Рішення № 8651271, 16.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 березня 2010 р.           Справа 13/42-10

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (юр.адреса: 03150, м.Київ, Печерський р-н, вул.Предславинська,39; фактична адреса: Вінницька область, Тульчинський район, смт.Кирнасівка, вул.Леніна,1-а, код 32736800)

до:Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м.Вінниця, пров.Щорса,24, код 03338649)

про стягнення 9169,05 грн. - інфляційних нарахувань та 1906,87 грн. -3% річних

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Сидоров П.В., довіреність

          відповідача : Ляхович С.С., довіреність

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 9169,05 грн. - інфляційних нарахувань та 1906,87 грн. - 3% річних від простроченої суми .

Ухвалою від 22.02.2010 р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі та призначено до слухання.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату у судове засідання з'явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав та представника відповідача, який позов не визнав, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

Рішенням господарського суду від 21.01.2008 р. по справі №10/306-07 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 28676,63 грн. заборгованості за транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, яке 04.02.2008 р. набрало законної сили та 21.03.2008 р. на виконання якого було видано наказ.

Проте Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" сума боргу по вищевказаному рішенню була погашена лише 29.12.2009 р.

Таким чином, період прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання по сплаті 28676,63 грн. складає з 12.10.2007 р. по 28.12.2009 р. (вимога позивача про стягнення суми боргу в розмірі 28676,63 грн. була направлена відповідачу 04.10.2007 р. №119).

Позивач подав позов про стягнення з відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" інфляційних витрат та трьох процентів річних, в зв'язку із простроченням останнім сплати суми основного боргу і рішення про стягнення якого набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду(іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2008 р. у справі №10/306-07 встановлено факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 28676,63 грн. Вказаний факт не заперечувався відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заявлений позов не визнав та свої заперечення обґрунтовував тим, що рішенням господарського суду по справі №10/306-07 з відповідача була стягнута сума боргу і даний спір вже вирішений, а тому вказаний спір не підлягає розгляду в господарському суді на підставі п.2 ст.62 ГПК України.

Також відповідач обґрунтовує свої заперечення щодо стягнення з нього інфляційних збитків та 3% річних тим, що ухвалою господарського суду від 09.11.2005 р. по справі №10/176-05 порушено провадження про банкрутство відносно ВАТ "Вінницягаз", якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Вінницягаз" і який діє по теперішній час. Посилаючись на ч.4 ст.12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де вказано, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, податків і зборів (інших платежів), відповідач наголошує на тому що відносно нього забороняється застосування будь-яких санкцій.

Вивчивши викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача щодо стягнення з нього інфляційних збитків та 3% річних на підставі того що позивач і відповідач у господарські відносини не вступали є хибним, так як нарахування інфляційних збитків та 3% річних відбувається на суму боргу яка виникла у відповідача за договірними зобов'язаннями і яке підтверджено рішенням господарського суду від 21.01.2008 р. у справі №10/306-07, яке набуло законної сили та не оскаржувалось відповідачем, та в подальшому сплати ним даної суми боргу.

Право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних не є санкціями і входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п.2 інформаційного листа від 20.11.2008 р. №01-8/685 Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Суду України) чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Отже, аналізуючи вищевикладене та керуючись вказаними статтями, вимога позивача про стягнення з відповідача 9169,05 грн. - інфляційних нарахувань та 1906,87 грн. - 3% річних, згідно наданого позивачем розрахунку, здійснено за період з моменту виникнення зобов"язаня у відповідача по сумі основного боргу, до моменту її повного погашення, є правомірною.

Що до тверджень відповідача про те, що вказаний предмет спору між тими ж сторонами вже був предметом розгляду в господарському суді у справі №10/306-07 і з цього приводу є рішення господарського суду, то вказані обставини не знайшли свого підтвердження в ході вивчення обставин у даній справі. Як видно із змісту рішення господарського суду від 21.01.2008 р. у справі №10/306-07, сторонами у даній справі дійсно були Товариство з обмеженою відповідальністю "Газовик" (позивач) та Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (відповідач). Однак предметом спору у справі по наслідкам розгляду якої було винесено вказане рішення, було стягнення суми основного боргу у розмірі 28676,63 грн. Питання стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних у справі №10/306-07 не розглядалось. Таким чином рішення від 21.01.2008 р. у справі №10/306-07 не стосується предмету стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних. Отже заперечення відповідача проти заявленого позову є безпідставними.

Відповідач доказів щодо проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 9169,05 грн. - інфляційних нарахувань та 1906,87 грн. - трьох процентів річних, підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

          Керуючись ст.ст. 509, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174 ГК України, ст.ст.4-3, 4-5, 22, 25, 28,30, 32, 34, 35, 43, 49 ст. 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м.Вінниця, пров.Щорса,24, код 03338649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (юр.адреса: 03150, м.Київ, Печерський р-н, вул.Предславинська,39; фактична адреса: Вінницька область, Тульчинський район, смт.Кирнасівка, вул.Леніна,1-а, код 32736800) 9169,05 грн. - інфляційних нарахувань; 1906,87 грн. - трьох процентів річних; 110,76 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 березня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (юр.адреса: 03150, м.Київ, Печерський р-н, вул.Предславинська,39; фактична адреса: Вінницька область, Тульчинський район, смт.Кирнасівка, вул.Леніна,1-а)

4 - відповідачу (21012, м.Вінниця, пров.Щорса,24)