Ухвала суду № 86515417, 21.12.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

Єд. унік. № 234/18113/19

Провадження № 2/243/4181/2019

21 грудня 2019 року м. Слов`янськ

Суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області І.М. Мінаєв, розглянувши позовну заяву комунального підприємства “Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них” до ОСОБА_1 про встановлення вини у дорожньо-транспортній пригоді, стягнення витрат на правову допомогу та витрат, понесених при сплаті судового збору, -

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2019 року до Слов`янського міськрайонного суду на виконання ухвали Краматорського міського суду про передання справи за підсудністю надійшла позовна заява комунального підприємства “Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них” до ОСОБА_1 про встановлення вини у дорожньо-транспортній пригоді, стягнення витрат на правову допомогу та витрат, понесених при сплаті судового збору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд встановити в діях ОСОБА_1 невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України та визнати його обопільно винним у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 03 липня 2019 року о 13-15 год. на перехресті вулиць О.Тихого та Магістральної у м.Краматорську з часткою вини 50 %, а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн. Та витрати по сплаті судового збору в сумі 2007 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 03.07.2019 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю трактора “Белорус 82.1” під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля “Volkswagen Caddy” під керуванням ОСОБА_1 . По приїзду на місце ДТП працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, питання наявності вини ОСОБА_1 не ставилося. Постановою суду від 11.07.2019 р. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

20.08.2019 р. до позивача ОСОБА_1 надана досудова вимога за фактом пошкодження його транспортного засобу внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 . Зі змісту цієї вимоги позивачу стало відомо про постанову суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, після чого позивачем було подано апеляційну скаргу на зазначену постанову. Однак, постановою Донецького апеляційного суду від 25.09.2019 р. апеляційну скаргу повернуто апелянту через відсутність у нього права на апеляційне оскарження.

В той же час 13.09.2019 р. за заявою позивача було призначено автотехнічне дослідження за факту зіткнення транспортних засобів під час дорожньо-транспортної пригоди 03.07.2019 р., за результатами якого встановлено, що причиною виникнення ДТП з технічної точки зору є невідповідність дій водія ОСОБА_2 п.10.1 ПДР України та невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.п. 8.7.3 (п.п. “е”), 10.1, 14 (п.п. “а”, “е”) ПДР України. Тобто з зазначеного висновку вбачається, що у настанні ДТП винні обидва водії.

Позивачем разом з вищезазначеним висновком експерта було надіслано до поліції звернення з вимогою скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно іншого учасника ДТП - ОСОБА_1 , у відповідь на яке позивачу повідомлено про неможливість складання протоколу, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення були надіслані до Краматорського міського суду і судом прийнято постанову по справі.

Посилаючись на положення ч.5 ст.82 ЦПК України, згідно з яким обставини справи, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть у загальному порядку бути спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені, позивач просить встановити в діях відповідача невідповідність вимогам ПДР України та визнати його обопільно винним у дорожньо-транспортній пригоді з часткою вини 50 %, а також стягнути з відповідача суму витрат на правову допомогу - 9000 грн. і суму витрат, понесених під час сплати судового збору в сумі 2007 грн.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, судом встановлено наступне.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Положенням п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у Законах України право на судовий захист слід застосовувати, враховуючи принцип дружнього ставлення до міжнародного права (див. абзац 3 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац 4 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення цього суду від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016), у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції та його інтерпретації Європейським судом з прав людини (далі також - Суд).

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (рішення у справі “Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини” від 12 липня 2001 року).

Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України у редакції Закону України “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, що набрав чинності 30 вересня 2016 року, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Таким чином, поняття “справа, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства”, відображене у зазначеному приписі, стосується як справ, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих справ, які взагалі не можуть розглядатися у суді. Саме такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц.

На думку суду, позивач передчасно звернувся до суду із зазначеним позовом, оскільки юридичного спору між сторонами на теперішній час не існує. Дійсно, за змістом ч.5 ст.82 ЦПК України, особа, яка не брала участі у справі, рішенням в якій встановлено певні обставини, може у загальному порядку спростувати ці обставини. За наявності такого спростування зазначена підстава звільнення від доказування не застосовується. В той же час можливість спростування цих обставин у позивача з`явиться лише під час виникнення та розгляду судом юридичного спору, а саме у випадку звернення відповідача ОСОБА_1 з позовом про відшкодування шкоди, оскільки підставою цього позову і буде наявність вини водія ОСОБА_2 у ДТП, і не може бути окремою позовною вимогою за відсутністю такого спору, оскільки такий спосіб захисту не відповідає положенням ст.16 ЦК України та положенням ст.4 ЦПК України. Звернення ж ОСОБА_1 до позивача із претензією щодо відшкодування шкоди (копію якої не додано позивачем до позову), є заходом досудового врегулювання спору, і, відповідно, виконання цієї претензії не є обов`язком позивача у випадку, якщо він вважає її необґрунтованою. Станом на теперішній час жодного юридичного спору між сторонами щодо наявності чи відсутності вини відповідача ОСОБА_1 у зазначеній ДТП немає, оскільки вина іншого учасника ДТП встановлена постановою суду, яка набрала законної сили.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що зазначена цивільна справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 186 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом комунального підприємства “Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них” до ОСОБА_1 про встановлення вини у дорожньо-транспортній пригоді, стягнення витрат на правову допомогу та витрат, понесених при сплаті судового збору.

На ухвалу про відмову у відкритті провадження може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв