Ухвала суду № 86508863, 21.12.2019, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1226/19

Провадження № 6/353/30/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківськоїобластів складі:

головуючої - судді Лущак Н.І.,

за участю: секретаря судового засідання – Риндич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі подання начальника Тлумацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Пшеничного Богдана Ярославовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,-

В С Т А Н О В И В:

Начальник Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Пшеничний Б.Я. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, мотивуючи подання тим, що боржник ухиляється від сплати боргу по виконавчому провадженню № 58514584 по примусовому виконанню виконавчого листа № 352/2276/15-ц, виданого 16.05.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 593353,11 грн. боргу.

Згідно ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Начальник Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Пшеничний Б.Я. у судове засідання не з`явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що подання підтримує в повному обсязі та просив його розгляд провести без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Жарського В.А. від 05.07.2019 року прийнято виконавче провадження № 58514584 з примусового виконання виконавчого листа № 352/2276/15-ц, виданого 16.05.2016 року Тисменицьким районим судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 593353,11 грн. (а.с. 32).

Постановою головного державного виконавця Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Жарського В.А. від 06.009.2019 року та постановою начальника Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Пшеничного Б.Я. від 29.11.2019 року у вказаному виконавчому провадженні було накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться у АТ «УкрСиббанк» МФО 351005 та АТ «УніверсалБанк» МФО 322001 (а.с. 26, 15).

Постановою Головного державного виконавця Тисменицького РВ ДВС ГУТУЮ в Івано-Франківській області Калинчук Н.Я. від 03.05.2019 року при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 (а.с. 43). Дані обставини також підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 194064810 від 20.12.2019 року (а.с. 22).

Відповідно до повідомлення Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон: серії НОМЕР_1 , виданим 22.07.2016 року, дійним до 22.07.2026 року підрозділом 2617 (а.с. 11).

Як вбачається з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відомостей про перетинання державного кордону громадянином України ОСОБА_1 , що громадянин ОСОБА_2 на підставі закордонного паспорта НОМЕР_1 , періодично перетинав кордон державний кордон України, а саме: 13.06.2019 року о 14 год. 51 хв. - виїзд; 24.06.2019 року о 16 год. 13 хв. - в`їзд; 10.08.2019 року о 08 год. 12 хв. - виїзд; 11.08.2019 року о 02 год. 40 хв. - в`їзд; 29.11.2019 року о 08 год. 12 хв. - виїзд; 29.11.2019 року о 09 год. 47 хв. - в`їзд; 29.11.2019 року о 11 год. 05 хв. - виїзд; 30.11.2019 року о 03 год. 41 хв. – в`їзд (а.с. 13).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006117202 від 20.12.2019 року ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_2 , зареєстрований як фізична особо-підприємець 31.01.2005 року, вид діяльності: 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (а.с. 3-7).

Відповідно до відповіді Управління соціального захисту населення Тлумацької РДА Івано-Франківської області № 1591/01-18 від 29.07.2019 року фізична особа – боржник ОСОБА_1 в управлінні соціального захисту населення Тлумацької РДА Івано-Франківської області не отримує жодну з допомог, по яких можна проводити стягнення (а.с. 28).

Відповідно до відповіді відділу Держгеокадастру у Тлумацькому районі № 8-9-0.30-220/111-19 від 26.07.2019 року право власності чи користування на земельні ділянки за фізичною особою – боржником ОСОБА_1 не зареєстровано (а.с. 29).

Згідно відповіді Головного управління держпродспоживслужби в Івано-Франківській області № ВЗ 4499 від 23.07.2019 року за боржником ОСОБА_1 в електронній базі даних відсутня зареєстрована техніка (а.с. 30).

10.12.2019 року за № 8607 ОСОБА_1 направлявся виклик державного виконавця, яким зобов`язано останнього з`явитись до виконавця 16.12.2019 року за адресою: АДРЕСА_3 , щодо сплати боргу за вищевказаними виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату (а.с. 10).

Згідно подання начальника Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Пшеничного Б.Я., ОСОБА_1 . заборгованість не погашено, боржник ухиляється від будь-яких пояснень та умисно не виконує вищевказані рішення, про що свідчить факт неодноразового ним перетину держаного кордону.

Дослідивши матеріали додані до подання, оглянувши матеріали виконавчого провадження номер за АСВП: 58514584, та з`ясувавши таким чином обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість подання у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок розгляду подання державного (приватного) виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України регулюється статтею 441 ЦПК України.

Так, статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов`язань позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

У статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Разом з тим, сам факт наявності невиконаного рішення суду чи іншого органу боржником не є відповідно до цього Закону підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов`язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання рішення.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має можливість виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

При цьому саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, наданого державним виконавцем для добровільного виконання, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків і на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд зазначає, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Відповідно до другого абз. Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що повинен існувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто, бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Таким чином, суд зауважує, що для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника згідно вказаних правових норм необхідним елементом є пропорційність втручання у конвенційне право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та гарантій на вільне пересування особи. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів подання, докази отримання ОСОБА_1 постанов державного виконавця про прийняття виконавчого провадження від 05.07.2019 року та виклику державного виконавця № 8607 від 10.12.2019 року відсутні.

Крім того, державним виконавцем в поданні не зазначено у чому саме полягає ухилення боржника від виконання вимог Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області та не доведено, що дії (бездіяльність) ОСОБА_1 є умисними. Надані ж державним виконавцем документи свідчать про факт наявності зобов`язання, однак не про факт ухилення ОСОБА_1 від його виконання.

Також виконавцем, на думку суду, не було проведено всі можливі виконавчі дії та вичерпні заходи, щодо повідомлення боржника про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, постанова про розшук майна боржника не виносилась, не надсилались виклики боржникові з метою встановлення причин не виконання зобов`язань, не здійснювались виходи за адресою боржника, не направлено подання про привід боржника, тощо.

З наведеного вище вбачається, що державним виконавцем не дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які достовірно та об`єктивно вказують на те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язання, покладеного на нього вищенаведеним виконавчим документом, у спосіб утримання від дій, спрямованих на виконання цих вимог, тому подання є необґрунтованим і у його задоволенні слід відмовити.

Аналогічна позиція щодо неправомірності заборони виїзду за кордон без оцінки індивідуальних обставин боржника на підставі лише факту наявності невиконаного грошового зобов`язання, викладена у рішенні ЄСПЛ у справі «Хлюстов проти Росії».

На підставі наведеного, відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», 1, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 12, 441, 260-261, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання начальника Тлумацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Пшеничного Богдана Ярославовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, що є датою її ухвалення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

ГоловуючийН. І. Лущак