Рішення № 8651891, 23.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 р. Справа № 9/2

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарях судового засідання Поліводі Сергію Володимировичу, Колісник Оксані Михайлівні розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Івано-Франківської обласної ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

до відповідача Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ, 76004

третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - міський голова м. Івано-Франківська: Анушкевичус Віктор Андрюсович, вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ, 76000.

про визнання права власності на нерухоме майно та скасування розпорядження

За участю представників сторін:

Від позивача: Пітеляк Андрій Васильович - начальник юридичного відділу, (довіреність № 14-175/39-р/239 від 21.01.2010 року)

Від відповідача: Буджак Віктор Миколайович - головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради , (довіреність № 1059/05-17/07-в від 18.07.2006 року)

Від третьої особи: Буджак Віктор Миколайович - головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, (довіреність № 309/09-10/13 від 19.03.2010 року, нотаріально не посвідчена)

Заявлено вимогу про визнання права власності на будинок на вул. Низовій, 2 у м. Івано-Франківську за територіальними громадами сіл, селищ, міст області в особі обласної ради та про скасування розпорядження Івано-Франківського міського голови від 25.11.2005 року № 655-р "Про оформлення права власності на будівлю за адресою: вул. Низова, 2".

Ухвалою голови господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.10 року продовжено строк розгляду справи на один місяць.

В судовому засіданні 19.03.10 року оголошувалась перерва до 23.02.10 року.

02.02.10 року представником відповідача подано суду письмове клопотання про застосування строків позовної давності та відмову в задоволенні позову. В обгрунтування заявленого клопотання представник відповідача із посиланням на ст. 256, ч. 1 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, зазначив, що рішення обласної ради, на яке посилається позивач було прийнято у 1992 році, тобто Івано-Франківськ обласна рада за будь-яких обставин могла довідатись про порушення свого права протягом встановленого строку позовної давності.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що в задоволенні поданого клопотання слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Позивач звернувся до суду із позовом про захист порушеного права, визнання права власності на будинок, та скасування розпорядження Івано-Франківського міського голови, на підставі якого оформлено право власності. Тобто, вказані вимоги є взаємопов"язаними та випливають одна з одної. Звуження законного права позивача на судовий захист свого порушеного чи оспорюваного права є порушенням норм чинного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та відповідно до наданих представником позивача пояснень, наданих у судовому засіданні, позивач дізнався про порушення його права лише в 2008 році, що підтверджується направленням 17.10.08 року листа до ОКП "Івано-Франківське ОБТІ", в якому позивач просив роз"яснити підстави оформлення права власності на спірний об"єкт.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, звернення відповідача із заявою про застосування строку позовної давності є необгрунтованим, оскільки позивачем не пропущено вказаний строк.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. Івано-Франківській обласний художній музей на вул. Низовій, 2 у м. Івано-Франківську, як єдиний майновий комплекс перебуває у спільній власності територіальних громад області.

Підставою щодо приналежності цього майна до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області є рішення Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 24.08.92 року "Про майно області".

Керуючись постановою КМУ від 05.11.91 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власністю)" обласна рада прийняла рішення від 24.08.92 року, яким затвердила перелік державного майна, віднесеного до комунальної власності області, згідно з додатком 1. У вказаний перелік також включено як майновий комплекс - художній музей з філіями.

Однак, Івано-Франківський міський голова розпорядженням від 25.11.05 року № 655-р доручає Івано-Франківському ОБТІ оформити право власності за територіальною громадою міста Івано-Франківська. На підставі зазначеного розпорядження ОБТІ оформлено право власності за територіальною громадою міста Івано-Франківська (свідоцтво про право власності від 07.04.06 року).

Представник відповідача позовні вимоги заперечив в повному обсязі та просив суд в позові відмовити. В обгрунтування заявлених заперечень представник відповідача зазначив наступне. Нежитлові приміщенні по вул. Низовій, 2 не були включені згідно рішення Івано-Франківської обласної ради від 24.08.92 року "Про майно області" до об"єктів комунальної власності, що належать Івано-Франківській обласній раді. Згідно п. 4 зазначеного рішення передбачено, що майно комунальної власності, яке не увійшло до комунальної власності області належить до комунальної власності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на території яких воно розміщено.

Належність спірних приміщень до комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська підтверджується, як зазначив представник відповідача, наступним.

Рішенням арбітражного суду Івано-Франківської області від 04.05.2000 року по справі № 5/62 за позовом Івано-Франківського художнього музею про усунення перешкод в користуванні майном нежитловими приміщеннями встановлено, що вслаником приміщення по вул. Низовій, 2 є Івано-Франківська міська рада, що підтверджується довідкою ОБТІ від 28.04.2000 року.

Крім того, постановою господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.07 року по справі № А-20/165 за позовом головного управління культури та туризму Івано-Франківської ОДА про визнання недійсним розпорядження міського голови № 655-р від 25.11.05 року "Про оформлення права власності на будівлю по вул. Низова, 2"; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення по вул. Низовій, 2, встановлено, що нежитлове приміщення по вул. Низовій, 2 у м. Івано-Франківську належить до комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська та те, що при прийнятті розпорядження міський голова діяв у межах своїх повноважень.

Із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) представник відповідача зазначив, що розпорядження міського голови від 25.11.05 року за № 6550р "Про оформлення права власності на будівлю за адресою: вул. Низова, 2" є ненормативно правовим актом, який вичерпав свою дію, оскіль ки 07.04.06 року на виконання вказаного розпорядження видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, міського голови м. Івано-Франківська Анушкевичюса В. А. заперечення, викладені відповідачем підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, дослідившя усі подані у справу докази, суд встановив наступне.

Постановою КМУ № 311 від 05.11.91 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власністю)" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), згідно із яким до власності областей передано організації кіновідеопрокату, концертні організації, театри, музеї, бібліотеки, центри народної творчості, культури, дозвілля, будинки і палаци культури, клуби, парки культури та відпочинку, зоопарки, атракціонні містечка, культурно-освітні училища, училища та школи мистецтв, заклади підвищення кваліфікації працівників культури, культурно-спортивні та соціально-культурні комплекси, ремонтно-виробничі комбінати, інші місцеві підприємства, об'єднання, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

Рішенням від 24.08.92 року "Про майно області" Івано-Франківська обласна рада народних депутатів ХХІ скликання (десята сесія) затвердила перелік державного майна, віднесеного до комунальної власності області, згідно з додатком 1 та передала перелічені в додатку № 1 об"єкти комунальної власності області в управління обласної державної адміністрації. У вказаний перелік згідно додатку № 1 (арк. справи 18) включено обласний краєзнавчий музей з чотирма філіалами.

Про те, що обласний художній музей на час прийняття обласною радою зазначеного рішення був розміщений в будинку на вул. Низовій, 2, підтверджується розпорядженням представника Президента України в Іванол-Франківській області від 25.05.92 року № 81, відповідно до якого будинок по вул. Низовій, 2 у м. Івано-Франківську передано в користування обласному краєзнавчому та художньому музеям.

                    Розпорядженням від 25.11.05 року № 655-р "Про оформлення права власності на будівлю по вул. Низова, 2" Івано-Франківський міський голова доручає Івано-Франківському ОБТІ оформити право власності за територіальною громадою міста Івано-Франківська. На підставі зазначеного розпорядження ОБТІ оформлено право власності за територіальною громадою міста Івано-Франківська (свідоцтво про право власності від 07.04.06 року).

Вказане розпорядження міського голови є таким, що суперечить нормам законодавства, прийняте з перевищенням повноважень щодо оформлення права власності з огляду на наступне.          

          Повноваження голови міської ради визначені статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Вказана норма не наділяє міського голову повноваженнями щодо оформлення права власності. Натомість, пункт "б" підпункту 10 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що до делегованих повноважень виконавчих органів належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

          Відповідно до п. 2, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 32 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

Суду не подано доказів прийняття Івано-Франківською обласною радою рішення про передачу об"єкта нерухомості по вул. Низовій, 2 в м. Івано-Франківську у власність територіальної громади міста Івано-Франківська.

          Частиною 3 пункту 3 Постанови КМУ № 311 від 05.11.91 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власністю)" встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

          В матеріалах справи наявна копія ухвали Івано-Франківської міської ради народних депутатів ХХІ скликання від 15.09.93 року "Про затвердження державного майна, що належить до комунальної власності Івано-Франківської ради народних депутатів", прийнятої на виконання рішення Х сесії Івано-Франківської обласної ради народних депутітів від 24.08.92 року "Про перелік державного майна, яке відноситься до комунальної власності області", затверджено перелік державного майна, що належить до комунальної власності Івано-Франківської міської ради народних депутатів. Вказаний перелік не містить об"єкта нерухомості по вул. Нризовій, 2 у м. Івано-Франківську.

Відповідно до п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Тобто, прийняття міським головою Івано-Франківської міської ради розпорядження від 25.11.05 року № 655-р "Про оформлення права власності на будівлю по вул. Низова, 2" прийнято з перевищенням наданих законом повноважень.

Щодо посилань представника відповідача на те, що рішенням арбітражного суду Івано-Франківської області від 04.05.2000 року по справі № 5/62 за позовом Івано-Франківського художнього музею до Івано-Франківського обласного виробничо-технічного центру стандартизації і метрології "Облагростандарт" про усунення перешкод в користуванні майном нежитловими приміщеннями встановлено, що власником приміщення по вул. Низовій, 2 є Івано-Франківська міська рада, а також на те, що постановою господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.07 року по справі № А-20/165 за позовом головного управління культури та туризму Івано-Франківської ОДА про визнання недійсним розпорядження міського голови № 655-р від 25.11.05 року "Про оформлення права власності на будівлю по вул. Низова, 2"; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення по вул. Низовій, 2, встановлено, що нежитлове приміщення по вул. Низовій, 2 у м. Івано-Франківську належить до комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська та те, що при прийнятті розпорядження міський голова діяв у межах своїх повноважень, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб"єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб"єктного складу спору є обов"язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

В спірному випадку помилковим є надання відповідачем преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цих судом, з їх юридичною оцінкою. Крім того, суб"єктний склад сторін у розглянутих господарським судом справах, на які посилається позивач, не є тотожним суб"єктному складу в справі, яка розглядається.

Щодо посилання представника відповідача на те, що розпорядження Івано-Франківського міського голови від 25.11.2005 року № 655-р є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, та, відповідно, є актом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом їхнього виконання, а тому не може бути скасований чи змінений після їх виконання, то слді зазначити, що воно є необгрунтованим з огляду на наступне.

Індивідуально-правовий акт органу місцевого самоврядування є юридичним фактом, на підставі якого у фізичних та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються та припиняються права та обов"язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.09 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) закріплено положення щодо неможливості скасування чи зміни ненормативного правового акту індивідуальної дії саме органом місцевого самоврядування, який його прийняв. При цьому, чинне законодавство України, зокрема, ст. 55 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вказана норма кореспондується з приписами статей 144 Конституції України, 74, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позивач звернувся до суду із позовом про захист порушеного права, визнання права власності на будинок, та скасування розпорядження Івано-Франківського міського голови, на підставі якого оформлено право власності. Тобто, вказані вимоги є взаємопов"язаними та випливають одна з одної. Звуження законного права позивача на судовий захист свого порушеного чи оспорюваного права є порушенням норм чинного законодавства.

При цьому суд звертає увагу, на те, що положення, закріплене в рішенні Конституційного Суду України, на яке посилається відповідач, щодо неможливості скасування чи зміни ненормативного правового акту індивідуальної дії, який вичерпує свою дію фактом їхнього виконання, поширюється на органи місцевого самоврядування, тобто колегіальний орган - раду.

Статя2 Закону України “Про судоустрій України” встановлює, що суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

          Відповідно до частини першої ст.6 Закону України “Про судоустрій України” усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

          Згідно з п.5 частини першої ст.3 Цивільного кодексу України однією з основних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

          Частина перша ст.16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

          Таким чином, звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів гарантовано законодавством України .

          При цьому, частиною 3 ст.16 Цивільного кодексу України , передбачається, що суд при дослідженні і встановленні дійсних обставин справи може відмовити особі(позивачу) у захисті , не застосовуючи жоден із перерахованих у вказаній нормі способів, у випадку зловживання своїми правами.

          Відповідачем не доведено жодної із визначених ст. 13 Цивільного кодексу України форм зловживання правом, яке вчинено б позивачем.

           Натомість, саме недотримання відповідачем норм Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" призвело до порушення прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог. Позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 13, 16, 256, 257, 268 ЦК України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України “Про судоустрій України”, Постановою КМУ № 311 від 05.11.91 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власністю)", ст. 35, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати право власності на будинок на вул. Низовій, 2 у м. Івано-Франківську за територіальними громадами сіл, селищ, міст області в особі обласної ради.

Скасувати розпорядження Івано-Франківського міського голови від 25.11.2005 року № 655-р "Про оформлення права власності на будівлю за адресою: вул. Низова, 2".

Стягнути з відповідача Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ, 76004 на користь позивача Івано-Франківської обласної ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (рахунок № 35414001002756 в Головному управлінні Державного казначейства в Івано-Франківській області; МФО 836014; код 34844218; одержувач - управління майна спільної власності територіальних громад області обласної ради): 85 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                                                  рішення виготовлено та підписано 30.03.10 року

Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш Е. М.