Ухвала суду № 86519642, 20.12.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13972/19 1-кс/335/8780/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м.Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя Апаллонова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Жечевої А.В., прокурора Некрашевича В.В., слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Готовкіна О.С., підозрюваної ОСОБА_1 , захисника Ставного Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя, клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Готовкіна О.С., погоджене з прокурором Запорізької місцевої прокуратури №2 Некрашевичем В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019080060003016, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,-

В С Т А Н О В И В:

В ході досудового розслідування встановлено, що приблизно на початку липня 2019 року, у ОСОБА_1 , яка діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, в порушення вимог Закону України «Про захист суспільної моралі», достовірно усвідомлюючи той факт, що розповсюдження та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру, в тому числі яка містить дитячу порнографію, в Україні заборонений, виник злочинний умисел, пов`язаний з виготовленням творів порнографічного характеру, із залученням до участі у зйомках своїх малолітніх дітей, з метою подальшого розповсюдження і збуту, за матеріальну винагороду, який вони реалізували за наступних обставин.

Готуючись до злочинної діяльності, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , приблизно у липні 2019 року, зареєструвалися на анонімному сегменті інтернету, який не індексується стандартними пошуковими системами і для надання доступу до якого потрібно використання виключно браузеру «TOR», для відвідування домену-onion з назвою «Rindexxx For girl lovers», під нік-неймами: «LT1Grls4Me», «Sphinx» і «bunnybabe», де планували на меті анонімно розповсюджувати та збувати, за матеріальну винагороду, створені ними візуальні та аудіовізуальні твори, до яких мала б вільний доступ невстановлена кількість осіб.

При цьому, з метою конспірації, для отримання матеріальної винагороди, вказавши для розрахунку, у вигляді кріптовалюти, біткоін-гаманець «BTC: 3AbkVCjsq71oG2M7oPBMbVrVhmVVR8xEed».

Так, ОСОБА_1 , у період часу приблизно з липня по грудень 2019 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за місцями свого мешкання, за адресами у АДРЕСА_2 , а також АДРЕСА_1 і в невстановлених досудовим слідством орендованих ними квартирах, ігноруючи встановлені правила поведінки в суспільстві, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з корисливою метою отримання доходу, здійснювали створення візуальних та аудіовізуальних творів порнографічного характеру, з ознаками дитячої порнографії, шляхом втягнення до участі в їх створенні своїх малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та інших невстановлених досудовим слідством малолітніх осіб, з метою подальшого розповсюдження їх в анонімній мережі інтернет, з використанням браузеру «TOR».

Відповідно до висновку експерта №25-65 від 10.12.2019 за результатами судової мистецтвознавчої експертизи, 16 файлів, що містяться на наданому на дослідження DVD-R диску, є носіями інформації, що належить до дитячої порнографії.

Кошти, отримані в результаті виготовлення, зберігання і розповсюдження зображень, відеопродукції порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, ОСОБА_3 розподіляв між спільниками, в заздалегідь обумовлених долях.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 301 КК України, яке кваліфікується як виготовлення, зберігання, розповсюдження зображень, відеопродукції порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію.

20 грудня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду; висновком судового експерта; протоколом огляду; протоколом обшуку;

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років.

На теперішній час з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, виникла необхідність в застосуванні відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Так, органом досудового слідства відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачено п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрювана ОСОБА_1 вчинила тяжкий злочин за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком п`яти до десяти років такої, орган досудового розслідування приходить до висновку, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Крім того, ОСОБА_1 може незаконно впливати на дітей, відносно яких було скоєно злочин шляхом вмов або залякування, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи специфіку кримінального правопорушення, яке вчиняється за допомогою комп`ютерних систем які мають з`єднання з всесвітньою мережею Інтернет, підозрювана ОСОБА_1 при використанні будь-якого іншого комп`ютерного обладнання яке має вихід до всесвітньої мережі Інтернет, може знищити або спотворити інформацію яка є предметом доказування кримінального правопорушення. Дана обставина є ризиком, що передбачена п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, передбаченого п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Неможливість обрання до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Про неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що підозрювана отримувала грошові кошти за вчинення злочину, тобто які здобути злочинним шляхом та не можуть використовуватись у як застава, а також тяжкість кримінального правопорушення.

Крім того, про неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу домашній арешт, який передбачений п. 4 ч. 1 ст.176 КПК України свідчить те, що остання зареєстрована та фактично мешкає за межами м. Запоріжжя, а саме у Дніпропетровській області, разом з дітьми відносно яких вчинялось дане кримінальне правопорушення. Дана обставини унеможливлює обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 .

У зв`язку з вище викладеним та недопущення повторення вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваної покладених на неї процесуальних обов`язків, слідчий звернувся з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні слідчий Готовкін О.С. у повному обсязі підтримав клопотання та посилалась на обставини, які у ньому були викладені, додавши, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у кримінальному провадженні допустимими доказами. Зазначив, що протиправна діяльність триває декілька років, підозрювана не працює, отримує дохід від розповсюдження незаконного контенту і може переховуватися від слідства, може знищити або спотворити докази при використанні будь-якого обладнання, яке має доступ у мережу інтернет. Крім того, підозрювана проживає разом із дітьми, відносно яких вчинялося дане кримінальне правопорушення, наразі діти передані під опіку бабі, яка проживає з підозрюваною, з дітьми працюють психологи та соціальні служби, а тому у разі застосування іншого запобіжного заходу підозрювана може впливати на дітей, відносно яких вчинено злочин, а тому просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор Некрашевич В.В. в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваної, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують. Пояснив, що підозрювана може переховуватися від слідства, може знищити або спотворити докази при використанні будь-якого обладнання, яке має доступ у мережу Інтернет, має зв`язки з фігурантами у цьому ж провадженні. Крім того, підозрювана проживає разом із дітьми, відносно яких вчинялося дане кримінальне правопорушення, наразі діти передані під опіку бабі під контроль соціальних служб, з дітьми працюють психологи та реабілітологи, діти надають пояснення про обставини вчинення злочину, а тому разі застосування іншого запобіжного заходу – домашнього арешту вона може впливати на дітей, відносно яких вчинено злочин, вмовляти або залякувати їх, продовжити злочинну діяльність, а тому просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також повідомив, що до злочинної діяльності залучалися і інші малолітні особи та повнолітні, коло яких ще не є встановленим,а під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 було вилучено ноутбук, який містив у собі заборонений контент - зображення, які містить дитячу порнографію, а у мобільному телефоні ОСОБА_1 виявлені дані про спілкування ОСОБА_1 з іншим підозрюваним ОСОБА_3 до зміни прізвища - ОСОБА_8 . Також прокурор у судовому засіданні повідомив про наявність у слідства зображень, які містять дитячу порнографію за участю малолітніх та підозрюваної ОСОБА_1 , продемонстрував ці зображення у судовому засіданні учасникам процесу та повідомив, що ОСОБА_1 має татуювання на руці, зображення якого міститься на забороненому контенті, чого не заперечує і судовому засіданні сама ОСОБА_1

Підозрювана ОСОБА_9 проти задоволення клопотання заперечувала, просила обрати відносно неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник адвокат Ставний Г.І. просить відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри і недоведеність ризиків або обрати відносно ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід - домашній арешт.

Вислухавши доводи та пояснення слідчого, підозрюваної та її захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, і дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 26 листопада 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст.301 КК України, за №12019080060003016.

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого, за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Запорізької місцевої прокуратури №2 Некрашевичем В.В. оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України.

До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження. В клопотанні є підпис підозрюваної щодо вручення копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копій матеріалів.

20.12.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу – тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.194КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України.

Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду від 24.11.2016 року № 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.

Таким чином, наявні докази, які містяться в матеріалах провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України, а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_1 до скоєння вказаного злочину.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

На теперішній час ОСОБА_1 , підозрюється у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за який законом, згідно санкції ч. 4 ст. 301 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Необхідність обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана, може здійснити вищезазначені дії. При цьому, слід зазначити, що ризик це не визначена подія, та по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства, суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується, тим, що ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_1 , винною у вчиненні інкримінованого злочину, остання може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання.

Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується, тим, що враховуючи специфіку кримінального правопорушення, яке вчиняється за допомогою комп`ютерних систем, які мають з`єднання з всесвітньою мережею Інтернет, підозрювана ОСОБА_1 при використанні будь-якого іншого комп`ютерного обладнання яке має вихід до всесвітньої мережі Інтернет, може знищити або спотворити інформацію яка є предметом доказування кримінального правопорушення.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на своїм малолітніх дітей, які за матеріалами провадження залучені до вчинення кримінального правопорушення і приймали участь у виготовленні забороненого контенту, шляхом вмовляння або залякування, можездійснювати вплив на інших свідків, які ще не були допитані у кримінальному провадженні.

Ризик передбачений, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_1 з урахуванням специфіки кримінального правопорушення, яке вчиняється за допомогою комп`ютерних систем, які мають з`єднання з всесвітньою мережею Інтернет може продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що підозрювана не продовжить кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останньої, виконання ним процесуальних обов`язків.

Вивченням даних про особу підозрюваної слідчим суддею встановлено, що вона має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, не працевлаштована, офіційного доходу немає, її вік, сімейний стан -неодружена, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, однак, незважаючи на вказані обставини, слідчому судді не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. При цьому наявність характеризуючих даних про особу підозрюваної ОСОБА_1 зокрема те, що остання підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не має джерела доходу, непрацевлаштована, підтверджують наявність зазначених вище ризиків.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено слідчим та прокурором у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Суспільна небезпечність дій, що утворюють злочин, передбачений ст. 301 КК України, полягає в тому, що вони посягають на суспільні відносини, які забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері статевих стосунків. Такі дії знаходяться в явному протиріччі з існуючими в суспільстві правилами і традиціями інтимного спілкування людей, завдають шкоди їх моральному вихованню, особливо молоді, шляхом одіозної сексуальної інформації призводять до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_1 злочину, з урахуванням даних про її особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваною.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винною, у сукупності із даними про особу підозрюваної, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду, та продовження кримінального правопорушення, спростовує доводи захисника про можливість застосування до підозрюваної менш суворого запобіжного заходу.

Крім того, про неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який передбачений п. 4 ч. 1 ст.176 КПК України свідчить те, що остання зареєстрована та фактично мешкає за межами м. Запоріжжя, а саме у Дніпропетровській області разом з малолітніми дітьми, які, за матеріалами провадження, залучені до вчинення кримінального правопорушення, а саме до створення зображень та відеопродукції порнографічного характеру. При цьому, слідчий суддя враховує, що додатковим безпосереднім об`єктом злочину за ст.301 КК України є нормальний психічний, фізичний і моральний розвиток неповнолітніх. Дана обставини унеможливлює обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішенняЄвропейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваної ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_1 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що до ОСОБА_1 яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого за ч.4 ст. 301 КК України, необхідно застосувати заставу у розмірі, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.2. ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної за вчинення тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 її особу, суд вважає за можливе обрати заставу у розмірі шістдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов`язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_1 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту її фактичного затримання з 20.12.2019 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно з якою строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_1 до 17.02.2020 включно.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст.ст.3, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Готовкіна Олександра Станіславовича погоджене з прокурором Запорізької місцевої прокуратури №2 Некрашевичем В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019080060003016 від 26 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 301 КК України відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 лютого 2020 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислюється з моменту її фактичного затримання –20 грудня 2019 року.

Строк дії ухвали слідчого судді закінчується 17 лютого 2020 року.

ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії ухвали внести заставу у розмірі 115260 (сто п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу застава (в призначенні платежу необхідно вказувати ОСОБА_10 . сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_1 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, у час, визначений вказаним слідчим;

- не відлучатися з Дніпропетровської області без дозволу слідчого, який проводе досудове розслідування, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, який проводить досудове розслідування, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копії ухвали для її виконання направити начальникові Запорізького слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, керівнику Запорізької місцевої прокуратури № 2 та начальнику СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області.

Копію ухвали вручити підозрюваній та захиснику негайно після її проголошення.

На ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя Ю.В. Апаллонова