Рішення № 8651447, 17.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 березня 2010 р. Справа 2/31-10

за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, 21000, АДРЕСА_1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс", 21100, м.Вінниця, вул.Пирогова, 107-а, кв.84

про стягнення 43700.00 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : ОСОБА_1; ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача : Рак П.М. - директор ТОВ "ВРМЖК";

Богословський С.В. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 43700,00 грн. заборгованості за невиконання умов договору оренди від 26.04.2008 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.01.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/31-10 та призначено до розгляду на 17.03.2010 року.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі, мотивуючи тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору оренди від 26.04.2008 року не сплатив оренду плату за користування майном в період з 26.04.2008 року по 01.11.2009 року в сумі 41400,00 грн. та понесені позивачем витрати за транспортні та навантажувально-розвантажувальні роботи на загальну суму 2300,00 грн.

Представник відповідача у відзиві №26 від 03.03.2010 р. на позовну заяву та в засіданні суду проти позовних вимог позивача заперечував на тій підставі, що відповідно до ст. 761 ЦК України позивач не надав відповідачу жодних документів, які б підтверджували право власності відповідача на майно передане в оренду. Також з моменту підписання договору позивач жодного разу не надіслав (не надав) відповідачу рахунків на оплату вартості орендної плати; на адресу позивача надсилався відповідачем лист № 166 від 22.07.08 р., яким повідомлялось позивача про намір дострокового розірвання договору оренди в зв'язку з тим, що якість майна передано в оренду не відповідала умовам договору, пропонувалось забрати майно що позивач не здійснював. Фактично майно передано в оренду відповідачем не використовувалось через його непридатність, а тому оренда плата не повинна сплачуватись.

В судовому засіданні представником відповідача було також заявлено клопотання про зупинення провадження у справі для подачі до суду зустрічного позову. Дане клопотання судом відхиляється, оскільки положеннями ст.79 ГПК України не передбачено такої підстави зупинення провадження у справі, як надання часу для подачі відповідачем по справі зустрічного позову. Крім цього, відповідач був завчасно належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 2/31-10, що не позбавляло його до дати судового засідання (17.03.2010 року) підготувати та подати до суду у відповідності до ст. 60 ГПК України зустрічний позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

26.04.2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" (наймач) укладено договір оренди обладнання, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, наймодавець зобов'язується передати наймачеві, а наймач прийняти в тимчасове користування обладнання, визначене договором, та сплачувати наймодавцю орендну плату. Найменування майна, що орендується, зазначається в додатку № 1 до договору (п. 1.1.1 договору), згідно якого орендованим майном є вагон-битовка розміром 3,0 * 9,0 м (металева, зеленого кольору) та перемішувач (шнековий) V = 3м3.

Відповідно до п.п 2.1 та 2.2 договору передача майна в оренду здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання договору відповідними уповноваженими представниками сторін за актом приймання - передачі.

Майно, що орендується, вважається переданим наймачеві з дати підписання акта приймання - передачі майна, що орендується. Термін оренди складає два роки з дати прийняття майна в оренду за актом (п. п.3.1., 3.2. договору ).

Так, 26.04.2008 року за актом приймання-передачі наймодавець передав, а наймач отримав обумовлене договором майно.

Пунктом 4.1 договору сторони домовились, що розмір оренди за майно складає 2300,00 грн. за місяць, яка сплачується наперед не пізніше 15 числа кожного місяця.

Відповідач в порушення умов укладеного договору за весь час користування майном оплату не проводив, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 41400,00 грн.

За таких обставин, 04.11.2009 року позивач надіслав відповідачу лист №38 від 04.11.2009 року про припинення дії договору від 26.04.2008 року на підставі ч. 1 ст. 782 ЦК України.

На виконання вимог вказаного листа, 17.11.2009 року між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі, за умовами якого наймач передав, а наймодавець отримав орендоване відповідачем майно.

Відповідно до п. 7.4 договору наймач несе всі транспортні та навантажувально- розвантажувальні витрати при поверненні майна наймодавцю (на відстань до 30 км) на місце, визначене наймодавцем.

Враховуючи той факт, що відповідач відмовився самостійно повернути орендоване майно, позивачем згідно акту виконаних робіт № 52 від 25.11.2009 року понесені витрати за надання транспортних та навантажувально-розвантажувальних робіт на загальну суму 2300,00 грн.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 43700,00 грн., яку останній в добровільному порядку не повертає позивачу.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 26.04.2008 року є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по договору оренди належним чином, доказом чого є підписаний обома сторонами акт прийому -передачі майна від 26.04.2008 року.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо оплати орендної плати за час користування майном та відшкодування понесених позивачем витрат в сумі 2300,00 грн. за надання транспортних та навантажувально-розвантажувальних робіт, про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Твердження відповідача про те, що укладений між сторонами договір від 26.04.2008 року є недійсним, оскільки бувший директор товариства зловживаючи своїми обов"язками, не мав права підписувати зазначений договір, а від так вказаними діями директор ОСОБА_5 наніс товариству збитки, судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Згідно п. 11.7.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" до компетенції директора товариства належать усі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції інших органів товариства, зокрема, прийняття рішень про укладення правочинів на суму до та включно 500 000,00 грн. Так, як вбачається із суми договору оренди від 26.04.2008 року, директор ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" ОСОБА_5 станом на 26.04.2008 року мав повноваження на укладення вказаного договору. Поряд з цим, відповідачем не надано належних доказів в обгрунтування того факту, що директор ОСОБА_5 наніс товариству збитки, зловживаючи своїми обов'язками під час укладення договору оренди із позивачем (постанов суду, слідчих органів тощо).

Крім того, відповідач в своїх поясненнях зазначив, що до укладення договору оренди проводив ремонт орендованого майна, доказом чого є надані в судовому засіданні платіжні доручення про перерахування грошових коштів за отримані будівельні матеріали. Зазначені твердження відповідача судом не беруться до уваги, оскільки будь-яких домовленостей у сторін з приводу відновлення орендованого майна до укладення договору не було та й належних доказів в обґрунтування заявленого відповідачем не надано. Поряд з цим, як вбачається із наданих платіжних доручень, загальна сума витрачених грошових коштів на ремонт вагону-битовки, як вказує відповідач, значно перевищує вартість цього майна.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 41400,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2300,00 грн. витрат за надання транспортних та навантажувально-розвантажувальних робіт заявлено правомірно, однак суд не погоджується із визаченою позивачем сумою вказаних витрат, оскільки як вбачається із Акту виконаних робіт № 52 від 25.11.2009 року загальна вартість виконаних робіт складає 2320,00 грн.

Отож, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за надані транспортні та навантажувально-розвантажувальні роботи підлягають задоволенню в сумі 2300,00 грн., оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс", 21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 107-а, кв.84 (ідентифікаційний код - 30506168, р/р № 260083014534 у АКБ "Укрсоцбанк", МФО - 302010) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 21000, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 у АКІБ "УкрСиббанк", МФО - 351005) 43700,00 грн. - боргу, 437,00 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 березня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу- Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1);

3 - відповідачу- Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" (21100, м.Вінниця, вул.Пирогова, 107-а, кв.84).