Ухвала суду № 86511173, 20.12.2019, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/1623/19 Провадження № 2-з/395/10/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , у відповідності до якої заявник вказав, що він звернувся до Новомиргородського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки та транспортного засобу недійсними, скасування державної реєстрації прав власності на майно. Заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Заявник вважає, що невжиття судом заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Посилаючись на ст. ст. 151-153 ЦПК України, просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно: земельну дiлянку, землi сiльськогосподарського призначення, кадастровий номер 3523884600:02:000:5064, площею 1,84 га, розташовану за адресою: Новомиргородський район, Кiровоградська область, Мар`ївська сільська рада; транспортний засiб «Mersedes-benz csl» 350, 2005 року випуску, новий державний номер - BAl 156ВХ; транспортний засiб LEXUS LX470, 2007 року випуску новий державний номер - НОМЕР_1 ; транспортний засiб НОМЕР_2 2007 року випуску новий державний номер - НОМЕР_3 .

Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що дана заява не підлягає задоволенню за такими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р. (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, ч.1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Водночас, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтованих посилань та належних, допустимих доказів про наявність у відповідачів на праві власності майна, на яке можливо накласти арешт у встановленому законом порядку, його вартість, що позбавляє суд встановити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник та його співмірність позовним вимогам.

Подавши до суду заяву, заявник не надав суду жодних доказів того, що не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 151 - 153, 208 - 210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 15 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст ухвали виготовлений 20 грудня 2019 року.

копія Справа № 395/1623/19 Провадження № 2-з/395/10/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , у відповідності до якої заявник вказав, що він звернувся до Новомиргородського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки та транспортного засобу недійсними, скасування державної реєстрації прав власності на майно. Заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Заявник вважає, що невжиття судом заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Посилаючись на ст. ст. 151-153 ЦПК України, просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно: земельну дiлянку, землi сiльськогосподарського призначення, кадастровий номер 3523884600:02:000:5064, площею 1,84 га, розташовану за адресою: Новомиргородський район, Кiровоградська область, Мар`ївська сільська рада; транспортний засiб «Mersedes-benz csl» 350, 2005 року випуску, новий державний номер - BAl 156ВХ; транспортний засiб LEXUS LX470, 2007 року випуску новий державний номер - НОМЕР_1 ; транспортний засiб НОМЕР_2 2007 року випуску новий державний номер - НОМЕР_3 .

Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що дана заява не підлягає задоволенню за такими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р. (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, ч.1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Водночас, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтованих посилань та належних, допустимих доказів про наявність у відповідачів на праві власності майна, на яке можливо накласти арешт у встановленому законом порядку, його вартість, що позбавляє суд встановити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник та його співмірність позовним вимогам.

Подавши до суду заяву, заявник не надав суду жодних доказів того, що не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 151 - 153, 208 - 210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 15 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя підпис

з оригіналом згідно

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст ухвали виготовлений 20 грудня 2019 року.