Рішення № 86529530, 19.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/181/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2019 Справа № 908/2793/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Акціонерний центр “Восток” (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 2, код ЄДРПОУ 06723314)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01011, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 52, код ЄДРПОУ 26444970)

про стягнення 55 297,85 грн.

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/2793/19 за позовом Приватного акціонерного товариства “Акціонерний центр “Восток” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” про стягнення 55297,85 грн.

04.10.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 09.10.2019 позовну заяву на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України залишено без руху. Ухвалою суду від 25.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2793/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, присвоєно справі номер провадження – 5/181/19, розгляд справи по суті розпочаввся 25.11.2019. Ухвалою від 25.11.2019р. судом оголошено перерву до 19.12.2019р.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Судом встановлено, що сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду від 25.10.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного 16.11.2017 року між ПрАТ «Акціонерний центр «Восток», в якості постачальника, та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш», в якості покупця, договору поставки №20/05/175 ( п. 1.1) позивач зобов`язався поставити в передбачені даним договором строки покупцю продукцію: трубу ДКРНТ 19*1*2565мм. МНЖ5-1 ГОСТ 17217-79, масою 4 тони, загальною вартістю 2 150 400 грн., а покупець - прийняти та оплатити вказану продукцію. 21.12.2018р. позивачем було поставлено на користь відповідача вищезазначену продукцію загальною масою 4,1 тони та вартістю 2204160 грн., що підтверджується видатковою накладною №518 від 21.12.2018 року, що на 2,5% більше ніж передбачено у п.1.1 договору поставки, тобто оплаті підлягала отримана відповідачем продукція загальною масою 4,1 тони. Отримання товару підтверджується видатковою накладною №518 від 21.12.2018 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №1/338 від 14.12.2018 року, товарно-транспортною накладною №Р515,516,517,518 від 21.12.2018 року. Також відповідачу було передано рахунок на оплату №552 від 21.12.2018 року. Відповідач прийняв продукцію 21.12.2018 року, а тому кінцевим строком оплати отриманої продукції позивач вважає 21.02.2019 року. Однак, відповідач лише частково оплатив отриману продукцію 16.01.2019р. на суму 2 150400 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача складає 55 297 грн. 85 коп., з яких 53 760 грн. сума основного боргу, 640 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 896 грн. 98 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Посилаючись на умови договору, ст. ст. 11, 712, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України просить стягнути вказану суму з відповідача.

Відзиву на позовну заяву від ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП “Атоменергомаш” до суду не надходило.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін та проведення судового засідання, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2017 року між ПрАТ «Акціонерний центр «Восток» (Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (Покупець) було укладено договір поставки №20/05/175 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору поставки, постачальник зобов`язувався поставити в передбачені даним договором строки покупцю продукцію: труба ДКРНТ 19*1*2565мм. МНЖ5-1 ГОСТ 17217-79, масою 4 тони, загальною вартістю 2 150 400 грн. з ПДВ, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити вказану продукцію.

Пунктом 1.2. Договору поставки встановлено: у разі, якщо постачання продукції у вказаній кількості виявиться неможливим з технічних причин (відхилення ваги внаслідок допустимих відхилень геометричних розмірів, інші технічні причини), постачальник зобов`язаний повідомити про це покупця з зазначенням причин. Покупець має право за результатами розгляду повідомлення постачальника прийняти рішення про поставку з відхиленням -5% +2,5%, про що повідомляє постачальника. Вважається, що постачальник погодив постачання продукції із вказаними відхиленнями у разі, якщо він прийняв продукцію, що була поставлена постачальником із вказаними відхиленнями. У випадку постачання продукції з відхиленнями, передбаченими абзацом першим цього пункту, розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість продукції виходячи з встановленої даним договором ціни. У випадку постачання продукції з перевищенням постачальником граничного значення відхилення +2,5% розрахунок проводиться за кількістю продукції, передбачену п.1.1. цього договору, з відхиленням +2,5%; продукція, що отримана від постачальника із перевищенням граничного значення +2,5%, вважається переданою покупцю безоплатно та оплаті не підлягає.

Згідно п. 3.1 Договору, загальна сума договору складає 2150400 грн., в т.ч. 358400 грн. ПДВ та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3.3 визначені обставини , підстави та порядок для зміни ціни договору відповідно до пунктів 2 та 7 пункту 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (3.3.1, 3.3.2), в тому числі її збільшення.

Пунктом 4.1. Договору поставки передбачено, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі, протягом 20 днів після завершення приймання продукції за якістю (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою), але не раніше двох місяців після отримання покупцем партії продукції. Покупець має право здійснити оплату отриманої партії продукції достроково до спливу двохмісячного строку, але не раніше завершення приймання продукції за якістю (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Пунктом 5.1. Договору поставки передбачено, що поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.12.2018 року партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції, вказаної у п. 1.1 Договору в строки та кількості, зазначені в заявці Покупця (п. 5.5).

Покупець зобов`язувався в повному обсязі оплатити поставлену продукцію відповідно до умов цього Договору (п. 6.1).

У випадку порушення Покупцем строків оплати продукції він на вимогу Постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних від простроченої суми (п. 7.4).

У випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язались вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності є для сторін обов`язковим (п.п. 9.1, 9.2).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки (п. 10.1).

Пунктом 11.3 Договору сторони також передбачили, що умови цього Договору можуть змінюватись за погодженням сторін шляхом укладення додаткової угоди у порядку, встановленому діючим законодавством, з дотриманням вимог законодавства про публічні закупівлі.

Договір підписаний з обох сторін уповноваженими особами 23.11.2018р., він є чинним, доказів визнання його недійсним сторонами суду не надано.

Додатковою угодою №1 від 01.12.2018 року до Договору сторони, відповідно до ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, п.4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 11.3 Договору сторони домовилися продовжити строк поставки продукції до 22.12.2018 року.

21.12.2018р. позивачем було поставлено на користь відповідача вищезазначену продукцію, що підтверджується видатковою накладною №518 від 21.12.2018 року на суму 2204160 грн. у кількості 4,1 тони, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №1/338 від 14.12.2018 року, товарно-транспортною накладною №Р515,516,517,518 від 21.12.2018 року, за якою було поставлено 10,416 тони продукції (труби ДКРНТ 19*1*2565мм. МНЖ5-1 ГОСТ 1721 7-79) на загальну суму 5599641,60 грн. Як стверджує позивач, інша кількість продукції була поставлена за іншим договором поставки. Також відповідач за твердження позивача отримав рахунок на оплату №552 від 21.12.2018 року. на суму 2204160 грн.

Враховуючи умови п. 4.1 Договору кінцевий строк оплати отриманої продукції є 21.02.2019 р.

Відповідач частково оплатив отриману продукцію, а саме: 16.01.2019р. суму коштів в розмірі 2150400,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку Позивача № НОМЕР_1 в АКБ "Індустралбанк" від 16.01.2019 р. за № 368 з призначенням платежу: "Труба ДКРНТ, Договір 20/05/175/НАЕК53-143-01-18-01161 від 23.11.2018р., Рах. 522 від 21.12.2018р. ПДВ (20%) 358400 грн. Публічні закупівлі від 23.11.2018р."

Таким чином розмір заборгованості відповідача за постачальну продукцію складає 53760,00 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази суд зазначає наступне.

Стаття 509 Цивільний кодекс України (надалі - ЇДКУ) встановлює, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 ЦКУ, до яких зокрема відносяться договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України (падалі ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, який відповідно до статей 193 ГК України та статей 525, 526 ЦКУ має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов`язаннями; господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України).

За ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких па вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії. до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені вище судом обставини справи, суд констатує, що позивач фактично поставив відповідачу продукції в кількості 4,1 тони, замість 4 тон, як то передбачено умовами Договору, тобто відхилення складає 2,5% (4,1/4*100=102,5%).

Разом з тим, враховуючи умови п. 1.2 Договору, яким визначено, що у випадку постачання продукції з перевищенням постачальником граничного значення відхилення +2,5% розрахунок проводиться за кількістю продукції, передбачену п.1.1. цього договору, з відхиленням +2,5%; продукція, що отримана від постачальника із перевищенням граничного значення +2,5%, вважається переданою покупцю безоплатно та оплаті не підлягає, суд дійшов висновку що відхилення у +2,5% визначено сторонами як межа граничного відхилення.

Відповідач, прийнявши продукцію у вказаній кількості, погодився з постачанням продукції з вказаним відхиленням, що також передбачено абз. 1 п. 1.2 Договору.

Проте, судом встановлено, що умовами пункту 1.2 договору сторони домовилися про те, що у випадку відхилення до +2,5% включно, розрахунок проводиться відповідачем за кількість продукції, визначеної у п. 1.1. Договору - тобто за продукцію масою 4 тони, загальною вартістю 2 150 400,00 грн. з ПДВ.

Проте, за змістом п. 1.2 Договору навіть при перевищенні цього відхилення більше ніж +2,5% продукція вважається переданою безоплатно і оплаті не підлягає.

З огляду на викладене, поставивши відповідачу продукцію у кількості 4,1 тони, тобто з перевищенням +2,5%, позивач не має права за умовами Договору вимагати у відповідача оплати такого перевищення поставки.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, своєчасно сплативши 16.01.2019 р. 2 150 400,00 грн. за поставлену продукцію згідно з умовами п. 1.1 Договору.

Оскільки позивач не довів факту порушення відповідачем умов договору в частині сплати основної суми заборгованості, відсутні і підстави для донарахування 640,87 грн. інфляційних втрат, 896,98 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи основні засади судочинства, в тому числі але не виключно принципи: верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.