Рішення № 86520630, 18.12.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/5106/18

2/465/1330/19

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

18.12.2019 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

за участю секретаря Турчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації-

В С Т А Н О В И В :

позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 21.08.2018 року звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та зняти з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивують тим, що позивач ОСОБА_1 є власником ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Власником решти - ј частини квартири є позивач ОСОБА_2 . У квартирі зареєстровано мати позивачів - ОСОБА_5 , яка з 26.03.1978 року фактично проживає в ній та відповідачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідачі вже більше 15 років не проживають у квартирі, не несуть витрат по утриманню житла, у тому числі, по оплаті комунальних послуг, не приймають участь у спільному побуті та вирішенні побутових питань, у квартирі відсутні будь - які їхні особисті речі, одяг, документи, вони втратили будь - який зв`язок із спірним житлом. Факт не проживання відповідачів у квартирі підтверджується актами, складеним комісією ЛКП «Львівський ліхтар», а також це можуть підтвердити свідки: ОСОБА_6 , що проживає у квартирі АДРЕСА_2 та ОСОБА_7 , що проживає у квартирі АДРЕСА_2 .

У зв`язку із наведеним позивачі не мають можливості скористатися пільгами та оформити житлову субсидію, оскільки надані державою соціальні гарантії розраховуються, виходячи з кількості зареєстрованих в квартирі осіб, тому реєстрація відповідачів створює додаткові фінансові витрату на сплату таких послуг, що погіршує матеріальне становище позивача перешкоджає в повній мірі використовувати свої права, як власника.

Третя особа ОСОБА_5 , 02.10.2018 року подала до суду заяву, в якій просить долучити до матеріалів справи акт, що підтверджує факт не проживання відповідачів за вказаною вище адресою.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова 04.09.2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Позивачі 19.11.2019 року подали до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 06.12.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації до судового розгляду.

Позивачі в судове засідання подали заяву про проведення судового засідання у їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Третя особа ОСОБА_5 року подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце слухання справи.

У зв`язку з чим суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до змісту норм ст. ст. 1,6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності.

Згідно з ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. В разі відсутності особи понад встановлений строк, жиле приміщення не зберігається і особи можуть бути визнанні такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Згідно п.10 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) від 24.10.1997 року №214209, яке видано Районним відділом приватизації житла і записано у реєстрову книгу за №25685.

В свою чергу, ОСОБА_5 передала безоплатно у власність ОСОБА_1 ѕ (три четвертих) частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування ѕ (трьох четвертих) часток квартири від 05.10.2015 року, який посвідчено державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Бобеляк Т.В., зареєстровано в реєстрі №4-1225.

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.10.2015 року №45086926, ОСОБА_1 володіє на праві спільної часткової власності ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , номер запису про право власності:11467124.

Згідно довідок про місце проживання та склад сім`ї і прописки виданої ЛКП «Львівський ліхтар» №1261 від 31.05.2018 року та №2539 від 01.10.2018 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано троє осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З актів від 31.05.2018 року, 12.03.2018 року, 09.08.2018 року та 01.10.2018 року виданих ЛКП «Навколо базару» підтверджується, що відповідачі фактично не проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний факт засвідчують сусіди: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 ), а тому суд приходить до висновку, що відповідачі позбавилися права користування спірною квартирою, добровільно залишили жиле приміщення та здійснили дії, направлені на припинення права користування цією квартирою.

Згідно ст. ст. 368, 369 ЦК України згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Таким чином, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 156 ЦК України, до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки.

В силу ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно статті 7 цього Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Отже, визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням здійснюється на підставі судового рішення.

Як достовірно встановлено судом, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають у спірному житловому приміщенні, не здійснюють оплату за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню житлового будинку та не приймають участі в спільному побуті, а тим самим такі дії відповідачів свідчать про втрату інтересу до вказаного житла.

Таким чином, оцінивши доводи у їх сукупності, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог, ураховуючи непорушність права приватної власності позивачів на їх житло, наявність перешкод у використанні цього права, а також факт не проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні.

У зв`язку із цим, суд вважає, що заявлений позов слід задовольнити, визнавши відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-80, 89, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 168, 316, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 71, 72, 91, 92, 98, 99, 150, 156, 168 ЖК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Сторони у справі:

Позивачі: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_7 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_7 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя: Мартьянова С.М.