Рішення № 8652065, 24.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.10                                                                                           Справа№ 3/23

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Терра”, м. Дніпропетровськ

До відповідача: Приватного підприємства „Маестро-Львів”, м. Львів

Про стягнення 105470,61 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Норочевський О.О. - представник;

Від відповідача: Акперов В.В. –директор, Зазуляк Й.М. - представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Терра” до Приватного підприємства „Маестро-Львів” про стягнення 105470,61 грн.

В судовому засіданні 24.02.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, проти решти позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та поясненнях наданих в судовому засіданні.

В судовому засіданні 24.03.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.11.2007 року між Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд С” (Продавець) та Приватним підприємством „Маестро-Львів” (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 133.

На виконання умов договору ТзОВ „Гранд-С” поставило відповідачеві господарські товари на загальну суму 106775,75 грн., що підтверджується накладними, які є невід’ємною частиною даного договору (копії в матеріалах справи).

Відповідно до Договору № 169-12-08 від 01.12.2008 р. про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд-С” (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд Терра” (Новий кредитор) та Приватним підприємством „Маестро-Львів” (Боржник), право вимоги оплати за поставлений товар за договором № 133 від 01.11.2007 р. переходить від ТзОВ „Гранд-С” до позивача.

Згідно з п.1.1 та п.5.2 договору купівлі-продажу № 133 відповідач зобов’язувався оплатити прийнятий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково оплативши 27250,93 грн.

Як зазначає позивач, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед ним складала 79524,82 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 7236,76 грн., три відсотки річних в сумі 2228,87 грн., та відповідно до п.7.3 Договору № 133 від 01.11.2007 р. позивачем нарахована пеня в розмірі 16480,16 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу № 133 від 01.11.2007 р. ТзОВ „Гранд-С” поставило відповідачеві господарські товари на загальну суму 106775,75 грн., що підтверджується накладними, які є невід’ємною частиною даного договору (копії в матеріалах справи).

Згідно з п.1.1 та п.5.2 договору купівлі-продажу № 133 відповідач зобов’язувався оплатити прийнятий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Право вимоги оплати за поставлений товар за договором № 133 від 01.11.2007 р. переходить від ТзОВ „Гранд-С” до позивача згідно з договором № 169-12-08 про відступлення права вимоги від 01.12.2008 р.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 79524,82 грн. за поставлений товар.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги частково, посилаючись на ті обставини, що 15.01.2010 року ним було здійснено частково повернення товару на суму 7283,07 грн. Проте, жодних належних та допустимих доказів такого повернення відповідач суду не надав.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань позивачем за період з 27.01.2009 року по 02.01.2010 року нараховані три відсотки річних в сумі 2228,87 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7236,76 грн., які підлягають до стягнення частково.

Відповідно до п.7.3 Договору купівлі-продажу № 133 від 01.11.2007 р. у випадку невиконання та/або неналежного виконання Покупцем зобов’язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі облікової ставки 0,1 % від вартості неоплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування за кожен день прострочення до дня фактичної оплати, яка, згідно поданого позивачем розрахунку складає 16480,16 грн.

Як вбачається із п.5.2 Договору оплата за отриманий товар повинна бути здійснена протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару. Оскільки товар отриманий відповідачем 27.11.2008 року, останнім днем оплати, згідно умов договору є 27.01.2009 року, а відповідно нарахування штрафних санкцій починається з 28.01.2009 року. Згідно проведеного судом розрахунку, до стягнення підлягають інфляційні в сумі 7236,76 грн., три відсотки річних в сумі 2222,34 грн., та пеня в сумі 16427,87 грн., нараховані за період з 28.01.2009 року до 02.01.2010 року.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи фактичні обставини та матеріали справи, а також часткове визнання позовних вимог відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 1054,11 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Маестро-Львів” (79000, м. Львів, вул. Томасівського, буд. 8, кв. 15, код ЄДРПОУ 32568797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Терра” (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Тернова, 3-б, код ЄДРПОУ 36094659) –79524,82 грн. –основного боргу, 7236,76 грн. –інфляційних втрат, 2222,34 грн. –трьох відсотків річних, 16427,87 грн. –пені, 1054,11 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог –відмовити.

5. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.03.2010 року по даній справі.

6. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.03.2010 року.

Суддя