Рішення № 8651863, 23.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 р. Справа № 14/39

за позовом ЗАТ "Лукор"

вул. Промислова, 4, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77306

до відповідача ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана"

вул. Промислова, 14, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306

Представники:

Від позивача: Марчак М. П. - юрист, (довіреність № 26/1-202 від 29.12.07);

Від відповідача: Калініченко Т. В. - юрисконсульт, (довіреність №91/04-94 від 06.04.09). Представникам сторін роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення заборгованості в сумі 293 121,94 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на:

-укладення між сторонами договору №05/46-Е на постачання електричної енергії від 05.02.01 та додаткові угоди , а саме: №1/1 від 05.02.01, №№2 від 28.01.03, №2/1 від 01.06.04, №3 від 03.01.05, №4 від 30.12.05, №5 від 30.06.06, №6 від 02.01.07, №7 від 30.03.07, відповідно до яких позивач постачав відповідачу електроенергію, а відповідач зобов'язався здійснити розрахунок за спожиту електроенергію до 15 числа кожного місяця за показами фактично спожитої електроенергії за звітний місяць на підставі двостороннього акту;

-порушення відповідачем п.3.4 договору, а саме: не здійснив оплату за надані позивачем послуги по вказаному договору, внаслідок чого у відповідача за квітень-червень 2007 року утворилась заборгованість, що становить 171 111,98грн.;

- підписаний сторонами акт звіряння розрахунків за період з 01.11.09 по 30.11.09, що свідчить про визнання відповідачем заборгованості;

- ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до котрої позивач нарахував відповідачу 3% річних, що становлять 13 899,22грн. та 99 678,35грн. інфляційних витрат;

- ст. 526 Цивільного кодексу України, якою передбачено загальні умови виконання зобов"язання.

Відповідач позовні вимоги визнає частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Свою правову позицію мотивує наступним:

- позов визнає частково в сумі 171 111,98 грн. основного боргу, 85 304,94 грн. втрат внаслідок інфляції, 9 047,14 грн. - річних та 191,64 грн. пені;

-ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.09, відповідно до котрої відкрито провадження у справі про банкрутство підприємства «Калійний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

- ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», котра вказує, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів; дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство;

- ухвалу суду від 02.12.09, якою припинено провадження у вказаній вище справі;

-постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.10, відповідно до котрої скаргу ПФУ залишено без задоволення, ухвалу суду від 02.12.09 без змін;

- мораторій на задоволення вимог кредиторів продовжував діяти до 24.02.10, тобто до прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд встановив наступне.

Між сторонами 05.02.01 укладено договір №05/46-Е на постачання електричної енергії та додаткові угоди , а саме: №1/1 від 05.02.01, №№2 від 28.01.03, №2/1 від 01.06.04, №3 від 03.01.05, №4 від 30.12.05, №5 від 30.06.06, №6 від 02.01.07, №7 від 30.03.07.

Відповідно до п.п. 1.1., 5.8 вказаного вище договору та додаткових угод до нього, позивач постачав відповідачу електроенергію, а відповідач зобов'язався здійснити розрахунок за спожиту електроенергію до 15 числа кожного місяця за показами фактично спожитої електроенергії за звітний місяць на підставі двостороннього акту.

Згідно п. 3.4 договору відповідач зобов'язаний проводити розрахунки за спожиту електроенергію з врахуванням витрат на утримання і експлуатацію устаткування, транспортування, загальногосподарських витрат по ціні 151,80 грн. з 1 врахуванням ПДВ за

1 000 кВт/год.

Сторони підписали угоду №2 від 28.01.03 до договору, якою змінили окремі умови договору.

Пункт 3.4 вказує, що ЗАТ "Лукор" (позивач) перевиставляє ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" (відповідачу) обсяги електроенергії по діючому тарифу ВАТ "Прикарпаттяобленерго". Тарифи на електроенергію розраховуються ВАТ "Прикарпаттяобленерго" самостійно на основі директивних документів НКРЕ і КМУ. При зміні тарифу на електроенергію ВАТ "Прикарпаттяобленерго" доводить їх позивачу через засоби масової інформації до початку впровадження нових тарифів. У випадку зміни тарифу чи порядку розрахунків за електроенергію нові тарифи, ціни чи порядок розрахунків є обов'язковими для сторін за даним договором. Ціна за 1 000 кВт/год електроенергії - 175,176 грн. (в т. ч. ПДВ). Відшкодування витрат на утримання і експлуатацію устаткування (транспортування електроенергії) складає - 14,40 грн. (в т. ч. ПДВ) за 1 000 кВт/год".

Пункт 8.4 договору передбачає, що договір укладається з 01.02.01 до 31.12.01 та вважається щорічно продовженим на наступний період, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. 28.01.03, 01.06.04, 03.01.05, 30.12.05, 30.06.06, 02.01.07, 30.03.07, 14.06.07 сторони договору підписувавши додаткові угоди продовжували термін дії договору до 01.07.07, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.

Проте, відповідач в порушення п.3.4. договору та ст. 526 Цивільного кодексу України не здійснив оплату за надані позивачем послуг по вказаному договору.

Позивач в засіданні суду зазначив, що станом на 26.02.10 за квітень-червень 2007 року заборгованість відповідача становить 171 111,98грн. Даний факт підтверджується підписаним сторонами актом звіряння розрахунків за період з 01.11.09 по 30.11.09.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3% річних, що становлять 13 899,22грн. та 99 678,35грн. інфляційних витрат.

Позивач відповідно до п.5.11. договору та ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,25% (за період з 30.11.09 по 26.02.10), що становить 8 432,39грн.

Станом на сьогоднішній день загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 293 121,94грн. з яких: 171 111,98грн. основного боргу за спожиту електроенергію в квітні - червні 2007 року, 99 678,35грн. інфляційних витрат, 13 899,22грн. річних 3% та 8 432,39 грн. пені.

Відповідач в засіданні суду зазначив, що позов визнає частково, а саме: в сумі 171 111,98 грн. основного боргу, 85 304,94 грн. втрат внаслідок інфляції, 9 047,14 грн. - річних та 191,64 грн. пені. Вказує на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.09, відповідно до котрої відкрито провадження у справі про банкрутство підприємства «Калійний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою суду від 02.12.09 припинено провадження у справі про банкрутство. Проте дана ухвала не набрала законної сили, оскільки ініціюючий кредитор управління Пенсійного фонду України в м. Калуші подав апеляційну скаргу на вказану вище ухвалу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.10 скаргу ПФУ залишено без задоволення, ухвалу суду від 02.12.09 - без змін. У зв'язку з тим, що ухвала господарського суду від 02.12.09 оскаржувалась, то мораторій на задоволення вимог кредиторів продовжував діяти до 24.02.10, тобто до прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом .

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову і виходить з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір №05/46-Е на постачання електричної енергії від 05.02.01 та додаткові угоди , а саме: №1/1 від 05.02.01, №№2 від 28.01.03, №2/1 від 01.06.04, №3 від 03.01.05, №4 від 30.12.05, №5 від 30.06.06, №6 від 02.01.07, №7 від 30.03.07, укладені в межах чинного законодавства - є правомірними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або якщо вони не визнані судом недійсними (ст.204 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 частиною 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

Розділом 5 договору передбачено обов"язки та відповідальність споживача.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що споживач (відповідач) зобов"язався вчасно розраховуватись за електроенергію. Проте, відповідачем в порушення умов договору оплату за спожиту електроенергію не проведено.

Станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача за спожиту електроенергію в квітні - червні 2007 року становить 171 111,98грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 13 899,22грн.,

99 678,35грн. інфляційних витрат та пені в розмірі 0,25%, що становить 8 432,39грн.

суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.09 відкрито провадження у справі №Б-21/26 про банкрутство боржника ДП «Калійний завод» ВАТ "Оріана" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В силу п.п.4,7 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство .

Ухвалою суду від 02.12.09 провадження у вказаній вище справі припинено.

Проте ініціюючий кредитор, управління Пенсійного фонду України в м. Калуші подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 02.12.09.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.10 скаргу УПФУ в м.Калуші залишено без задоволення, ухвалу суду від 02.12.09 без змін.

За таких обставин, мораторій на задоволення вимог кредиторів діяв до 24.02.10 - до моменту прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови (345 днів: 16.03.09 по 24.02.10).

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та

3 % річних, що нараховані в період дії мораторію, задоволенню не підлягають, оскільки вони є одним з видів відповідальності за порушення грошового зобов'язання і відносяться до інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань в розумінні ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню: 171 111,98грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 9 047,14грн., 85 304,94грн. інфляційних витрат та 191,64грн. пені.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 171 111,98грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 9 047,14грн., 85 304,94грн. інфляційних витрат та 191,64грн. пені, в решті позовних вимог - відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.11,202,204,509,526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст.33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Дочірного підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товаритсва "Оріана", Івано-Франківська обл., м.Калуш, вул.Промислова,14 (ідент. код 22176314) на користь Закритого акціонерного товариства "Лукор", Івано-Франківська обл., м.Калуш, вул.Промислова,4 (ідент. код 31256759) 171 111,98грн. (сто сімдесят одна тисяча сто одинадцять грн. 98 коп.) основного боргу, 3% річних в розмірі 9 047,14грн. (дев"ять тисяч сорок сім грн. 14коп.), 85 304,94грн. (вісімдесят п"ять тисяч триста чотири грн. 94грн.) інфляційних витрат та 191,64грн. (сто дев"яносто одна гривня 64коп.) пені, 274,66грн. (двісті сімдесят чотири грн. 66коп.) держмита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Булка В.І.

Рішення підписане 29.03.10.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Помічник судді Гандера М.В. 29.03.10