Ухвала суду № 86510485, 20.12.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8939/19

Провадження № 6/361/314/19

20.12.2019

У Х В А Л А

20 грудня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Лопатинській С.А., з участю приватного виконавця Ігнатенка Н.Е., розглянувши у судовому засіданні в м. Бровари подання приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича про надання дозволу на примусове проникнення на територію об`єкта ТОВ «Просперітатіс» у виконавчому провадженні №60661932 і виконавчому провадженні №60660803, стягувач ТОВ «Фасадбудсервіс», боржник ТОВ «Вінсо»,

встановив:

Приватний виконавець просить надати йому дозвіл на примусове проникнення на територію об`єкта ТОВ «Просперітатіс» у виконавчих провадженнях ВП№60661932 і ВП№60660803, відкритих на виконання двох наказів господарського суду, за якими боржника ТОВ «Вінсо» зобов`язано передати стягувачу ТОВ «Фасадбудсервіс» обладнання згідно переліку. Подання вмотивовано тим, що за заявою стягувача і боржника було здійснено вихід за адресою об`єкта ТОВ «Просперітатіс» і встановлено наявність обладнання, яке слід передати від боржника стягувачу, про що складено акт, згідно якого вказане обладнання знаходиться на об`єкті за адресою АДРЕСА_1 , однак охорона об`єкту не пропускає на об`єкт для здійснення опису майна і передачі його стягувачу. Як зазначає виконавець, за дано адресою здійснене будівництво, замовником є ТОВ «Просперітатіс», якому, зокрема, згідно відомостям з державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить квартира за вказаною адресою. На листи виконавця керівництво Товариства не реагує, тому виконавець звернувся до суду за наданням дозволу на примусове проникнення.

Звернення з поданням до Броварського міськрайонного суду виконавцем вмотивовано тим, що об`єкт, до якого необхідно проникнути, знаходиться у місті Бровари.

Подання подано з посиланням на ст. 439 ЦПК України, а також на ст.18, 24, 25, 26, 53, 60 Закону України «Про виконавче провадження» і Інструкцію з організації примусового виконання рішень (розділ 8, п.22).

Подання надійшло в порядку ст.439 ЦПК України, якою в частині другій передбачено, що суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця. Тому суд призначив у найкоротший строк судове засідання, повідомивши приватного виконавця, при цьому не вирішував наперед питання відповідності подання вимогам ЦПК, та наявності чи відсутності підстав для відкриття даного провадження, зокрема юрисдикції та підсудності даному суду.

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України – ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

В ГПК України є розділ п`ятий , в якому врегульовані процесуальні питання , пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах. В статті 338 у даному розділі ГПК України зазначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно ст.1 ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Згідно ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Розділом шостим ЦПК України врегульовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Зокрема, статтею 439 ЦПК, що знаходиться у даному розділі, що стосується виконання судових рішень, передбачено вирішення питань про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи. Так, згідно ч.1 ст.439 ЦПК питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Виходячи з системного аналізу наведених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що в порядку статті 439 ЦПК України може бути вирішено питання виключно про виконання або судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, або рішення іншого органу, посадової особи (не судового), тобто такого рішення, яке було прийняте не судовим органом, а іншим в межах наданих йому повноважень. Оскільки ГПК України так само як і ЦПК України містить спеціальний розділ, в якому врегульовані всі питання , що стосуються виконання судових рішень, то такий розподіл юрисдикції слід розуміти так, що всі питання, пов`язані з виконанням рішень, ухвалених у порядку господарського судочинства, вирішуються виключно за приписами ГПК України, розділ п`ятий, і не можуть розглядатись в порядку цивільного судочинства, зокрема в порядку, врегульованому у розділі восьмому ЦПК України.

Таким чином, подання виконавця у виконавчому провадженні, відкритому на виконання рішення господарського суду, не може бути розглянуте в порядку статті 439 ЦПК України.

Крім того, зі змісту статті 439 ЦПК, на яку посилається виконавець у своєму поданні, за дано процесуальною нормою може бути надано судом дозвіл на примусове проникнення до володіння боржника- фізичної особи або іншої фізичної особи, або особи, у якої знаходиться майно боржника фізичної особи. Дана норма закону є реалізацією та гарантією конституційного і конвенційного права фізичної особи, якій гарантується недоторканість її житла.

Посилання виконавця на те, що він звернувся з поданням до цивільного суду саме з тих підстав, що відповідний розділ ГПК України не передбачає надання судом дозволу на примусове проникнення, - є такими, що не відповідають приписам процесуального закону, і не є підставою для застосування ст.439 ЦПК у даному випадку.

Нормами Закону України «Про виконавче провадження», на які посилається виконавець при зверненні до суду загальної юрисдикції з даним поданням, також не передбачено вирішення в порядку цивільного судочинства питання надання дозволу на примусове проникнення на територію підприємства – юридичної особи у виконавчому провадженні, відкритому на виконання рішення, ухваленого в порядку господарського судочинства. Так само цього не передбачено і положеннями Інструкції, на яку посилається виконавець.

Таким чином, відсутні підстави для надання приватному виконавцю дозволу на примусове проникнення на територію об`єкта юридичної особи у вказаних виконавчих провадженнях і з зазначених в поданні підстав.

Оскільки дане подання розглядається судом не за правилами позовного провадження і законом не передбачено стадію відкриття провадження та/або відмову у відкритті провадження за таким поданням, то суд, призначивши судове засідання і з`ясувавши вказані обставини, не вбачає підстав для закриття провадження з підстав непідсудності цивільному суду, і ухвалює рішення про відмову у поданні.

Керуючись ст.1, ст.19, ст.439 ЦПК України, 376 ЦПК України, ст.1 ГПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у поданні приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича про надання дозволу на примусове проникнення на територію об`єкта ТОВ «Просперітатіс» у виконавчому провадженні №60661932 і виконавчому провадженні №60660803, стягувач ТОВ «Фасадбудсервіс», боржник ТОВ «Вінсо».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повна ухвала складена 20.12.2019р.

Суддя Т.В. Селезньова