Рішення № 86525075, 25.11.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 666/511/16-ц

н/п 2/766/2442/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі

головуючого – судді Прохоренко В.В.,

секретар Литвиненко В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», який змінив своє найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, посилаючись на те, що між банком та ОСОБА_1 , 08.09.2008 року укладено кредитний договір № б/н за умовами, якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 29000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 , підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладенні на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не виконує належним чином свої кредитні зобов`язання з погашення кредиту та інших платежів, передбачених договором, у зв`язку з чим станом на 26.01.2016 року має заборгованість в сумі 18180,13 грн., із яких: 1985,61 грн. – тіло кредиту; 12240,70 грн. нарахування відсотків за користування кредитом; 2850,00 грн. - нарахування пені; 250 грн. – штраф (фіксована частина); штраф – 853,82 грн.(процентна складова).

З огляду на викладене, норми ст.ст.526-527,530, 549,610, 617, 1054 ЦК України та умов укладеного договору позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.09.2008 року в розмірі 18180,13 грн. та судові витрати в сумі 1 378,00 грн.

Ухвалою суду від 04.02.2019 року прийнято до провадження справу та призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві ОСОБА_1 та її представник заперечувала проти позову, зазначаючи, що позивачем не надано доказів надання відповідачу умов кредитування які діяли на час видачі їй кредитної картки та ознайомлення з ними в установленому законом порядку, крім того зазначили, що картку за № НОМЕР_1 на отримання кредитного ліміту було видано строком на три роки і іншої картки відповідач не отримувала. Останній платіж по вказаній вище картці вона здійснила 05.12.2011 року , а останнє поповнення карткового рахунку було здійснено – 29.11.2011 року (на підтвердження вказаних обставин надано виписку банку, арк. спр. 42-46). За таких обставин просили суд застосувати строк позовної давності та в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив АТ КБ «Приватбанк» виклав свої пояснення щодо наведених ОСОБА_1 та її представника заперечень, та заперечував проти відзиву зазначаючи, що згідно до виписки з карткового рахунку, позивачці було встановлено кредитний ліміт, яким вона користувалася, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредиту карту «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року передбачено договірне списання банком із рахунку клієнта коштів без надання клієнтом платіжного доручення у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом(п. 1.4.). Пунктом 6.1 Постанови встановлено, що банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається у договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунку платника(п.6.5)

При оформлені кредиту заява на отримання кредиту, підписана ОСОБА_1 , що підтверджує ознайомлення її з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, що свідчить про дачу нею своєї згоди на те, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Згідно Умов та Правил картковий рахунок – це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці, п. 9.3 Умов та Правил «Картрахунки відкриті на невизначений строк». Поповнення карткового рахунку в тому числі і погашення заборгованості здійснюється не лише за допомогою карти, а і через термінали самообслуговування, каси відділень, Інтернет - банкінг Приват24. Окрім того, клієнти ПАТ КБ «Приватбанк» мають можливість ознайомитися з інформацією в обслуговуючому відділенні банку, Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов`язок клієнта стежити за витрачанням коштів в рамках платіжного ліміту, саме тому заперечення позивача в частині незнання наявності та суми заборгованості є необґрунтованим.

Необґрунтованими є також, заперечення відповідача стосовно строку дії договору та кредитної картки, оскільки платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляду емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в заяву та пам`ятці клієнта. Дія кредитного договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії карти зазначено на самій картці. Заперечення ОСОБА_1 , щодо пропуску строків позовної давності, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Згідно до п.9.3 Умов договору картковий рахунок – це поточний рахунок на якому вираховуються операції по платіжній картці і відкриті на невизначений строк. Окрім того, відповідно до п.3.1 Правил користування карткою строк дії картки вказано на ліцевій стороні(місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Відповідач двічі отримувала картку про що свідчать надані до відзиву копії фотографій. Отже строк перевипущеної картки діє до останнього дня 07/15 року. Позивач звернувся до суду з позовом 03.02.2016 року – до спливу строку позовної давності. Крім того звертає увагу на те, що відповідач як вбачається з виписок по рахунку до певного часу виконувала свої зобов`язання по кредитному договору, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання. Отже, кредитний договір є чинний, а заперечення відповідача нічим необґрунтовано.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст.3 ЦК України..

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства ( п.3 ч.1 ст.3 ЦК України). Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи що 08.09.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»(який є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ КБ «ПриватБанк»), та ОСОБА_1 , укладено кредитний картковий договір, за яким позичальник, того ж дня, отримала у Банку платіжну картку «Універсальна» з кредитним лімітом 29000,00 грн. під 30% річних на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 , підтвердила свою згоду на те, що її заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом на бланку анкети– заяви від 08.09.2008 року, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

П. 3.2, п. 3.3 умов та правил надання банківських послуг, визначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Згідно до наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 , за кредитним договором станом на 26.01.2016 року складає в сумі 18180,13 грн., із яких: 1985,61 грн. – тіло кредиту; 12240,70 грн. нарахування відсотків за користування кредитом; 2850,00 грн. - нарахування пені; 250 грн. – штраф (фіксована частина); штраф – 853,82 грн.(процентна складова).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»)

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633-634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої та другої ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника ОСОБА_1 , від 08.09.2008 року процента ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляду неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, штрафи та пеню.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.09.2008року, надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанку» розміщених на сайті: www://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці витяги з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №342/180/17 від 03.07.2019 року.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.09.2008 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті – заяві від 08.09.2008року, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами безпідставними.

Однак, враховуючи, що позивач фактично отримала та використала грошові кошти в розмірі 1985,61 грн., та прострочила їх повернення і в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернула, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів .

Що стосується посилання у відзиві відповідач на пропуск позивачем строку звернення до суду, суду вважає за необхідне зазначити, що згідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного для після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові(ч.4 ст.267ЦК України).

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 30.05.2018року по справі №181/467/17, згідно Умов та правил, які є складовою кредитного договору, карта діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня дії картки, а не закінчення строку дії договору.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 19 березня 2014року у справі №6-14цс 14, від 23листопада 2016 року у справі №6-2104цс 16.

Згідно Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березні 2010року № СП-2010-256, які були додані банком до відзиву на позовну заяву, картка діє до останнього дня місяця зазначеного на лицевому боці картки, включно. Забороняється використання картки зі строком дії, що сплив. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, по закінченню строку дії відповідна кредитна картка продовжується банком на новий строк(шляхом надання клієнту картки з новим строком дії) за зверненням клієнта.

Як, вбачається із довідки банку від 16.03.2016року №30.1.0.0/2-20160203/520 ОСОБА_1 , отримала картку № НОМЕР_2 , та фотокопій клієнта з отриманням картки (ар.спр. 91,92) яка мала термін дії до 7/15. Враховуючи наведене, суд вважає доведеним, що строк дії кредитної картки відповідача був встановлений до липня 2015 року.

За таких обставин, враховуючи наведені вище правові позиції Верховного Суду початок перебігу трирічного строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі почався з 01.07.2015 року, а щодо періодичних платежів з моменту несплати чергового платежу, зокрема щодо погашення процентів та сплати пені. До суду з даним позовом позивач звернувся в лютому 2016 року тобто в межах строку позовної давності, загальний строк якої дорівнює три роки.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають 10,92 %. Ч.1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

На підставі викладеного, ст. 42 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6, 207, 509, 526, 626, 628, 633-634, 638, 551,1048-1050, 1054, 1056-1ЦК України, керуючись ст.ст. 5-13,133,141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанку» код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.09.2008 року -1985,61 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанку» код ЄДРПОУ 14360570 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 150,47 грн.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя В.В.Прохоренко