Рішення № 86520046, 04.12.2019, Городоцький районний суд Львівської області

441/1905/18 2/441/179/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2019 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Яворської Н.І.,

секретаря судового засідання - Цап І.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 ,

третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , треті особи: Служба у справах дітей Городоцької РДА Львівської області, ОСОБА_4 про визнання неповнолітніх осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати неповнолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим будинком в АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є власником будинку в АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про право власності на нерухоме майно від 27.12.2006. У належному їй будинку зареєстровані: ОСОБА_2 який не проживає у вказаному будинку з 2013 та ОСОБА_6 , яка ніколи там не проживала, але була зареєстрована за місцем реєстрації своєї матері ОСОБА_2 для того, щоб остання змогла отримати допомогу при народженні дитини. Заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10.12.2015 ОСОБА_2 було визнано такою, що втратила право на користування будинком в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не проживають в її будинк, що підтверджується актом обстеження спірного житла. На даний час відповідачка ОСОБА_2 разом з дітьми проживає в Польщі, де офіційно працює. 26.02.2013 вона зареєструвала шлюб з громадянином Польщі ОСОБА_7 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 , народилася в Польщі ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що прописка неповнолітніх дітей відповідачки у її будинку обмежує її права як власника, оскільки вона змушена переплачувати комунальні послуги, а тому вона звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 23.11.2018 відкрито провадження у справі.

09.01.2019 ухвалою судді зупинено провадження у справі до вирішення Верховним судом України касаційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10.12.2015 та постанову апеляційного суду Львівської області від 26.04.2018 у справі № 441/1253/15 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

22.08.2019 ухвалою судді поновлено провадження у справі.

Представник позивача ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на підстави, викладені в позові.

Відповідач ОСОБА_2 , в судовому засіданні позов заперечила. Зазначила, що в Польщі тимчасово до лютого 2020, прописки там не має, громадянства також, житло орендує, як закінчиться робота привезе дітей на Україну. Іншого місця для реєстрації її неповнолітніх дітей не має, зняття дитини з реєстрації матиме вкрай негативні наслідки. Вказує, що ОСОБА_5 давала згоду на прописку дітей.

Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечив, покликаючись на обставини, зазначені ОСОБА_2 . Просить в задоволенні позову відмовити з огляду на постанову Верховного суду від 10.07.2019 № 465/7083/13-ц.

Представник третьої особи Служби у справах дітей в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності та заперечує зняття з реєстрації та втрати права користування житлом неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с. 83).

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечила, вказала, що є бабусею дітей, що відповідач ОСОБА_2 її матеріально підтримує, що в будинку є два лічильники і комунальні послуги вона оплачує сама, також остання привозить дітей на вихідні та канікули. Зазначала, що ОСОБА_5 має ще один будинок придатний для проживання, який складається з шести кімнат і в будинку по АДРЕСА_1 буває рідко.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що згідно довідки Родатицької сільської ради про склад сім`ї № 779 від 26.10.2018 (а.с. 11) та копії будинкової книги (а.с. 12-19), в будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_4 , неповнолітні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , а також ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Як вбачається з копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.12.2006 № 13088862 власником будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 (а.с. 24). Остання змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 » згідно скороченої копії запису акту про одруження від 07.07.2007 № 50/2007 (а.с. 25) та згідно скороченого витягу з актового запису про шлюб від 29.03.2018 з « ОСОБА_5 » на «ОСОБА_5».

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов громадянки ОСОБА_5 зареєстрованої в с. Родатичі Городоцького району Львівської області від 09.01.2019 затвердженого начальником служби у справах дітей Городоцької райдержадміністрації від 10.12.2019 ОСОБА_22 , вбачається, що в помешканні проживає мати позивача та відповідача ОСОБА_4 Житло складається з трьох кімнат , кухні, двох коридорів та веранди. Загальна площа будинку - 55,9 кв.м., житлова - 39,3 кв.м. Умови проживання потребують покращення, необхідний капітальний ремонт житла. На час обстеження малолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не виявлені. Зі слів ОСОБА_5 останні проживають в Польщі разом з ОСОБА_18 (а.с. 52).

З актів обстеження фактичного проживання неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . проведених Родатицькою сільською радою Городоцького району Львівської області за участі сусідів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 від 05.11.2018, 10.12.2018, 04.01.2019 вбачається, що такі зареєстровані у вказаному будинку але фактично не проживають, зі слів їхньої бабці ОСОБА_4 , її дочка ОСОБА_2 з дітьми приїжджає на відвідини 1-2 рази на 3 місяці (а.с. 4, 52-53).

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За положеннями частини першої статті 71, статті 72 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні. Житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 107 ЖК Української РСР наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_6 набули право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано, хоча це відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року є його процесуальним обов`язком.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 10 липня 2019 року у справі № 465/7083/13-ц, сам по собі факт непроживання, не може бути безумовною підставою для визнання неповнолітніх такими, що втратили право користування житлом. Не сплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами, також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки заявник (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) малолітньої дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Таким чином неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного із них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежить від волі неповнолітньої дитини, а тому за своїм характером є поважними.

Оскільки підставою втрати особою права користування житлом є лише неповажність причин відсутності понад встановлені строки, то неповнолітня дитина як самостійний суб`єкт житлових правовідносин (окремо від батьків) не може бути визнана такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Отже, проживання неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_6 разом з їх мамою ОСОБА_2 , поза межами будинку в якому діти зареєстровані, не свідчить про їх свідоме залишення житла і не призводить до втрати ним права користування цим житлом. Крім того із пояснень в суді відповідача ОСОБА_2 вона, мешкає в орендованому будинку який їй не належить, а тому не має реальної можливості зареєструвати дитину в іншому житлі.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх необхідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини кожній дитини гарантується право на рівень життя, необхідній для фізичного, розумового, духовного, морального в соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

За вказаних обставин вимоги про визнання неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_6 таким, що втратили право користування житловим приміщенням будинком в АДРЕСА_1 , за даних конкретних обставин суперечать інтересам неповнолітніх дітей, а тому, як органи опіки та піклування, так і суд, не може визнати обґрунтованими вимоги позивача та в задоволенні позову відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Житловим кодексом Української РСР, ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 90, 141, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , треті особи: Служба у справах дітей Городоцької РДА Львівської області, ОСОБА_4 про визнання неповнолітніх осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено «20» грудня 2019 року.

Суддя Н.І. Яворська