Ухвала суду № 86507648, 20.12.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5919/19

Провадження № 2/206/1448/19

У Х В А Л А

20 грудня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі :

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретарі Савченко І.М.,

розглянувши в порядку ст. 153 ЦПК України заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, -

за участю :

представника позивача – адвоката Іванчика П.В.,

представника відповідача – адвоката Левковської К.Ю.,

в с т а н о в и в:

23 жовтня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, в обґрунтування якого зазначено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 2010 року, який було розірвано рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2019 року. Під час шлюбу вони проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказану квартиру зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27 жовтня 2009 року, тобто ще до реєстрації шлюбу. На момент придбання квартира перебувала у нежитловому стані та потребувала ремонту. В період шлюбних відносин позивачем та відповідачем сумісно, за спільні кошти було зроблено ремонт та придбано необхідні меблі та техніку у вказану квартиру, внаслідок чого вартість квартири значно збільшилась. На підставі викладеного просила суд визнати квартиру за адресою АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1

18 грудня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , до суду було подано заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом заборони відповідачу здійснювати відчуження квартири АДРЕСА_2 , яка мотивована тим, що спірна квартира зареєстрована за відповідачем, тобто він має можливість самостійно розпоряджатися спірною квартирою та здійснити її відчуження, що унеможливить в майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Іванчик П.В. пояснив, що квартира є спірним майном та зареєстрована тільки за відповідачем, тому як реєстрація права власності на неї відбулась до реєстрації шлюбу, а тому існує ризик безперешкодного її відчуження, так як на відчуження не потребується згода позивача. Також пояснив, що позивач зареєстрована у спірній квартирі та разом із дитиною постійно мешкає в ній, однак на теперішній час виїхала до Західної України. Доказів щодо наміру відчуження відповідачем квартири надати не може, оскільки інформація щодо укладення попереднього договору чи перемовин щодо продажу майна є конфіденційною, а тому не може бути відома позивачу.

Представник відповідача – адвокат Левковська К.Ю. в судовому засіданні заперечувала проти вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження відповідачу квартири за адресою: АДРЕСА_1 та пояснила, що відповідач заперечує проти визнання вказаної квартири спільною сумісною власністю, оскільки квартира придбана їм до реєстрації шлюбу з позивачем за власні кошти. Сам факт встановлення заборони відчуження квартири буде порушувати його права, як законного власника майна. Проте, на теперішній час він не має наміру будь-яким шляхом відчужувати квартиру, оскільки є добропорядною людиною та бажає за законом визначити своє право, як єдиного власника цього майна в судовому порядку.

Вислухавши пояснення представників сторін, зважаючи на фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

У випадках, передбачених ч. 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову може бути призначена до розгляду у судовому засіданні із викликом сторін.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів.

Згідно роз`яснень даних в п.4 цієї постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і відповідач дійсно заперечує проти визнання вказаної квартири об`єктом спільної сумісної власності з позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, всупереч наведеним вище нормам, ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів на підтвердження факту існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, належним чином не обґрунтувала вимоги щодо необхідності забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, при цьому не навела переконливих обставин того, що не вжиття таких заходів може унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, а тільки зробила власні припущення, що відповідач може здійснити відчуження належного йому майна, проте доказів про намір останнього це зробити – суду не надано.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у спірній квартирі, однак на деякий час виїхала до Західної України. При цьому, в судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні спірною квартирою.

Таким чином, у разі здійснення відповідачем дій щодо продажу квартири позивач буде обізнана про це, оскільки відчуження нерухомого майна відбувається на договірних засадах і за загальним правилом укладанню угоди передує огляд майна потенційним покупцем.

Крім того, за правилами ст. 13 Цивільного кодексу України, особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З огляду на положення ст. 13 ЦК України, а також враховуючи той факт, що представником відповідача в судовому засіданні було наголошено на тому, що сам відповідач не має наміру будь-яким чином відчужувати спірну квартиру до розгляду справи по суті, приймаючи до уваги, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову - не підлягає задоволенню.

При цьому норми ЦПК України не містять обмежень щодо повторного звернення до суду із завою про забезпечення позову у разі виявлення обставин, що зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149 - 154, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя : Кушнірчук Р.О.