Рішення № 86529062, 17.12.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019 Справа № 904/4137/19

за позовом Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 3 097 118,37грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача Мицько Р.М., адвокат

від відповідача Крамаренко Г.М., адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - Позивач) звернулась з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (далі - Відповідач) про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 3 097 118,37грн., з яких: сума процентів річних - 571 984,42 грн., інфляційні втрати - 2 525 133,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки природного газу №06/09-21 від 30.01.09 щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ.

20.09.2019 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що своєчасне виконання ним грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням боргу не призводить до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач посилався на безпідставне зарахування частини сплачених Відповідачем суми грошових коштів (платіж від 30.10.2012, 29.11.2012, 27.12.2012) в рахунок погашення суми боргу в частині відшкодування судових витрат, а також, неврахування позивачем при здійсненні розрахунку, сум платежів, які були сплачені 30.07.2019, 28.08.2019 та 25.09.2019 року.

14.11.2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 28.11.2019 року.

В судовому засіданні 28.11.2019 року оголошувалася перерва до 17.12.2019 року.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 17.12.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.09 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та ВАТ "Дніпропетровськгаз", назву якого змінено на АТ «Оператор газотранспортної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - покупець, відповідач) укладено договір №06/09-21 поставки природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 3.5 договору кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником і покупцем. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов`язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписаних та скріплених печаткою покупця, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до вимог п. 6.1. Договору оплата за газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числі, наступного за місяцем поставки газу.

Протягом січня, вересня-грудня 2009 року та січня 2010 року Покупцю було поставлено природний газ на загальну суму 124 439 422, 45 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.09, 30.09.09, 31.10.09, 30.11.09, 31.12.09, 31.01.10.

Відповідач зобов`язання з оплати поставленого газу виконав частково, у зв`язку з чим Позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011 року у справі № 29/5005/16170/2011 позов задоволено частково. Стягнуто Відповідача на користь Позивача 28 379 669,39 грн. основної заборгованості, 8 152 511,43 грн. інфляційних збитків, 1 872 680,19 грн. 3% річних, 8 101,35 грн. державного мита, 89,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 30 384 490, 67 грн. провадження у справі припинено. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою суду апеляційної інстанції від 13.03.2012 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області змінено, викладено його в наступній редакції: “Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 28 379 669, 39 грн. основної заборгованості, 8 152 511, 43 грн. інфляційних збитків, 1 872 680, 19 грн. 3% річних, 8 101, 35 грн. державного мита, 89, 14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 74 033 823, 38 грн. боргу провадження у справі припинити. В решті позовних вимог відмовити.”.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2012 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року у справі №29/5005/16170/2011 в частині відмовлено у задоволенні вимог про стягнення пені скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 2 340 419 грн. 75 коп. пені. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 року відстрочено виконання рішення суду від 27.12.2011 та постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2012 терміном до 06.08.2013 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року, з урахуванням внесених виправлень (ухвала від 08.11.2012), надано розстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.11 та постанови Вищого господарського суду України від 06.06.12 про стягнення з Відповідача на користь Позивача 40 753 471,25 грн. протягом 10 років шляхом сплати щомісячних платежів рівними частками у сумі 339 612,25 грн. починаючи з 10 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2022 року.

Постановою суду касаційної інстанції від 29.01.2013 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року у справі №29/5005/16170/2011 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 12.03.2013 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 06.06.2012 у справі № 29/5005/16170/2011, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

17.04.2013 року Вищим господарським судом України прийнято постанову, якою постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі №29/5005/16170/2011 залишено без змін.

В обґрунтування Позовних вимог Позивач зазначив, що розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного грошового зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в справі №916/190/18, що викладені у постанові від 04.06.2019.

Враховуючи наведене, станом на момент розстрочення (10.10.2012) у справі №29/5005/16170/2011, Відповідач за умовами Договору, у передбачені таким Договором строки, був зобов`язаний сплатити 28 379 669,39 грн. основного боргу за переданий природний газ, а отже, у зв`язку з невиконанням у встановлений Договором строк, в порядку ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, як зазначає, Позивача, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, Позивач розрахував інфляційні втрати, починаючи з вересня 2016 по травень 2019, а також, та три проценти річних за період з 11.09.2016 по 10.09.2019 в межах залишків основного боргу, з урахуванням внесених відповідачем платежів.

Таким чином, у зв`язку із простроченням Відповідача, як боржника, за виконання грошового зобов`язанням зі сплати на умовах Договору основного боргу, Позивач просить стягнути на підставі положень ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 2 525 133 грн. 95 коп. та три проценти річних в розмірі 571 984 грн. 42 коп. (а.с. 8,9).

Відповідач проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що розрахунок наведений Позивачем в позові не відповідає даним Відповідача. Так, платіжним дорученням № 8490 від 30.10.2012 на суму 339 612,25 грн., Відповідач здійснив першу виплату по розстрочці. Зазначена сума віднесена Відповідачем на погашення основного боргу за Договором № 06/09-21 від 30.01.2009, натомість Позивач направив зазначені кошти на оплату основного боргу лише частково в сумі 331 421,76 грн. Решту коштів направлено на погашення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 89,14 грн., та витрат по сплаті судового збору в сумі 8 101,35 грн. Зазначене також убачається з розрахунку боргу, доданого позивачем до позовної заяви. Аналогічно ДК “Газ України” здійснив розподіл сум отриманих за платіжними дорученнями № 9489 від 29.11.2012 та № 10325 від 27.12.2012. Сума 339 612,25 грн., сплачена платіжним дорученням № 9499 від 29.11.2012, направлена Позивачем на погашення основного боргу лише частково в сумі 307 422,25 грн., рештою - 32 190,00 грн., погашено витати по сплаті судового збору. Сума 339 612,25 грн., сплачена платіжним дорученням № 10 325 від 27.12.2012, направлена Позивачем на погашення основного боргу лише частково в сумі 327 910,16 грн., рештою -11 702,09 грн., погашено витрати по сплаті судового збору. Внаслідок таких операцій ДП “Газ України” утворились розбіжності в розрахунку суми основного боргу які складають 52 0852,55 грн.

Здійснивши оцінку зазначених доводів Відповідача, суд зазначає наступне.

Як вище встановлено судом, Дніпропетровським апеляційним господарським судом 10.10.2012 року прийнято постанову про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.11 та постанови Вищого господарського суду України від 06.06.12 про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми 40 753 471,25 грн. протягом 10 років шляхом сплати щомісячних платежів рівними частками у сумі 339 612,25 грн. починаючи з 10 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2022 рік .”

Отже, приймаю зазначену постанову, суд апеляційної інстанції надав розстрочення виконання рішення суду на всю суму, включаючи сплату основного боргу, нарахувань, а також, витрати на оплату судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зважаючи на те, що здійснені Відповідачем оплати від 30.10.2012, 29.11.2012, 27.12.2012 (а.с. 64, 65) в призначенні платежу містили посилання на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року, Позивач мав право здійснювати зарахування отриманих коштів в рахунок будь-якої зі складових суми боргу, яка погашалася зазначеними черговими платежами, в тому числі, в рахунок погашення витрат, пов`язаних з одержанням виконання, що відповідає приписам ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України.

Крім того, заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що з мотивувальної частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року вбачається, що розстрочення виконання рішення суду надано в тому числі з огляду на положення Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», який передбачає списання та реструктуризацію заборгованість Відповідача, яка є предметом стягнення у справі № 29/505/16170/2011. При цьому, Відповідач вважає, що в даному випадку реструктуризація здійснена шляхом розстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто заборгованість, яка підпадає під заходи її врегулювання передбачені законом, шляхом сплати рівними частинами протягом десяти років. Отже, зобов`язання сторін за договором постачання природного газу № 06/09-21 від 30.01.2009 змінені рішенням суду в силу положень спеціального закону, а тому положення ст. 625 ЦК України до даних правовідносин не застосовуються, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В підтвердження своїх доводів відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у справі № 920/115/18 за позовом ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про стягнення інфляційних втрат за період із лютого 2015 року по грудень 2017 року та 3% річних за період з 15.02.2015 по 19.01.2018, нарахованих на суму основного боргу відповідача за договором №06/09-49 поставки природного газу від 30.01.2009.

Отже, Відповідач вважає, що законодавець у пункті 2.6 статті 2 Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” визначив обов`язок підприємств паливно-енергетичного комплексу реструктуризувати заборгованість, що є, на переконання відповідача, частковим обмеженням свободи сторін договору в силу положень Закону. А оскільки суд апеляційної інстанції обґрунтував надання розстрочення приписами названого закону, то відповідач переконаний, що реструктуризація в цьому випадку здійснена шляхом розстрочення виконання судового рішення.

За змістом п. 2.6. ст. 2 Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”, суб`єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ що утворилася станом на 01.01.2011 року та не сплачена на дату набрання чинності цим законом 04.06.2011 року, відповідно до чинного законодавства.

Тобто, законодавством визначено, що реструктуризація здійснюється в двосторонньому порядку, суб`єктами господарювання, на яких розповсюджується дія даного закону, однак не встановлено конкретних вимог щодо змісту та форми правочину, на підставі якого здійснюється реструктуризація.

Статтею 11 ЦК України, визначено, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договорів на інших правочинів.

В розумінні ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як убачається з матеріалів справи, жодного правочину з реструктуризації спірної заборгованості між Позивачем та Відповідача укладало не було, при цьому, підстави для ототожнення поняття “реструктуризація заборгованості” та “розстрочення виконання судового рішення”, з правової точки зору відсутні, оскільки реструктуризація заборгованості згідно із відповідним законом є спеціальною нормою матеріального права і в жодному разі не може регулюватися нормою господарського процесуального законодавства про відстрочення, розстрочення, виконання судового рішення, зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Таким чином, посилання Відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.10.2019 у справі № 920/115/18, є безпідставним, оскільки такі висновки зроблено за інших фактичних обставин, в яких між сторонами було досягнуто домовленості щодо реструктуризації заборгованості шляхом укладення мирової угоди.

Натомість, вирішуючи даний спір, слід застосовувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18, що викладений в постанові від 04.06.2019, згідно з яким розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного грошового зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти позову, Відповідач також зазначив, що при здійсненні розрахунку трьох процентів річних, Позивачем невраховані сум платежів, які були проведені 30.07.2019, 28.08.2019 та 25.09.2019 року, внаслідок чого невірно визначено суму основного боргу з якої здійснено розрахунок.

Здійснивши оцінку зазначених доводів Відповідача, враховуючи подані ним докази, зокрема, платіжні доручення № 4941 від 30.07.2019 на суму 339 612,25 грн. та № 5796 від 28.08.2019 на суму 339 612,25 грн. (а.с. 143, 144), суд дійшов висновку, що Позивач безпідставно не врахував зазначені платежі при розрахунку суми відсотків річних за період з 30.07.2019 по 10.09.2019.

За підрахунками суду, з урахуванням наведених оплат, загальний розмір 3% річних за період з 11.09.2016 по 10.09.2019 року становить 570 393 грн. 35 коп.

Розрахунок інфляційних втрат, за підрахунками суду, здійсненими в межах визначеного позивачем періоду (вересень 2016 – травень 2019), проведено арифметично правильно.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, заявлені вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 3 095 527,30 грн., з яких: 570 393,35 грн. три проценти річних, 2 525 133,95 грн. інфляційних втрат, в решті позову слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 73, 74, 75-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03340920) на користь Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (04116, м. Київ, вул. Полуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 570 393,35 грн. три проценти річних, 2 525 133,95 грн. інфляційних втрат, 46 432,91 грн. витрат зі сплати судового з бору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.12.2019

Суддя О.В. Ліпинський