Ухвала суду № 86515462, 20.12.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/3279/19

1-кп/243/499/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді – Сидоренко І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Зубкова В.В.,

прокурора – Савченко М.С.

обвинувачених – ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

захисників – Овчаренко О.О.,

Браташевської Я.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні 20.12.2019 року прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовано тим, що останній обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України, розгляд яких триває Слов`янським міськрайонним судом Донецької області. У теперішній час наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може вчинити дії, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, після виконання вимог ст. 290 КПК України обвинуваченому сталі відомі анкетні дані свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, що надасть йому можливість у разі перебування на свободі незаконно впливати на свідків, потерпілих та іншого обвинуваченого – ОСОБА_3 з метою уникнення відповідальності за чинені злочини. Крім того, підготовче судове засідання, призначене на 08.04.2019 року не відбулося у зв`язку з неявкою обвинувачених. Розгляд кримінального провадження неодноразово відкладався, тому під час розгляду судом 22.04.2019 року, 15.05.2019 року та 30.05.2019 року прокурором заявлялися клопотання про застосування приводу до обвинуваченого ОСОБА_2 , що свідчить про наявність ризику переховування від суду. Обвинувачений ОСОБА_2 не має стійких соціальних зв`язків за місце мешкання, а саме: не одружений, дітей, літніх батьків, а також інших непрацездатних осіб, на утриманні не має, не працює. Крім того, обвинувачений вчинив декілька тяжких корисливих злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, пояснив, що в судові засідання він не з`являвся, оскільки не отримував виклики, які надсилалися йому за місцем мешкання його бабусі, а не за його фактичним місцем проживання.

Захисник обвинуваченого, адвокат Овчаренко О.О., в судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. В обґрунтування заявленого клопотання захисник зазначає, що обвинувачений ОСОБА_2 є дуже молодою людиною, раніше мне судимий, був законослухняним, проживав з матір`ю та маленькими сестрами та братами, був опорою для матері. В теперішній час критично ставиться до вчиненого та бажає стати на шлях виправлення. Обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, за місцем мешкання характеризується посередньо, до затримання мав постійне місце роботи, стабільний заробіток та можливість забезпечувати свою родину.

Вислухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що з урахуванням особи обвинуваченого в даному конкретному випадку можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

При цьому суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачена мета застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вирішуючи питання про можливість обвинуваченого переховуватись від суду, суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 тричі не з`являвся, у зв`язку з чим до нього був застосований привід до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області 08.04.2019 року, 22.04.2019 року та 15.05.2019 року. На дану обставину сторона обвинувачення посилається, як на доказ на підтвердження факту умисного ухилення обвинуваченого від суду. Проте, як зазначає обвинувачений, в обвинувальному акті та в ухвалі про його привід до суду вказана адреса, за кою він не проживав, його фактичне місце проживання – АДРЕСА_1 . Дана обставина також підтверджується Актом № 73 керівника комітету «Семенівка і Високо-Іванівка», відповідно до якого ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю, братом та сестрами.

Крім того, обвинувачений позбавлений можливості в теперішній час знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки такі докази вже зібрані стороною обвинувачення.

По справі вже допитані потерпілі, що позбавляє обвинуваченого в подальшому вплинути на їх показання. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що такий запобіжний захід, як домашній арешт, унеможливлює спілкування з потерпілими та свідками та вплив на них з метою примусити їх змінити свої показання.

Ніяких доказів на підтвердження тієї обставини, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурором не надано.

Суд виходить з практики ЄСПЛ, а саме: в п. 79 рішення «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи в п. 80 даного рішення суд зазначив, що досудове ув`язнення заявника тривало два роки і чотири місяці. Суд зауважує, що у першій постанові про взяття заявника під варту вказувалося на серйозність обвинувачень стосовно заявника та на ризик його ухилення від слідства. Надалі прокурори і суди, продовжуючи строк тримання заявника під вартою, не наводили підстави своїх рішень, а лише посилалися на відповідність раніше обраного запобіжного заходу. Проте згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов`язані навести інші підстави для продовжуваного тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами (рішення у справі «Єлоєв проти України» п. 60). Однак у справі, що розглядалася, таких підстав суди не наводили. Крім того, національні органи жодного разу не розглядали можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою. Наведене вище Суд вважав достатніми для висновку про те, що мало місце порушення пункту 3 статті 5 Конвенції (п. 81 рішення ЄСПЛ «Харченко проти України»).

Також, ЄСПЛ констатував порушення п. 3 статті 5 Конвенції у справі «Іззетов проти України» виходячи з того, що були відсутні будь-які конкретні свідчення щодо того, яким чином звільнення заявника до судового розгляду справи могло бути небезпечним або шкідливим для успішного розгляду справи. Загальну складність справи Суд не вважав «достатньою» причиною для більш ніж п`ятирічного тримання під вартою заявника, який не мав до цього судимості та обвинувачувався тільки за одним епізодом розбійного нападу.

Порушення вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції ЄСПЛ також констатував у рішенні «Єлоєв проти України» зазначивши також, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Листі № 511-550/0/4/13 від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» наголосив на тому, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Слідчому судді, суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Судом приймається до уваги та обставина, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є особою молодого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), за місцем проживання характеризується посередньо, скарг на нього від мешканців мікрорайону не надходило.

Таким чином, виходячи з практики ЄСПЛ та враховуючи ту обставину, що прокурором не надається доказів, які б підтверджували наявність збільшення ризиків ухилення обвинуваченого від виконання його процесуальних обов`язків, суд вважає за необхідне змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт, який згідно з вимогами ст. 181 КПК України полягає в забороні обвинуваченому залишати житло у певний час доби.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183 КПК України, суд , -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Клопотання захисника Овчаренко О.О. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на домашній арешт – задовольнити частково.

Змінити обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на нього наступні обов`язки:

1) прибувати по першому виклику до суду за кожною вимогою;

2) в період часу з 15 годин 00 хвилин до 10 годин 00 хвилин наступного дня не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

3) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.

Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на Слов`янський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Строк дії даної Ухвали суду становить 60 днів, тобто до 17 лютого 2020 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст Ухвали буде проголошено 21 грудня 2019 року о 14 год. 00 хв.

Ухвала може бути оскаржена сторонами до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко