Рішення № 8651799, 17.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.10 Справа № 15/67/10

Суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Черкаське САТП 2301”, 18008, м. Черкаси, вул.. Смілянська, 163

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Велика транспортна компанія “Карекс”, 69035, м. Запоріжжя, пр.. Леніна, 153, кв. 14

про стягнення 1 500,00 грн. основного боргу за договором від 18.08.2008р., 101,66 грн. пені, 40,74 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 14.87 грн. річних відсотків

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача – Плохій А.Ю., дов. № 146 від 10.03.2010р.

від відповідача – не з’явився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Черкаське САТП 2301” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Велика транспортна компанія “Карекс” про стягнення 1 500,00 грн. основного боргу за договором від 18.08.2008 та 57,00 грн. пені, 105,00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2010 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 01.03.2010. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 17.03.2010р. позивачем подано уточнений розрахунок суми позову. У відповідності до ст.. 22 ГПК України заяву прийнято судом до розгляду.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 1500 грн. основного боргу, 101,66 грн. пені, 40,74 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 1657,27 грн. річних відсотків

За згодою представника позивача в судовому засіданні 17.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з наступних підстав: 18.08.2008 року ВАТ «Черкаське САТП 2301»та ТОВ «Велика транспортна компанія «Карекс»укладено договір про надання транспортно –експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до умов заявки –договору позивач зобов’язався надати відповідачу послуги з перевезення та експедирування вантажу. В порушення умов договору відповідачем не виконано зобов’язання щодо оплати вартості отриманих послуг, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 1500,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 101,66 грн. пені, 40,74 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 14,87 грн. річних відсотків.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 18.08.2008 року ВАТ «Черкаське САТП 2301»та ТОВ «Велика транспортна компанія «Карекс»укладено договір про надання транспортно –експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до умов заявки –договору позивач зобов’язався надати відповідачу послуги з перевезення та експедирування вантажу за маршрутом м. Артемівськ - м. Дніпропетровськ.

Відповідно до умов договору вартість наданих позивачем послуг становить 1500 грн., що підтверджується наступними документами, а саме : товаро –транспортна накладна № ЛГ 0006254 від 18.08.2008 року; рахунок №И-003260 від 19.08.2008р.; акт здачі/приймання робіт № И-003397 від 19.08.2008 року; та податковою накладною №0000003297 від 19.08.2008р..

02.11.2009 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу щодо виконання грошових зобов’язань у семиденний строк, але відповіді відповідачем не надано.

Відповідачем не здійснено оплату вартості отриманих послуг у встановлені строки, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1500,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги про стягнення 40,74 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 15.11.2009р. по 16.03.2010р. та 14,87 грн. річних відсотків, нарахованих за вказаний період часу такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з відповідача 101,66 грн. пені, нарахованої за період з 15.11.2009р. по 16.03.2010р. позивач обґрунтовує з посиланням на приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та приписи ст.. ст.. 611, 624 Цивільного кодексу України. Суд вважає вимоги про стягнення пені необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають внаслідок наступного:

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т. ч. неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

Сторонами в умовах договору не обумовлено стягнення з відповідача пені за прострочення оплати вартості отриманих послуг.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Велика транспортна компанія “Карекс” (69035, м. Запоріжжя, пр.. Леніна, 153, кв. 14, ЄДРПОУ 34317630) на користь Відкритого акціонерного товариства “Черкаське САТП 2301”, (18008, м. Черкаси, вул.. Смілянська, ЄДРПОУ 03080991) 1500,00 грн. основного боргу, 40,74 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 14,87 грн. річних відсотків та 317,27 грн. судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 23.03.2010р..