Вирок № 86516610, 18.12.2019, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/589/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2019смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Каліберди В.А.,

при секретарі Ніколайчик А.О.,

з участю прокурора Караванського Б.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ кримінальне провадження № 12019220360000148 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Краснокутськ, Краснокутського району, Харківської області, українця, громадянина України, маючого базову середню освіту, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немаючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 27.04.2017 року Краснокутським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України – іспитовим терміном 3 роки, за що судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 будучи раніше судимий 27.04.2017 року Краснокутським районним судом за ч. 2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим терміном 3 роки, за що судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став, та знову вчинив аналогічний злочин при наступних обставинах.

04.03.2019 близько 10:00 год., ОСОБА_1 знаходився у будинку за місцем свого проживання, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього раптово виник прямий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме велосипеду, власником якого є його батько - ОСОБА_2 та який знаходився у приміщенні сараю, до якого ОСОБА_1 мав вільний доступ.

Так, ОСОБА_1 , діючи повторно, реалізуючи свій раптово виниклий прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, маючи мету незаконного збагачення, скориставшись зручними обставинам, а саме тим, що за його діями ніхто не спостерігає, оскільки батько - ОСОБА_2 знаходився у будинку, та він помічений ніким не буде, пішов до приміщення сараю, звідки таємно викрав дорожній велосипед «Україна».

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 , а саме таємного викрадення майна, потерпілому ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду згідно висновку товарознавчої експертизи №6/955СЕ-19 від 12.04.2019 року на загальну суму 733 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та в скоєному щиро розкаявся.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

В судове засідання потерпілий ОСОБА_2 не з`явився, але мається від нього заява про розгляд справи за його відсутності, при призначенні покарання покладається на розсуд суду, будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого не має.

Враховуючи відсутність заперечень від учасників процесу, а також можливість з`ясувати всі обставини за наявними доказами, суд, на підставі ст.325 КПК України, визнав можливим провести розгляд без потерпілого.

Приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме:

-таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_1 суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочину середньої тяжкості та особу обвинуваченого, який не працює, за місцем проживання характеризується формально, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря – нарколога Краснокутської ЦРЛ не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд визнаєрецидив злочинів.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 засуджується за даним вироком за кримінальне правопорушення, яке він скоїв після постановлення вироку Краснокутським районним судом Харківської області від 27.04.2017 року, при призначенні йому остаточного покарання слід керуватися правилами ст. 71 КК України.

Аналізуючи усі докази, обставини справи, ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , а також враховуючи ставлення обвинуваченого до скоєного, відомості про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь експертної установи документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, за проведення судово-товарознавчої експертизи №6/955СЕ-19 від 12.04.2019 року підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь експертної установи 429 грн.

Підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

В порядку ст.100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

По справі цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за цим законом у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання, згідно вироку Краснокутського районного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року у виді 3 (трьох) місяців позбавлення волі та остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №6/955СЕ-19 від 12.04.2019 року в розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) грн., 00 коп. на користь держави, які зарахувати на п/р UA54899998000003111611502005, код доходів 24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, отримувач платежу УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300, , стягувач Держава.

Речовий доказ: велосипед «Україна», який згідно зберігальної розписки знаходиться у потерпілого ОСОБА_2 - повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам процесу.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Краснокутський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. А. Каліберда