Рішення № 86525255, 19.12.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/18189/19

Пров. №2/766/9152/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2019 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.,

за участю секретаря Красновського В.І.,

прокурора Антощук С.В.,

представника ДП «Адміністрація морських портів України» Шуляк С.І.

представника відповідача Литвинова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівників, -

в с т а н о в и в :

12.09.2019 року прокурор звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, посилаючись на те, що відповідач, тимчасово виконуючи обов`язки начальника Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» 10.01.2017 року видав наказ № 10 про звільнення працівника ОСОБА_2 з посади заступника начальника з режиму служби загальної охорони та режиму за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України в порушення вимог закону, після чого ОСОБА_2 згідно рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.09.2017 по справі № 487/268/17 поновлено на роботі та з Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» на його користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 139233 грн. 36 коп., у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок відшкодувати державному підприємству завдану таким звільненням шкоду у вигляді виплаченого ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 139233 грн. 36 коп. на підставі положень ч. 1 ст. 130, п. 8 ч. 1 ст. 134, ст. 237 КЗпП України. Враховуючи, що вищестоящими органами Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» не вжито будь-яких заходів щодо стягнення з відповідача завданої державному підприємству шкоди, прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», якому заподіяно вказану матеріальну шкоду. Просить поновити строк звернення до суду із вказаним позовом, посилаючись на поважність причини його пропуску.

Ухвалою судді від 30.09.2019 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

22.10.2019 року до суду надійшли пояснення від Міністерства інфраструктури України щодо позовної заяви прокурора, в яких Міністерство інфраструктури України підтримує поданий прокурором позов та просить його задовольнити.

25.10.2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву прокурора, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні вимог прокурора, посилаючись на його необґрунтованість, пропущення строків звернення до суду із вказаними вимогами та відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду із вказаними вимогами в інтересах Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства «Адміністрації морських портів України».

07.11.2019 року до суду надійшла відповідь прокурора на відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву прокурора, в якій прокурор посилається на наявність повноважень у прокурора щодо звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави та законні підстави щодо відшкодування з відповідача ОСОБА_1 матеріальної шкоди в порядку регресу на користь державного підприємства.

02.12.2019 року до суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_1 на відповідь прокурора на відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву прокурора, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні вимог прокурора, посилаючись на його необґрунтованість, пропущення строків звернення до суду із вказаними вимогами та відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду із вказаними вимогами в інтересах Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства «Адміністрації морських портів України».

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.12.2019року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені ним вимоги, та за підставами вказаними у позові просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні вимог прокурора, посилаючись на його необґрунтованість, відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду із вказаними вимогами в інтересах Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» та пропущення строків звернення до суду із вказаними вимогами, оскільки виплати повної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 139 233 грн. 36 коп. працівнику ОСОБА_2 були здійснені Миколаївською філією Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» згідно рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.09.2017 року - 21.12.2017 року та 16.03.2018 року.

В судовому засіданні представник Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» просила вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

Представник Міністерства інфраструктури України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у відсутність його представника, просив вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу т.в.о. начальника адміністрації Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» Козонак В.М. від 06.01.2017 за № 08 на відповідача ОСОБА_1 – заступника начальника з логістики покладено обов`язки начальника адміністрації на період з 10.01.2017 року по 23.01.2017 року .

У період виконання обов`язків начальника адміністрації Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» 10.01.2017 року ОСОБА_1 видав наказ за № 10 про звільнення з 10.01.2017 року заступника начальника з режиму служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» Черненка О.М. за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України .

29.09.2017 року Заводським районним судом м. Миколаєва по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу та відшкодування моральної шкоди № 487/268/17 ухвалено рішення суду, яке набрало законної сили, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , скасовано наказ №10 від 10.01.2017 року «Про звільнення», ОСОБА_2 поновлено на роботі в Миколаївській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на посаді заступника начальника з режиму служби загальної охорони та режиму, стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 139233 грн. 36 коп. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн. 00 коп.

На виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.09.2017 року по цивільній справі № 487/268/17 Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» 16.03.2018 року та 22.03.2018 року перерахувало ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 139233 грн. 36 коп.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями прокурора, матеріалами справи та відповідачем не заперечуються.

Згідно ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Згідно п.8 ч.1 ст. 134 КЗпП України службова особа, винна в незаконному звільненні або переведені працівника на іншу роботу.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільнені або переведені працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 11.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п.8 ст. 134 КЗпП України та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11.04.1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно ч.3, ч.4 ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

За таких обставин, оцінивши в сукупності досліджені в судовому засіданні докази в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку щодо доведеності факту заподіяння державному підприємству матеріальної шкоди винними діями відповідача, як службової особи, при цьому, слід відмовити у задоволенні вимог прокурора, у зв`язку з пропущенням прокурором строку звернення до суду з вказаним позовом, з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, так як у виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.09.2017 року по цивільній справі № 487/268/17 Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» працівнику ОСОБА_2 було перераховано середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 139233 грн. 36 коп. - 16.03.2018 року та 22.03.2018 року, а до суду з даним позовом прокурор звернувся лише 12.09.2019 року.

Клопотання прокурора про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом не підлягає задоволенню судом, оскільки прокурором не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причини пропущення вказаного строку звернення до суду, а посилання прокурора на лист голови профспілки працівників морського транспорту Миколаївського морського торговельного порту Прокопенка П.П. від 30.08.2018 року, який отриманий Міністерством інфраструктури України 10.09.2018 року, як на обставину поважності причини пропуску строку, не приймається судом до уваги, як така, що не дає підстав для задоволення вказаного клопотання прокурора.

Доводи відповідача про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності для звернення до суду із вказаними вимогами в інтересах держави не приймаються судом до уваги, як такі, що спростовані встановленими у судовому засіданні обставинами.

Керуючись ст. 131-1 Конституцією України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 130, 134, 136, 233, 237 КЗпП України, ст.ст. ст.ст. ст.ст. 11, 16, 22, 253, 256-258, 267, 1166, 1191 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 56, 57, 141, 258, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позову заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівників – відмовити.

Повне судове рішення складено 20.12.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. І. Кузьміна