Рішення № 8651119, 11.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 березня 2010 р.           Справа 7/2-10

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ.

до: Відкритого акціонерного товариства "Будматеріали", м. Вінниця.

про стягнення 327 430,16

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Тозлован Є.В. - довіреність № 88/10 від 28.12.2009 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ВАТ "Будматеріали" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 327430,16 грн., з яких 269119,74 грн. основного боргу, 28174,41 грн. пені, 23016,34 грн. інфляційних втрат та 7119,67 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.09.2008 року № 06/08-1699 ТЕ-1 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Ухвалою від 18.01.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/2-10 та призначено до розгляду на 10.02.2010 року.

Відповідач в судове засідання 10.02.2010 року не з'явився надіславши при цьому клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивоване неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

В зв'язку з неявкою відповідача, ненаданням ним витребуваних доказів та необхідністю забезпечення принципів рівності та змагальності судового процесу розгляд справи було відкладено до 23.02.2010 року.

Відповідач в судове засідання 23.02.2010 року повторно не з'явився. При цьому не надав жодних доказів які від нього витребовувалися.

В судовому засіданні заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи до 03.03.2010 року у зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням сторонами витребуваних доказів.

03.03.2010 року в судове засідання з'явився голова правління ВАТ "Будматеріали" який подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату обґрунтовану відсутністю представника за довіреністю юрисконсульта ВАТ "Будматеріали", який перебуває з 27.02.2010 року по 05.03.2010 року у відрядженні в м. Донецьк. За таких обставин в судовому засіданні було оголошено перерву до 11.03.2010 року.

Однак в судове засідання 11.03.2010 року відповідач не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки.

При цьому суд зазначає, що відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання, яке мало відбутись 11.03.2010 року під розпис.

Оскільки відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, беручи до уваги , що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України. При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду на викладені обставини мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

За письмовим клопотанням позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

29.09.2008 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ВАТ "Будматеріали" (Покупець) уклали договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1699ТЕ-1, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природній газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природній газ в обсязі, зазначеному в ст.2 договору.

Згідно п.2 Договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року газ в обсязі до 100 тис.куб.м в тому числі по місяцях: жовтень 20 тис. куб.м.; листопад 40 тис. куб.м.; грудень 40 тис. куб.м. (п. 2.1. договору).

Обсяги газу, які планується поставити за цим договором, можуть змінюватись протягом місяця на підставі заявки покупця з урахуванням оплат (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п.4.4 Договору приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

В статті 5 Договору сторонами обумовлено ціну газу та тарифу на його транспортування.

Згідно п.6.1 Договору передбачено, що оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протрапспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

В подальшому між сторонами 05.11.2008 року та 24.12.2009 року було укладено додаткові угоди до договору від 29.09.2008 року № 06/08-1699ТЕ-1, якими, крім іншого, було внесено зміни та доповнено основний Договір щодо обсягу газу, який мав поставлятись та періодів поставки тощо (а.с.21-23, т.1).

На підставі договору № 06/08-1699-ТЕ-1 та додаткових угод до нього позивач поставив відповідачу на протязі листопада 2008 року - квітня 2009 року природній газ на суму 269119,73 грн. в підтвердження чого суду надано акти передачі приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого постачання (а.с. 24-30, т.1).

Однак відповідачем всупереч умовам договору не було проведено оплату за отриманий природній газ.

В зв'язку з неоплатою відповідачем в установлені строки вартості газу позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору поставки 29.09.2008 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, в п.6.1 Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено до стягнення 269119,74 грн. основного боргу, однак фактично сума боргу складає 269119,73 грн., до чого призвела математична помилка позивача під час підрахунку основного боргу (невірне зазначення вартості газу за актом передачі-приймання від 30.11.2008 року - в розрахунку боргу позивачем зазначено 22833,39 грн., тоді як згідно акту - 22833,38 грн.).

Таким чином суд відмовляє в стягнені 0,01 грн. основного боргу як заявлених безпідставно.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 269119,73 грн. на день розгляду справи відповідач не надав позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 28174,41 грн. за період з 28.06.2009 року по 28.12.2009 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.7.10 Договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Строк позовної давності та стягнення неустойки за цим Договором встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені за порушення строків розрахунку є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

При цьому під час перевірки правильності нарахування пені судом виявлено допущені позивачем помилки під час проведення підрахунків зумовлених невірним визначенням суми боргу (269119,74, а не 269119,73) та неврахуванням правил математичного заокруглення в зв'язку з чим сума пені отримана судом є меншою від суми пені, які вказав позивач.

Так, в періоді з 28.06.2009 року по 11.08.2009 року судом отримано 7299,41 грн. (22/365*45*269119,73/100), а в періоді з 12.08.2009 року по 27.12.2009 року 20858,62 грн. (20,5/365*138*269119,73/100).

Таким чином за результатами проведеного перерахунку судом отримано 28158,03 грн. пені за вказані позивачем періоди. З урахуванням того, позивачем було заявлено до стягнення 28174,41 грн., в стягнені 16,38 грн. пені суд відмовляє як заявлених безпідставно.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 23016,34 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2008 року по листопад 2009 року та 7119,67 грн. 3 % річних за період з 11.11.2008 року по 11.05.2009 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних процесів судом виявлено наявність у ньому помилок, які полягають в наступному.

Як вбачається із розрахунку позивач обраховував інфляційні втрати за кожен місяць окремо збільшуючи щомісячно розмір простроченого платежу на суму поставки газу за відповідний місяць.

Однак вказана методика не відповідає рекомендаціям по обрахунку інфляційних втрат вказаним в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" виходячи з яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Аналогічний підхід рекомендується застосовувати і у випадках коригування розміру боргу під час проведення нарахування, що вбачається із наведеного у вказаному листі прикладу розрахунку.

Таким чином, виходячи із приписів які містяться в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, правильним буде обраховувати інфляційні втрати шляхом множення індексів інфляції за місяці, які складають період заборгованості для визначення середнього значення індексу інфляції для кожної із сум заборгованості окремо.

Тобто, в даному випадку слід інфляційні втрати на суму заборгованості яка повинна сплачуватись у визначений строк розраховувати визначивши середнє значення індексу інфляції за період з початку виникнення заборгованості до того періоду коли така заборгованість фактично погашається із врахуванням часткових проплат.

Крім того, судом встановлено, що позивач допустив помилку невірно визначивши суму, яка підлягала до сплати в грудні 2008 року зазначивши її у розмірі 22833,39 грн.. тоді як вірною є сума в розмірі 22833,38 грн..

Разом з тим провівши перерахунок інфляційних втрат за періоди вказані позивачем (листопад 2008 року - листопад 2009 року) із врахуванням виявлених помилок судом в результаті отримано 23997,35 грн..

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 23016,34 грн. (тобто менше ніж отримано судом при перерахунку) суд задовольняє вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат в заявленому ним розмірі, оскільки визначення розміру позовних вимог, методики розрахунку та періодів нарахування є прерогативою позивача.

Також, позивачем заявлено до стягнення 7119,67 грн. 3 % річних за період з 11.11.2008 року по 28.12.2009 року.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок судом встановлено наявність у ньому помилок, які полягають в тому, що позивачем при обрахунку 3 % річних не було враховано того, що в 2008 році кількість днів становила 366 внаслідок чого змінюється значення розміру 3 % річних за один день із врахуванням того, що для розрахунку береться неокруглене значення цього показника.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок судом встановлено наявність у ньому помилок, які полягають в тому, що позивачем при обрахунку 3 % річних не було враховано того, що в 2008 році кількість днів становила 366 внаслідок чого змінюється значення розміру 3 % річних за один день із врахуванням того, що для розрахунку береться неокруглене значення цього показника.

Також у розрахунку 3 % річних позивачем допущено помилку, аналогічну тій, яка була допущена при обрахунку інфляційних втрат, а саме: невірне визначення суми, яка підлягала сплаті у грудні 2008 року (більше на 0,01 грн.), що потягло за собою відповідне коригування в сторону зменшення на 0,01 грн. розміру простроченого платежу по всьому розрахунку.

В результаті проведеного судом перерахунку із врахуванням виявлених помилок отримано наступне значення 3 % річних за 2008 рік:

- (3/366*30(11.11.2008-10.12.2008)*13702,50/100)=33,70 грн..

Оскільки позивачем заявлено до стягнення у вказаному періоді 33,71 грн. (тобто більше ніж отримано судом при перерахунку) в стягненні 0,01 грн. 3 % суд відмовляє.

Провівши перерахунок 3 % річних за 2009 рік судом отримано більше значення 3 % річних (7102,37 грн.) ніж заявив позивач (7085,97 грн.) у вказаному періоді з огляду на що вказані вимоги задовольняються в заявленому позивачем розмірі –7085,97 грн..

Таким чином суд задовольняє позовні вимоги в частині 3% річних у розмірі 7119,66 грн..

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні основного боргу, пені та 3 % річних.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 3275,00 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2009 року № 115 (а.с.8, т.1). Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 327430,16 грн.. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 3274,30 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито" та ст.47 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 11.03.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст.625, 627, 628, 629, 631, 655, 692, ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Будматеріали", вул. Данила Нечая, 55, м. Вінниця, 21012 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 06959287) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31301827, р/р № 260083001970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк, м.Київ, МФО-300465) –269119 грн. 73 коп. основного боргу, 28158 грн. 03 коп. - пені, 23016 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 7119 грн. 66 коп. 3 % річних, 3274 грн. 14 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 235 грн. 99 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в стягнені 00 грн. 01 коп. основного боргу, 16 грн. 38 коп. пені та 00 грн. 01 коп. 3 % річних.

5. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 70 коп. Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31301827, р/р № 260083001970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк, м.Київ, МФО-300465) сплаченого за платіжним дорученням від 29.12.2009 року № 115 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/2-10.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 березня 2010 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116.

3 - відповідачу - вул. Данила Нечая, 55, м. Вінниця, 21021.