Рішення № 86529419, 17.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/203/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019 Справа № 908/3109/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі», 76010, м. Івано – Франківськ, вул. Ленкавського, 12А; адреса для листування: 76018, м. Івано – Франківськ, вул. Гаркуші, 2, оф. 1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Партнер Груп», 72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Малюги, буд. 113

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Піцьків В.Я., ордер серія ІФ № 085745 від 12.11.2019;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору

05.11.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі», м. Івано – Франківськ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Партнер Груп”, Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення коштів за договором поставки кондитерських виробів від 04.01.2018 за № 1/19 в розмірі 264 526,87 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 228 428,86 грн, пеня у розмірі 32 726,85 грн, 3% річних у розмірі 2883,00 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 488,16 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019, справу № 908/3109/19 передано на розгляд судді Горохову І.С

Ухвалою суду від 07.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3109/19, присвоєно справі номер провадження 15/203/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 27.11.2019.

Ухвалою суду від 18.11.2019 призначено проведення судового засідання по справі № 908/3109/19 на 27.11.2019 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 27.11.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору поставки кондитерських виробів № 1/19 від 04.01.2019, у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Партнер Груп», Запорізька область, м. Мелітополь, утворилась заборгованість у розмірі 228 428,86 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 32 726,85 грн, 3 % річних у розмірі 2883,00 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 488,16 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 629, 625, 854 Цивільного кодексу України. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

03.12.2019 позивачем на адресу суду направлено клопотання б/н від 29.11.2019, в якому зазначено, що ТОВ «Торгова компанія «Партнер Груп» 19.07.2019 здійснено часткову оплату за поставлений товар в розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 19.07.2019. Також, 17.10.2019 відповідачем було здійснено часткову оплату в розмірі 25 000,00 грн, про яку в позовній заяві не було вказано та не враховано при визначенні ціни позову. У зв`язку з цим, сума основного боргу за договором поставки кондитерських виробів від 04.01.2019 зменшилась на 45 000,00 грн з частковою оплатою, відповідно і зменшились штрафні санкції. Просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений товар в розмірі 203 428,86 грн, пеню в розмірі 31 475,70 грн, 3% річних в розмірі 2833,00 грн та інфляційне нарахування в розмірі 1912,00 грн.

Клопотання позивача про зменшення позовних вимог з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду. Розглядаються позовні вимоги з урахуванням клопотання про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 203 428,86 грн, пені в розмірі 31 475,70 грн, 3% річних в розмірі 2833,00 грн та інфляційного нарахування в розмірі 1912,00 грн.

В судовому засіданні 17.12.2019 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові б/н від 24.10.2019 та клопотанні б/н від 29.11.2019.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являлися, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконані, відзив на позов не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно – апаратного комплексу “Акорд”.

В судому засіданні 17.12.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

04.01.2019 Публічним акціонерним товариством «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Партнер Груп» (відповідач, покупець) укладено договір поставки кондитерських виробів № 1/19 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність покупцю товар згідно накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах договору.

Предметом поставки є кондитерські вироби, визначені в накладній, яка є невідємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 1.3. договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами відповідних накладних.

Відповідно до п. 2.3. договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю з моменту підписання сторонами накладних на поставку товару.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивач поставив на замовлення відповідача товар, що підтверджується згідно видаткової накладної № Л-00000195 від 07.05.2019 на суму 248 428,87 грн.

Видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками сторін.

Факт поставки товару підтверджується також товарно - транспортною накладною. Будь-які зауваження з боку відповідача, щодо невідповідності якості, кількості поставленого товару позивачу не надходили.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати до 28.05.2019 за поставлений товар не виконав.

19.07.2019 відповідачем частково оплачено видаткову накладну № Л-00000195 від 07.05.2019 в сумі 20 000,00 грн, станом на 24.10.2019 заборгованість склала 228 428,86 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 01/155 від 01.10.2019 про повернення боргу в сумі 228 428,86 грн, яка залишена без реагування.

17.10.2019 відповідачем було здійснено часткову оплату в розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 17.10.2019.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 5.1 договору відповідач свої зобов`язання з оплати вартості товару в строк не виконав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано, обґрунтованого відзиву не подано. З огляду на викладене, вимоги, щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 203 428,86 грн задовольняються.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 28.05.2019 по 24.10.2019 в сумі 31 475,70 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3. договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 1. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним, а вимогу про стягнення пені в розмірі 31 475,70 грн такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2833,00 грн за період з 28.05.2019 по 24.10.2019 та суму інфляційних втрат в розмірі 1912,00 грн за період травень 2019 – червень 2019, жовтень 2019.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 3 % річних у розмірі 2833,00 грн такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за вказаний позивачем період травень 2019 – червень 2019, жовтень 2019, суд зазначає про неправильність та невідповідність наданого суду розрахунку нормам чинного законодавства виходячи з наступного:

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з цим, як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, таке нарахування здійснюється позивачем за травень місяць, в якому мав бути здійснений платіж. Однак датою початку нарахування визначено 28.05.2019, а відтак нарахування інфляційних втрат за 3 дні травня 2019 року є безпідставним за відсутності повного місяця прострочення виконання грошового зобов`язання. Нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з червня 2019, у якому мала місце дефляція. Нарахування за жовтень 2019 також розраховувались позивачем з урахуванням неповного місяця, що в силу викладеного є безпідставним.

З урахуванням наведеного, враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1912,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів оплати наявної заборгованості, штрафних та компенсаційних санкцій відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, позовні вимоги задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Партнер Груп» (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Малюги, буд. 113; ідентифікаційний код юридичної особи 00213428) на користь Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» (76010, м. Івано – Франківськ, вул. Ленкавського, 12А; адреса для листування: 76018, м. Івано – Франківськ, вул. Гаркуші, 2, оф. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 40803621) суму заборгованості за договором поставки кондитерських виробів № 1/19 від 04.01.2019 в сумі 203 428,86 грн (двісті три тисячі чотириста двадцять вісім гривень 86 коп), пеню у розмір 31 475,70 (тридцять одна тисяча чотириста сімдесят п`ять гривень 70 коп.), 3% річних в розмірі 2833,00 грн (дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 3566,06 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень 06 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1912,00 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов