Рішення № 86528937, 18.12.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2019 Справа № 904/3173/19

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

про визнання недійсним правочину

За зустрічним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

про визнання протиправними дій

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача Мицько Р.М. адвокат

від відповідача Чорноморченко М.Є. адвокат

від третьої особи не з`явився

Стислий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі Позивач) звернулось до Господарському суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», назву якого змінено на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі Відповідач) про визнання недійсним правочину, оформленого Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» заявою від 21.05.2019 року № 491007-Сл-3995-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява Відповідача про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинена з порушенням положень ст.ст. 203, 601 ЦК України, що є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку, за правилами ст. 215 ЦК України.

При цьому, Позивач зазначає, що він не визнає свого обов`язку зі сплати заборгованості, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою від 21.05.2019 року, тобто, між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, відтак, відсутня безспірність заявлених однорідних вимог, як одна з обов`язкових умов для здійснення зарахування.

Стислий зміст заперечень відповідача

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність доводів Позивача щодо невідповідності спірного правочину вимогам ст. 601 ЦК України, при цьому зазначив, що вимога до Позивача, яка є предметом заяви про залік зустрічних однорідних вимог, є безспірною, оскільки виникла на підставі договору відступлення права вимоги від 21.05.2019 року № 56А491-5015-19, укладеного між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (далі Третя особа) та АТ «Дніпрогаз», який є діючим та в судовому порядку не оскаржений.

Стислий зміст пояснень Третьої особи

Третя особа надала суду свої письмові пояснення, за змістом яких просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами», на АТ «НАК «Нафтогаз України» було покладено обов`язок не нараховувати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», як постачальнику природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. № 619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014.

В той же час, зважаючи на те, що на момент прийняття Постанови КМУ № 63 відповідні кошти вже були сплачені на користь Позивача, Третя особа вважає, що в неї виникло право вимоги щодо повернення сплачених сум. Тобто, між Позивачем та Третьою особою виникло зобов`язання, в якому Позивач виступав боржником, на якого був покладений обов`язок повернути надмірно сплачені кошти, а Третя особа виступала як кредитор, який мав право вимагати повернення таких коштів.

Таким чином, оскільки частина права вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз України», була відступлена на користь Відповідача у справі, Третя особа вважає, що Відповідач правомірно здійснив зарахування відповідних вимог шляхом їх заліку.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2019 року відкрито провадження у справі № 904/3173/19, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

22.08.2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».

24.09.2019 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» подав зустрічний позов про визнання протиправними дій АТ «НАК «Нафтогаз України» з повернення коригуючи актів.

Ухвалою від 30.09.2019 року суд поновив строк на пред`явлення зустрічного позову, та прийняв зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.

28.10.2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 19.11.2019 року.

09.12.2019 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» подав заяву про відмову від зустрічного позову. В засіданні 10.12.2019 року суд перевірив повноваження представника, що підписав заяву про відмові від позову на її вчинення, а також, роз`яснив сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.

В судовому засіданні оголошувалися перерви до 20.11.2019, 25.11.2019, 10.12.2019, 18.12.2019.

Під час розгляду справи по суті, представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник Відповідача проти позову заперечував.

В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 18.12.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Обставини справи які визнаються судом встановленими

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1224/18 від 08.11.2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Дніпрогаз» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-118-ВТВ від 01.01.2013 року.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 року рішення суд першої інстанції від 08.11.2018 року скасовано, позов АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено, стягнуто з ПАТ «Дніпрогаз» 100 931 333 грн. 53 коп. заборгованості, 3 437 195 грн. 64 коп. пені, 340 124 грн. 85 коп. 3% річних, 616 700 грн. судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області та 925 050 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у справі №904/1224/18

Постановою Верховного Суду від 14.05.2019 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

21.05.2019 року Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз», назву якого в подальшому змінено на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», направило Позивачу заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (вих. № 491007-Сп-9995-0519).

За змістом зазначеної заяви, Відповідач повідомив, що має перед Позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 106 250 404,02 грн., яке складається із сум, стягнути судом в межах справи № 904/1224/18.

Одночасно, як зазначив Відповідача, АТ «НАК «Нафтогаз України» має перед ПАТ «Дніпрогаз» непогашене грошове зобов`язання у сумі 106 250 404,02 грн., яке виникло у зв`язку з невиконанням Позивачем вимоги ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» № 497007-Сл-6770-0519 від 10.05.2019 року, строк виконання якого настав 21.05.2019 року.

Зважаючи на викладене, посилаючись на положення ст. 601 ЦК України, Відповідач заявив про припинення зобов`язання, яке виникло на підставі постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 року та постанови Верховного Суду від 14.05.2019 по справі № 904/1224/18 у сумі 106 250 404,02 грн. шляхом його зарахування.

Як убачається з матеріалів справи, зверненню Відповідачем із заявою про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, передувало звернення Третьої особи до Позивача з вимогою про виконання грошового зобов`язання (вимога від 10.05.2019 вих. № 497007-Сл-6770-0519), у якій Третя особа наполягала на перерахуванні грошових кошти в сумі 1 373 799 040,57 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» із посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» (том 1, а.с. 40-42). Зазначена вимога була відхилена Позивачем в повному обсязі (лис від 20.05.2019 вих. № 26-3858/1.17-19) з повідомленням про відсутність жодних грошових зобов`язання перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на підставі відповідної постанови Кабінету міністрів України (том 1 а.с. 43).

21.05.2019 року між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпрога» був укладений договір про відступлення права вимоги № 56А491-5015-19 від 21.05.2019 року, згідно умов якого, Первісний кредитор (Третя особа) відступив Новому кредитору (Відповідач) право вимоги боргу в сумі 106 250 404,02 грн., який виник у АТ «НАК «Нафтогаз України» в частині вартості отриманого природного газу та розподіленого населенню ПАТ «Дніпрогаз» по договорам, за якими заборгованість АТ «НАК «Нафтогаз України» перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» складає: № 16-106-Н від 30.12.2015 р. - 106 250 404,02 грн.

Вважаючи заяву Відповідача про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог такою, що вчинена з порушенням положень ст.ст. 203, 601 ЦК України, Позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її недійсною.

За своєю правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги, є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї зі сторін, згідно вимог ст. 601 ЦК України.

У разі угода про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, така сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Як вище встановлено судом, Позивач заперечував наявність у нього грошового зобов`язання перед Третьою особою, частина якого була відступлена останнім на користь Відповідача та в подальшому стала предметом заліку, тобто між сторонами існувала неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, що вказує на відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, та як наслідок, свідчить про відсутність всіх необхідних умов передбачених ст. 601 ЦК України для здійснення такого зарахування.

При цьому, суд зауважує, що оскільки вимоги відповідача на суму 106 250 404,02 грн., не є предметом розгляду даної справи, в тому числі внаслідок відмови останнього від зустрічного позову у даній справі, питання правомірності таких вимог, підлягає вирішенню в судовому порядку шляхом звернення з окремим позовом з дотриманням вимог підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зважаючи на те, що грошові вимоги ПАТ «Дніпрогаз» до АТ НАК «Нафтогаз України» на суму 106 250 404,02 грн., які є предметом заліку за заявою від 21.05.2019, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, слід визнати, що правочин, оформлений Відповідачем заявою від 21.05.2019 року № 491007-Сл-3995-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним, як такого, що вчинений з недодержанням вимог ч.1 ст. 203 ЦК України.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, 09.12.2019 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» подало суду заяву про відмову від зустрічного позову.

Враховуючи приписи ст. 191 ГПК України, суд вважає за можливе прийняти відмову АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» від зустрічного позову та закрити провадження у справі в частині його розгляду.

Судові витрати

В силу вимог ст.ст. 129, 130 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за пред`явлення первісного позову, покладаються на відповідача. Витрати у справі, пов`язані з пред`явленням зустрічного позову, від якого відмовився позивача, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.

Визнати недійсним правочин оформлений Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» заявою від 21.05.2019 року № 491007-Сл-3995-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (49029, м. Дніпро, вул. О. Кониського, 5, код ЄДРПОУ 20262860) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1921,00 грн. витрат зі спати судового збору, видати наказ.

Прийняти відмову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» від зустрічного позову про визнання протиправними дій.

Закрити провадження у справі в частині зустрічного позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про визнання протиправними дій.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.12.2019

Суддя О.В. Ліпинський