Рішення № 86521546, 16.12.2019, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2052/18

2/579/607/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2019 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Моргуна О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Печенової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до кредитного договору від 20 квітня 2004 року, укладеного між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 2000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За умовами договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором; у разі невиконання зобов`язань по договору, на вимогу банку виконати зобов`язання по поверненню кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку; при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів - сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Однак, ОСОБА_1 в порушення умов вказаного кредитного договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України належним чином не виконав зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 31 серпня 2018 року становить 3860 доларів США, з яких 669,69 доларів США – заборгованість за кредитом; 2530,31 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 500 доларів США – штраф (фіксована частина), 160 доларів США – штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 20 квітня 2004 року в розмірі 3860 доларів США та судові витрати.

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до суду повторно не з`явився, його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідач та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника (а.с.159). 27 листопада 2019 року від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності (а.с.154-155).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе відповідно до ст.ст. 211, 223, 247, 279 ЦПК України розглядати справу у судовому засіданні за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що 20 квітня 2004 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є ПАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є АТ КБ “ПриватБанк” згідно статуту (а.с.25-26) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідної заяви (а.с.9).

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами надання банківських послуг. Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 2000 доларів США на кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік; строк дії картки до останнього дня 04.2011 року (а.с.9, 95).

До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” (а.с.10-11), а також Умови та правила надання банківських послуг. Правила користування платіжною карткою (а.с.12-17).

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість. Так, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 20.04.2004 року, укладеного між ЗАТ КБ “ПриватБанк” (АТ КБ “ПриватБанк”) та ОСОБА_1 , заборгованість відповідача станом на 31 серпня 2018 року становить 3860 доларів США, з яких 669,69 доларів США – заборгованість за кредитом; 2530,31 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 500 доларів США – штраф (фіксована частина), 160 доларів США – штраф (процентна складова) (а.с.5-8).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.ч.1,2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8,6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником термінів платежів за будь-якими з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Довідка про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” (а.с.10-11), а також Умови та правила надання банківських послуг. Правила користування платіжною карткою (а.с.12-17), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” та Умови та правила надання банківських послуг. Правила користування платіжною карткою розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг. Правила користування платіжною карткою, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

За встановлених обставин суд приходить висновку, що Довідка про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” (а.с.10-11), а також Умови та правила надання банківських послуг. Правила користування платіжною карткою (а.с.12-17), які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обгрунованість позовних щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2004 року у розмірі 3200 доларів США, з яких 669 доларів США 69 центів – заборгованість за кредитом; 2530 доларів США 31 цент – заборгованість по відсотках за користування кредитом.

27 листопада 2019 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини перша та третя статті 264 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за кредитом, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначене знайшло своє відображення в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року справа № 279/11064/15-ц провадження № 61-1800 св 17.

Судом установлено, що термін дії кредитної картки ОСОБА_1 до квітня 2011 року (а.с.95). Таким чином, договір діяв до 1 травня 2011 року, після чого у банка виникло право вимагати повернення кредиту згідно з умовами договору, звернувшись до суду в установлений законом строк позовної давності.

Останній платіж позичальником здійснено 22.09.2009 року, що вбачається з виписки по картковому рахунку (а.с.96-99), що свідчить про те, що перебіг позовної давності не переривався.

Позивачем не надано доказів продовження строку дії картки № НОМЕР_1 .

Суд не бере до уваги посилання позивача АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.92) на п.1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг щодо збільшення строку позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) до 50 років (а.с.114), оскільки вказані Умови, які містяться в матеріалах даної справи (а.с.101-124), не містять підпису відповідача. Крім того, дані Умови були затверджені наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, а договір між сторонами укладено раніше - 20 квітня 2004 року.

У заяві позичальника від 20 квітня 2004 року, підписаній останнім, домовленості сторін щодо збільшення позовної давності немає.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Таким чином, після повного, всебічного та об`єктивного з`ясували обставини справи суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, застосовуючи позовну давність.

Відповідно до ст. ст. 6, 256-258, 264, 266-267, 526, 530, 533, 549, 612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 19, 10-13, 19, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» місцезнаходження: поштовий індекс 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2019 року.

Суддя О. В. Моргун