умовою надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Пунктом 1.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що Оператор системи забезпечує на своїй території діяльності недискримінаційний доступ до електричних мереж електропостачальнику, який має намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи. Оператор системи розподілу укладає договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розробляється оператором системи на підставі додатка 4 до цих Правил та укладається з кожним електропостачальником, який звертається до оператора системи.

За своєю правовою природою договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є договором про надання послуг та регулюється приписами Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, у липні 2019 року позивачем надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 3 896 989,52 грн, що підтверджується актом приймання-здачі наданих послуг від 31.07.2019 за № 8090003602797 на суму 3 896 989,52 грн.

Зазначений акт зі сторони відповідача підписаний без зауважень та заперечень, до того ж скріплений печаткою підприємства відповідача.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно із частиною 6 та частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії в сумі 3 896 989,52 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оскільки, факт надання позивачем у липні 2019 відповідачу послуг розподілу електричної енергії а також факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3 896 989,52 грн заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором, позивачем було нараховано пеню за порушення термінів оплати наданих послуг на підставі п.6 додатку № 1 до договору у розмірі 217 804,35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором встановлена у п. 6 додатку № 1 до договору, а саме: у випадку порушення термінів остаточного розрахунку оператор системи розподілу має право нарахувати пеню у розмірі 0,2% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання постачальником своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов`язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума пені за період з 20.08.2019 по 18.10.2019 становить 217 804,35 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 22 278,93 - інфляційних втрат та 19 218,03 грн - 3% річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3 % річних судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума 3 % річних за період з 20.08.2019 по 18.10.2019 становить 19 218,03 грн.

Сума інфляційних втрат, нарахована за вересень 2019 року на суму 3 896 989,52 грн, становить 22 278,93 грн, а відповідні позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Щодо заявлених відповідачем заперечень, що укладений між сторонами договір не відповідає вимогам законодавства, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним договору відповідач суду не надав, також не довів перед судом факт того, що договір є недійсним (нікчемним) у силу закону.

Щодо посилань відповідача на те, що йому не зрозуміло до якої редакції договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії він приєднався у грудні 2018 року суд не бере до уваги, оскільки відповідно до пункту 2.1.15 Правил вказаний договір є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи (Позивачм) на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. На офіційному сайті Позивача викладені умови договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у всіх редакціях, які діяли на моменти приєднання до них електропостачальників. Зокрема, на цьому веб-сайті Позивача (https://dtek-kem.com.ua/ee-company/uklasti_dogovir) у розділі Архів можна побачити ту редакцію договору разом із усіма додатками, яка діяла на момент приєднання до нього відповідачем у грудні 2018 року.

В силу частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Окрім того, в матеріалах справи міститься лист Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» від 22.12.2018 за № 35-12043 (а.с. 56) зі змісту якого вбачається, що позивачем на розгляд відповідачу було надіслано два примірники проекту договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та Додатки 1, 3 до нього.

Твердження відповідача щодо неможливості розрахуватись за отримані послуги з лютого 2019 року, у зв`язку із тим, що оскільки він є постачальником «останньої надії», а кошти від споживачів надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання та автоматично перераховуються до Оптового ринку електричної енергії (діє Порядок розподілу коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання постачальника "останньої надії" та операторів системи розподілу, затвердженому Постановою НКРЕКП № 26 від 18.01.2019), судом не приймаються до уваги, з огляду на те, що сторони укладаючи спірний договір визначили свої зобов`язання за договором, які у відповідності до ст. 197, 526 ГК України, повинні виконуватися належним чином.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 625 344,36 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення 4 156 290,83 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600) на користь Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Магістратська, буд. 2; ідентифікаційний код 00130694) основний борг в сумі 3 896 989 (три мільйони вісімсот дев`яносто шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 52 коп., пеню в сумі 217 804 (двісті сімнадцять тисяч вісімсот чотири) грн 35 коп., інфляційні втрати в сумі 22 278 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн 93 коп., 3% річних в сумі 19 218 (дев`ятнадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн 03 коп., та судовий збір в розмірі 62 344 (шістдесят дві тисячі триста сорок чотири) грн 36 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.12.2019.

Суддя В. В. Князьков