Ухвала суду № 86522451, 21.05.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25407/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В. при секретарі Лапцун В.В., за участю прокурора Закаряна Б.Н., захисника Федорова О.С., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної Поліції у місті Києві Поплавського Василя Миколайовича про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної Поліції у місті Києві Поплавський В.М. звернувся до слідчого судді з клопотанням, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання вказує, що Печерським управлінням поліції ГУНП України в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100060002198 від 19.05.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , 19.05.2019 приблизно о 15 год. 00 хв., перебуваючи в магазині «Фора», де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Фора» (ідентифікаційний код 32294897), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143/2, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на таємне, повторне викрадення чужого майна, вирішив умисно, таємно з метою особистого збагачення, викрасти товар, який перебуває на балансі ТОВ «Фора». Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих спонукань, не маючи наміру оплачувати вартість товару, ОСОБА_1 , 19.05.2019 приблизно о 15 год. 00 хв., продовжуючи знаходитись в торговому залі магазину «Фора», діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь чужого майна, підійшов до стелажу, який знаходяться у вказаному магазині та взявши товар, а саме: віскі «Джеймсон», ємкістю 0,7 л, (артикул 58113), вартістю 508 грн. 19 коп. (з ПДВ), 423 грн. 49 коп. (без ПДВ), поклав його до свого пакету чорного кольору, який був при ньому та направився до виходу із магазину «Фора» із вищевказаним майном. Не бажаючи припиняти свої злочинні дії, спрямовані на таємне, повторне, заволодіння чужим майном (крадіжку), ОСОБА_1 , з метою доведення до кінця злочинного умислу спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих спонукань, вийшов з приміщення магазину «Фора» та попрямував у невідомому напрямку, де в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Отже, ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди ТОВ «Фора» на загальну суму 508 грн. 19 коп. (з ПДВ), 423 грн. 49 коп. (без ПДВ). Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями які виразились таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 185 КК України. З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 та запобігання продовженню ним злочинної діяльності, а також для запобігання можливого ухилення ним від кримінальної відповідальності, необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та посилались на наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків. Захисник Федоров О.С., підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати до підозрюваного домашній арешт з покладанням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України. Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступного висновку. ОСОБА_1 , 19.05.2019 приблизно о 15 год. 00 хв., перебуваючи в магазині «Фора», де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Фора» (ідентифікаційний код 32294897), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143/2, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на таємне, повторне викрадення чужого майна, вирішив умисно, таємно з метою особистого збагачення, викрасти товар, який перебуває на балансі ТОВ «Фора». Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих спонукань, не маючи наміру оплачувати вартість товару, ОСОБА_1 , 19.05.2019 приблизно о 15 год. 00 хв., продовжуючи знаходитись в торговому залі магазину «Фора», діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь чужого майна, підійшов до стелажу, який знаходяться у вказаному магазині та взявши товар, а саме: віскі «Джеймсон», ємкістю 0,7 л, (артикул 58113), вартістю 508 грн. 19 коп. (з ПДВ), 423 грн. 49 коп. (без ПДВ), поклав його до свого пакету чорного кольору, який був при ньому та направився до виходу із магазину «Фора» із вищевказаним майном. Не бажаючи припиняти свої злочинні дії, спрямовані на таємне, повторне, заволодіння чужим майном (крадіжку), ОСОБА_1 , з метою доведення до кінця злочинного умислу спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих спонукань, вийшов з приміщення магазину «Фора» та попрямував у невідомому напрямку, де в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Отже, ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди ТОВ «Фора» на загальну суму 508 грн. 19 коп. (з ПДВ), 423 грн. 49 коп. (без ПДВ). Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями які виразились таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 185 КК України. 20.05.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколами прийняття заяви, протоколом огляду місця події від 19.05.2019, протоколами допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , протоколом затримання ОСОБА_1 від 19.05.2019, повідомленням про підозру, іншими матеріалами кримінального провадження. Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи лише з фактичних даних, що в містяться в матеріалах клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин. Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Слідчий суддя приходить до висновку щодо недоведеності слідчим та прокурором наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України в даному кримінальному провадженні. Прокурором в судовому засіданні заявлено ризики того, що ОСОБА_4 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні або продовжити злочинну діяльність. Однак слідчий та прокурор належним чином не обґрунтували і не довели в судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Крім того, прокурором необґрунтовано неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, щодо даних про його особу, в їх сукупності. Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані. Клопотання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є особливо тяжким. Проте, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою. Доводи клопотання слідчого в тій частині, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,2, 3, 5 ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об`єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, він вперше притягується до кримінальної відповідальності, не має негативних характеристик, володіє високими моральними якостями і має міцні соціальні зв`язки. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м`який запобіжний захід. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалось затримання. Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини «Ходорковський проти Роси», при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошення видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними. Розглядаючи клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить репутація та соціальні зв`язки підозрюваного, а саме: є особою молодого віку, проте офіційно не працевлаштований, а відтак легальних джерел доходу не має, офіційно не одружений, раніше судимий, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні середнього злочину, за який законом передбачено безальтернативну міру покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років і з огляду на високий рівень суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, дають достатні підстави про існування такого ризику;незаконно впливати на потерпілого та свідка, оскільки в даному кримінальному провадженні вказані особи допитані, перебуваючи на волі в умовах неочевидності існує ризик впливу підозрюваного на вказаних осіб шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показів вищезазначеними особами; вчините інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Так, 15.05.2019 до підозрюваного ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12019100010004037 від 13.05.2019 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Під час перебування на домашньому арешті ОСОБА_1 вчинив 19.05.2019 новий корисливий злочин. В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)). Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має визначене місце проживання, його сімейний стан, міцні соціальні зв`язки, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, з огляду на відсутність належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в самому клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не доведено належним чином наявність таких ризиків і прокурором під час розгляду справи, слідчим суддею не встановлено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам. На підставі вище викладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку немає, а тому до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22-00 години до 06-00 години наступної доби, та саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього, процесуальних обов`язків визначених частиною 5 ст. 194 КПК України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в тому числі і тих, які прокурор вважає пріоритетними, а саме: продовження злочинної діяльності, вплив на інших учасників провадження. Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної Поліції у місті Києві Поплавського Василя Миколайовича про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22-00 години до 06-00 години наступної доби.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передбачені ст. ст. 131, 132, 176 - 179, 184, 194 КПК України обов`язки:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді до 19.07.2019 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 27.05.2019 року о 13-50 годині.

Слідчий суддя Остапчук Т.В.