Рішення № 86527775, 30.09.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4912/19

Провадження № 2/369/2762/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1 К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», третя особа: Солом`янський районний відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції в м. Києві про звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка в с.Бобриця Києво-Святошинського району. На дану земельну ділянку та інше все його майно на підставі постанови Солом`янського РВ ДВС у м.Києві ГТУЮ в м.Києві від 23 вересня 2010 року. На даний час виконавче провадження закінчено, тому вирішити питання про зняття арешту з його майна в державного виконавця повноваження відсутні. Вказав, що накладення арешту на його майно наданий час є незаконним та порушує його права як власника на вільне розпорядження своїм майном. У позасудовому порядку вирішити дане питання не має можливості.

Просив суд звільнити майно з-під арешту, а саме з нерухомого майна ОСОБА_2 , накладений на підставі постанови ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві № 21840622 від 23.09.2010 року, зареєстрованого у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 12.10.2010 року за реєстраційним номером обтяження 10348876.

18 червня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вказали, що на підставі постанови правлінні НБУ в ПАТ «Кредитпромбанк» триває процедура ліквідації. Стягувачем у виконавчому провадженні, де накладено арешт на майно позивача є ПАТ «Кредитпромбанк». Тому саме банк є належним відповідачем по справі. Просили прийняти рішення відповідно до вимогу закону з врахуванням поданих ними пояснень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов та скасувати наявні арешти

У судове засідання представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції в м. Києві не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомлені, відзив на позов суду не подавали. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наведених нижче підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 3222480600:03:004:0018 площею 0,2500 га, що розташована у селі Бобриця Києво-Святошинського району Київської області.

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки: 162578733, дата, час формування: 08.04.2019 10:29:06, вбачається, що на все майно/невизначене майно Позивача накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21840622, 23.09.2010, ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві

ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві наклало арешт на все нерухоме майно Позивача в рамках виконавчого провадження № 21845240 по виконанню виконавчого листа № 2-4283/09 від 13.08.2010 року, яким з Позивача стягнуто на користь ВАТ «Кредитпромбанк» (код ЄДРПОУ 21666051) витрати з оплати судового збору 1700,00 грн. та витрати з оплати ІТЗ розгляду справи 250,00 грн.

Рекомендованим листом № 0314604288899 від 16.08.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві ГТУЮ м. Києва із заявою про зняття арешту.

30.08.2018 року Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у масті Києві ГТУЮ м. Києва надав відповідь, у якій зазначив, що 05.06.2012 року державними виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оригінал виконавчого листа із матеріалами виконавчого провадження надіслано до Києво- Святопшнського РВДВС ГТУЮ у Київській області, згідно чого у Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві ГТУЮ м. Києва підстави дав зняття арешту відсутні. Також запропонував звернутися саме до Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області.

Позивач рекомендованим листом № 0314604296786від 24.10.2018 року звернувся до Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Камській області Із заявою про скасування арешту.

02.11.2018 року листом № 24521 Києво-Святошинський РВДВС ГТУЮ у Київській області надав довідку, в якій вказав, що матеріали виконавчого провадження № 21845240 Ш нього не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.З ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 316, ст. 317 Цивільного кодексу України правом власності є на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 4 та 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закону) визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Пунктом 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 № 2274/5, визначено, що СТРОК зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки.

Встановлено, що виконавче провадження № 21845240 від 23.09.2010 року, завершене 05.06.2012 року, знищено за спливом строку зберігання, а тому жодних правових та технічних можливостей у органу, який наклав арешт - ВДВС Солбм`янського РУЮ у м. Києві — зняти його немає.

На час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно ОСОБА_2 , порушується право власності Позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а тому право Позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності Позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд. У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», третя особа: Солом`янський районний відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції в м. Києві про звільнення майна з-під арешту задоволити.

Звільнити майно з-під арешту майно, а саме зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , накладений на підставі постанови Відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві № 21840622 від 23 вересня 2010 року, зареєстрованого у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 12 жовтня 2010 року за реєстраційним номером обтяження 10348876.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2019 року.

Суддя