Ухвала суду № 86523904, 25.11.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45109/19

Провадження № 2/761/8518/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. розглянула матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківського районного ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна та заборони його відчуження

в с т а н о в и в:

В листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Шевченківського районного ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просила суд:

-зняти арешт та заборону на відчуження майна ОСОБА_1 , на яке було накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 15 вересня 2014 року №44531241 та зняти з нього обтяження внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вищезазначена заява подана з порушеннями вимогам ст.175, 448-450 ЦПК України.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 , нею заявлені вимоги, які повинні розглядатися відповідно до ст. ст. 447-450 ЦПК України, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (шляхом подання відповідної скарги).

Відповідно до ст.447 ЦПК України, Розділ VII Судовий контроль за виконанням судових рішень, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як зазначено у ст.447 ЦПК України, сторона виконавчого провадження має право звернутися саме зі скаргою під час виконання судового рішення, а не з заявою, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно наданих роз`яснень у п. 5) Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", враховуючи положення статті 383 ЦПК (в редакції 2004 року), суб`єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби.

Крім того, відповідно до п. 7) вказаної вище Постанови згідно зі статтею 26 ЦПК ( в редакції 2004 року), сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Згідно п. 13) Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК (в редакції 2004 року).

Враховуючи те, що позивачка не позбавлена можливості усунути викладені зауваження, суд, відповідно до ст.185 ЦПК України, вважає вірним залишити заяву без руху і надати ОСОБА_1 строк для виправлення зазначених недоліків, шляхом написання відповідної скарги та новим поданням її до суду для проведення реєстрації, згідно з ст. 447-450 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 до Шевченківського районного ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна та заборони його відчуження - залишити без руху, надавши стороні заявника строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною і повертається стороні заявника.

Суддя: