Ухвала суду № 86515102, 21.12.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2-о/235/1199/19

Справа № 235/8973/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

21 грудня 2019 року м. Покровськ

Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Назаренко Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Антитерористичний центр при СБУ, -

ВСТАНОВИЛА:

19 грудня 2019 року до Красноармійського міськрайонного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Антитерористичний центр при СБУ.

В обґрунтування вимог заявник зазначила, що з 07.11.2015 року по теперішній час працює в Національній поліції та обіймаю посаду діловода Покровського ВП ГУНП в Донецькій області.

В жовтні 2015 року на підставі листа начальника ГУМВС України в Донецькій області генерала поліції третього рангу Аброськіна В.В. від 23.09.2015 року № 7919/Аб у з зв`язку із проведенням на окремих територіях Донецької і Луганської областей антитерористичної операції відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» мене було включено до сил і засобів, які залучаються або беруть безпосередню участь в цій операції в 01 січня 2015 року, на підставі рапорту від 06.11.2015 № 1 1533/Аб - з 06 листопада 2015 року, на підставі рапорту від 10.12.2015 № 475/Аб - 3 07 листопада 2015 року, а також на підставі рапорту полковника поліції ОСОБА_2 . № 2209/сч від 28.04.2018 - з 30 квітня 2018 року.

Зазначені факти підтверджуються витягами з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22.10.2015 року № 295, від 13.12.2015 року № 347, від 14.12.2015 року № 348, та від 30.04.2015 року № 120 дск. Зазначена інформація та періоди підтверджуються також довідкою управління кадрового забезпечення від 15.09.2016 року № 2606/12/03-2016.

Листом Управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області від 06.12.2019 року № 5643/12/01-2019 їй було повідомлено, що у зазначених наказах АТЦ в частині, що стосується її персональних даних містить помилку у прізвищі, де замість правильного « ОСОБА_3 » зазначено « ОСОБА_4 », що не відповідає документам, яким підтверджено її персональні дані.

Через помилку в документах, які мають суттєве значення та подаються в обов`язково відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 року № 413, їй було відмовлено в отриманні статусу учасника бойових дій.

Впросила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, належності інформації, яка міститься в наказах Першого заступника керівника АТЦ від 22.10.2015 року № 295, від 13.12.2015 року № 347, від 14.12.2015 року № 348, та від 30.04.2015 року № 120 дск та стосується її на підставі паспорту, ІНН та довідки УКЗ від 15.09.2016 року № 2606/12/03-2016.

Просила встановити факт, що має юридичне значення, визнавши інформацію, яка міститься в наказах Першого заступника керівника АТЦ від 22.10.2015 року № 295, від 13.12.2015 року № 347, від 14.12.2015 року № 348, та від 30.04.2015 року № 120 дск стосується її ОСОБА_1 .

У відкритті провадження у справі необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 20 частини першої статті 6 Закону № 3551 встановлено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Порядок надання статусу учасника бойових дій зазначеним особам, категорії таких осіб, терміни їх участі в АТО чи в забезпеченні її проведення, а також райони АТО визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог цієї норми Закону № 3551 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок, який визначає процедуру надання зазначеного статусу вказаним особам та категорії таких осіб.

Абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що статус учасника бойових дій надається особам, визначеним у пункті 20 Закону № 3551-XII.

Пунктом 4 Порядку визначено перелік документів про безпосереднє залучення до виконання завдань АТО в районах її проведення, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових.

Для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - це документи про залучення до виконання завдань АТО в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим пункту 4 (витяги з наказів, документи про направлення у відрядження, витяги з бойових наказів, розпоряджень, донесень, журналів бойових дій, оперативних завдань, матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв, інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення) або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які разом з такою особою брали участь в АТО та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, у разі підтвердження суб`єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) зі Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами.

За змістом положень пункту 5 Порядку рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними, зокрема, в Міністерстві оборони України (далі - комісія). А в разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання - відповідною міжвідомчою комісією. Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом.

Пунктом 8 Порядку передбачено право осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, самостійно звернутися до відповідної комісії в разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій. Установлено, що рішення комісії може бути оскаржено в судовому порядку.

Пунктами 6, 7, 9 Положення затвердженого на виконання Закону № 3551-XII і Порядку, встановлено, що вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, які у складі добровольчих формувань брали участь в АТО, покладається на комісії або Генерального штабу Збройних Сил України, або Міністерства оборони України, або військової частини А0515, або командувань видів Збройних Сил України - залежно від того, до складу якого з військових формувань такі добровольчі формування були включені.

Комісії приймають рішення щодо визнання таких громадян учасниками бойових дій на підставі документів, перелік яких відповідає вищезазначеному переліку, встановленому пунктом 4 Порядку (підпункт 5 пункту 11 Положення).

У переліку документів про безпосереднє залучення особи до виконання завдань АТО в районах її проведення, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій, немає судового рішення про встановлення факту участі особи в бойових діях (пункт 4 Порядку, пункт 11 Положення).

Не містить положень про можливість встановлення такого факту для надання статусу учасника бойових дій на підставі судового рішення й Закон № 3551-XII.

Разом з тим відповідно до пункту 14 Положення у разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами (аналогічна норма міститься у пункті 15 Положення в чинній редакції).

Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, регулюється положеннями статей 256-259 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України, окрім фактів, визначених частиною першою цієї статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа відповідно до вимог статті 258 ЦПК України вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.

Згідно із заявою ОСОБА_1 встановлення факту належності інформації, яка міститься в наказах Першого заступника керівника АТЦ від 22.10.2015 року № 295, від 13.12.2015 року № 347, від 14.12.2015 року № 348, та від 30.04.2015 року № 120 дск стосовно неї необхідна для отримання статусу учасника бойових дій. При цьому до комісії, уповноваженої розглядати матеріали про визнання осіб учасниками бойових дій (у тому числі й такі докази, як показання свідків), заявник не зверталася.

З аналізу норм Порядку та Положення вбачається, що встановлення факту участі особи в АТО є складовою процесу надання їй статусу учасника бойових дій, для якого визначений позасудовий порядок, який здійснюють спеціально уповноважені на це органи (комісії, міжвідомчі комісії). Насамперед, передбачено звернення особи, яка претендує на надання статусу учасника бойових дій, до комісії, а в разі відмови в наданні такого статусу особа має право звертатися до суду для оскарження рішення комісії, в тому числі щодо встановлення факту участі в АТО чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій. Під час вирішення комісією питання про надання особі статусу учасника бойових дій підлягають дослідженню ті самі обставини, на які заявник послалася, обґрунтовуючи заяву про встановлення факту участі її чоловіка у бойових діях.

Розгляд такої заяви судом є фактично перебиранням на себе органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган, що має відповідну компетенцію. При цьому заявник не навела обставин, які б свідчили про неможливість отримання документа, що посвідчує її участь у бойових діях в інший спосіб.

Адже в силу положень Порядку та Положення показання певних осіб, визначених ними, входить до переліку документів, які підтверджують участь у бойових діях та надаються до відповідної комісії для підтвердження такої участі.

Зазначення у пункті 14 Положення про те, що рішення суду, в якому встановлений факт участі в бойових діях чи інших подіях, що дають право на визнання особи учасником бойових дій, визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій, не означає, що такий факт може бути встановлений за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Вказаний факт суд може встановити у випадку оскарження громадянином рішення спеціально уповноваженого органу, що має відповідну компетенцію.

Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою чинне законодавство передбачало позасудову процедуру підтвердження його участі в бойових діях з метою отримання статусу учасника бойових дій. Визначено орган, який уповноважений приймати таке рішення, встановлено перелік документів, необхідних для підтвердження участі особи в бойових діях. Перекладання на суд функцій такого органу суперечило б вимогам закону, створило б умови для уникнення встановленої законодавством процедури отримання статусу учасника бойових дій та поставило б у нерівні умови осіб, які отримують такий статус з дотриманням цієї процедури. Проте особа, якій рішенням уповноваженого органу (комісії) відмовлено у визнанні учасником бойових дій, не позбавлена права звернутися до суду з метою оскарження такого рішення, і під час дослідження обставин відмови в позовному провадженні можуть досліджуватися, зокрема, докази, надані особою на підтвердження факту участі у бойових діях разом з іншими обставинами, заслуховуватись доводи і заперечення сторін.

З урахуванням наведеного зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.

До аналогічних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду 3 липня 2019 року у справі № 233/2929/17 (провадження № 14-284цс19).

За таких обставин, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Антитерористичний центр при СБУ, у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали разом із матеріалами надіслати заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Г.В. Назаренко