Рішення № 86529369, 19.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/153/19-34/113/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2019 Справа № 908/2165/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Петриченко А.Є.,

розглянувши матеріали справи № 908/2165/19

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Ушакова, буд. 251)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Квашиної Світлани Володимирівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Магнітна, буд. 5 , прим. № 2)

про стягнення суми 3179,95 грн

за участю уповноважених представників:

від позивача: Нікітін А.В., довіреність № 479/20-19 від 15.01.2019;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 15.08.2019 надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи-підприємця Квашиної Світлани Володимирівни про стягнення 2665,99 грн основного боргу, 391,46 грн пені, 87,21 грн інфляційних збитків, 35,29 грн 3% річних, а всього 3179,95 грн.

Позов обґрунтовано умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704116 від 01.02.2009, ст.ст. 9, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 549, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 229-232, 234, 276, 343 ГК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 15.08.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2165/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.08.2019 у справі № 908/2165/19 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, враховуючи закінчення встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку для розгляду даної справи та перебування на лікарняному судді-доповідача у справі Боєвої О.С. з 15.10.2019, за результатами повторного автоматизованого розподілу даної справи, справу визначено для розгляду судді Науменку А.О., про що свідчить витяг з відповідного протоколу від 18.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.10.2019 у справі № 908/2165/19 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, судове засідання призначено на 14.11.2019 о 10 год. 00 хв., запропоновано відповідачеві надати відзив до 11.11.2019, включно.

В судовому засіданні 14.11.2019 суд перевірив явку представників сторін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Відводів складу суду не заявлено. Права та обов`язки представникові позивача відомі та зрозумілі.

На початку судового засідання суд оголосив про не надходження відзиву від відповідача.

Представник позивача зазначив про не надходження відзиву позивачеві.

За наслідками судового засідання, враховуючи необхідність надання позивачем доказів у справі, суд відклав розгляд справи на 05.12.2019 о 12 год. 00 хв.

04.12.2019 до канцелярії суду від позивача у справі надійшло клопотання б/н від 02.12.2019 про приєднання документів та пояснень до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.12.2019 представник позивача у справі підтримав подане клопотання просив суд задовольнити клопотання про приєднання документів та пояснень до матеріалів справи.

Судом клопотання задоволено.

За наслідками судового засідання, враховуючи необхідність надання позивачем додаткових доказів у справі, суд відклав розгляд справи на 19.12.2019 о 14 год. 30 хв.

16.12.2019 до канцелярії суду від позивача у справі надійшло клопотання б/н від 16.12.2019 про приєднання документів та пояснень до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.12.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Представник позивача у справі підтримав подане клопотання просив суд задовольнити клопотання про приєднання документів та пояснень до матеріалів справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю. Просив суд задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за відпущену відповідачу теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704116 від 01.02.2009, за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року в розмірі 2665,99 грн, а за прострочення оплати інфляційні втрати за період з січня 2019 по червень 2019 року в сумі 87,21 грн, 3% річних в сумі 35,29 грн та пеню в сумі 391,46 грн за період з 25.12.208 по 31.07.2019.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Відзив на позов не надав. Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 19.12.2019 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

01.02.2009 між Концерном «Міські теплові мережі» в особі директора Філії Концерну «Міські теплові мережі» Заводського району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Приватним підприємцем Квашиною С.В. (споживач, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704116 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 договору та додатку №1а теплова енергія відпускається споживачу на потреби опалення на об`єкт по вул. Магнітна, 5.

Згідно з п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.5 договору при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо) обсяг теплової енергії визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (додаток №5 до цього договору), та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

У п. 6.2 договору зазначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.3 договору остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктами 6.6 договору встановлено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Фундаментальна, буд. № 3, документи за розрахунковий період:

рахунок-фактуру;

акт приймання-передачі теплової енергії;

податкову накладну (платникам ПДВ);

акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п`яти днів з дати отримання.

Термін дії договору встановлено в п. 10.1 договору до 01.01.2010, а пунктом 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

До договору сторонами укладені додаткові угоди № 1 та № 2.

12.05.2016 складено акт обстеження системи теплопостачання у магазині продовольчих товарів ПП Квашиної С.В. по вул. Магнітна, 5, який підписаний з боку відповідача.

13.12.2019 складено акт обстеження системи теплопостачання у магазині продовольчих товарів ПП Квашиної С.В. по вул. Магнітна, 5, який підписаний з боку відповідача.

За період з листопада 2018 року по квітень 2019 року позивач поставляв відповідачу теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками:

від 30.11.2018 (за листопад 2018 року) на суму 566, 06 грн;

від 31.12.2018 (за грудень 2018 року) на суму 606,13 грн;

від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 638,96 грн;

від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 490,18 грн;

від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 329,98 грн;

від 30.04.2019 (за березень 2019 року) на суму 80,84 грн.

Всього за вказаний період позивачем відповідачу поставлено теплову енергію в гарячій воді на суму 2712,15 грн. В рахунок погашення якого позивачем зараховано відповідачу 46, 16 грн за листопад 2018, сплачених згідно з банківською випискою 27.08.2018.

Суд зазначає, що за умовами п. 6.6 договору споживач самостійно з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен був отримати від теплопостачальної організації акти та рахунки на оплату теплової енергії.

Споживач самостійно не отримував акти та рахунки.

Як вказує позивач, акти та рахунки були відправлені відповідачу на адресу об`єкта теплопостачання простою кореспонденцією, на підтвердження чого позивач надав реєстри відправлених рахунків, актів приймання-передачі за листопад 2018 року - квітень 2019 року.

Відповідач не повернув акти позивачу, оплату за поставлену теплову енергію у повному обсязі не здійснив.

На актах приймання-передачі теплової енергії, наданих позивачем до матеріалів справи, міститься позначка: «Споживач від підписання акту відмовився. Згідно з п. 6.6.2 договору акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунковий період».

Відповідно до п. 6.6.2 договору, в разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання - передачі , або обгрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку , якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у господарському суді.

Теплова енергія не була сплачена відповідачем у повному обсязі та своєчсано, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року в розмірі 2665,99 грн, інфляційні втрати за період з січня 2019 по червень 2019 року в сумі 87,21 грн, 3% річних в сумі 35,29 грн та пеню в сумі 391,46 грн за період з 25.12.2018 по 31.07.2019.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором купівлі-продажу теплової енергії від 01.02.2009 № 704116.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, у спірному періоді (з листопада 2018 року по квітень 2019 року) в приміщенні по вул. Магнітна, 5, яке є об`єктом теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії від 01.02.2009 №704116, укладеним між сторонами, подавалась теплова енергія. Відповідач, в порушення умов п. 6.6 договору, самостійно не отримав у позивача акти та рахунки за спірний період.

За умовами п. 6.6.2 договору у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Направлені позивачем акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату теплової енергії не були підписані відповідачем та не повернуті позивачу. Зауважень до актів відповідач не надав, тому з урахуванням положень п. 6.6.2 договору оформлені позивачем акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Згідно з п. 3.2.6 споживач теплової енергії зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.3 договору споживач зобов`язаний до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснити остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п.п. 3.2.6, 6.4 договору відповідач оплатив теплову енергію частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за теплову енергію в розмірі 2665,99 грн за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В матеріалах справи містяться докази в підтвердження наявності за відповідачем перед позивачем простроченої суми основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в розмірі 2665,99 грн.

Відповідачем докази оплати теплової енергії у спірному періоді в сумі 2665,99 грн. не надані.

За таких обставин, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію за період листопад 2018 - квітень 2019 в сумі 2665,99 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати теплової енергії позивач нарахував інфляційні втрати за період з січня 2019 по червень 2019 року в сумі 87,21 грн та 3% річних в сумі 35,29 грн.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство». За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 54,85 грн та 3% річних у сумі 35,19 грн.

У стягненні 0,10 грн 3% річних, 32,36 грн інфляційних втрат суд відмовляє, оскільки вони нараховані необґрунтовано.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.8 договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Таким чином сторони в договорі погодили нарахування пені за весь період прострочення оплати.

За прострочення оплати теплової енергії, згідно розрахунку, доданого до позову, позивач нарахував пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ в сумі 391,46 грн за період з 25.12.2018 по 31.07.2019.

Суд перевірив розрахунок пені за допомогою ІПС «Законодавство». За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 390,82 грн.

У стягненні пені в сумі 0,64 грн суд відмовляє, оскільки дана сума заявлена необґрунтовано.

При цьому, суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При перевірці розрахунку суми 3% річних та пені судом встановлено, що останній день строку здійснення оплати згідно з актом за січень 2019 - 24.02.2019 припадає на вихідний день, тому переносяться на перший робочий день - 25.02.2019, а отже прострочення за актом за січень 2019 року виникло з 26.02.2019 року. Останній день строку здійснення оплати згідно з актом за лютий 2019 - 24.03.2019 припадає на вихідний день, тому переносяться на перший робочий день - 25.03.2019, а отже прострочення за актом за лютий 2019 року виникло з 26.03.2019 року.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 грн.

Пунктом 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи ціну позову - 3179,95 грн, до сплати належить 1921, 00 грн судового збору.

Позивачем сплачено за подання позову 1921 грн 00 коп., про що свідчить платіжне доручення № 22161 від 16.07.2019 та довідка про зарахування судового збору до Державного бюджету.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог - в розмірі 1901,00 грн. Решта судового збору в сумі 20, 00 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Квашиної Світлани Володимирівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Магнітна, буд. 5 , прим. № 2) на користь Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Ушакова, буд. 251) 2665 (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн 99 коп. основного боргу, 390 (триста дев`яносто) грн 82 коп. пені, 35 (тридцять п`ять) грн 19 коп. 3% річних, 54 (п`ятдесят чотири) грн 85 коп. інфляційних втрат та 1901 (одна тисяча дев`ятсот одна) грн 00 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Квашиної Світлани Володимирівни, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Магнітна, буд. 5 , прим. № 2) на користь Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Ушакова, буд. 251) 0 (нуль) грн 64 коп. пені, 0 (нуль) грн 10 коп. 3% річних, 32 (тридцять дві) грн 36 коп. інфляційних втрат та 20 (двадцять) грн 00 коп. судового збору відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 23.12.2019.

Суддя А.О. Науменко