Рішення № 86507455, 10.12.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

10.12.2019 Єдиний унікальний номер 205/2453/17

Провадження №2/205/292/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

за участю секретаря Далакян Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 21 квітня 2017 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем з 19 листопада 2008 року. З моменту реєстрації шлюбу вони проживали разом в квартирі відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , де він був зареєстрований. Зазначає, що в період шлюбу у вказаній квартирі було проведено капітальний ремонт, розпочатий у 2010 році. Крім того, в період шлюбу було придбано побутову техніку та речі для квартири. Позивач вказує, що відповідач має земельну ділянку, яку вони разом обробляли та відремонтували дачний будинок розташований на ній.

Відповідачем в період шлюбу, як то зазначає позивач, було відкрито депозитні рахунки в ПАТ «Південкомбанк», ПАТ «УкрСиббанк».

Сторони згоди щодо поділу майна набутого в шлюбі так і не досягли, у зв`язку із чим, позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом.

Уточнивши свої позовні вимоги та посилаючись на викладені обставини просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, які були використані в процесі ремонту квартири АДРЕСА_2 , та будівельних робіт в розмірі 80157,28 грн.;

поділити спільно нажите майно між ним та ОСОБА_2 та виділити:

йому таке майно : шафи 2 шт. вартістю 8875 гри; кондиціонер Mitsubichi -7 500 грн., кондиціонер Mitsubichi - 8700 грн., бойлер "Термекс" 30 л - 1370 грн., витяжка "Тека" - 1280 грн., варочна поверхня "Тека"- 3420 грн., духовка "Тека" - 5700 грн., морозильна камера "VESTFROST" -5678 грн., умивальник "RAVAK" - 2268 грн., дзеркало з пеналами - 1166 грн., хлібопіч - 839,20 грн., соковижималка - 1798,40 грн., мікрохвильова піч - 1143,20 грн., телевізор - 7634,63 грн., крісло - 2499 грн., м`ясорубка - 675,20 грн., перфоратор "Makita" - 1390 грн., полотенцесушитель - 2420 грн., фрезер "Фіолент" 1100 - 590 грн., лобзик "Фіолент" - 500 грн., болгарка "Фіолент" - 946 грн., бензопилка "Hushvarna" -1900 грн., дзеркало різне з дерева ручної роботи - 3000 грн., холодильник LG - 8500 грн., ноутбук Samsung -3000 грн., гумовий 4-хмісний човен "Колібрі" - 5000 грн., ехолот - 3000 грн., двигун до човна "Хонда" -14 000 грн., на суму 113 492,63 грн.;

відповідачці виділити: набір меблів для кімнати "Катерина-35" -16 745 грн., диван "Леон"- 5800 грн, полки- 932 грн,набір меблів для кухні - 15700 грн., шафа-купе - 7200 грн., кондиціонер SRK 25zjp-S 8500 грн., кондиціонер SRK 35zjp-S - 9500 грн, кондиціонер Mitsubichi SRK 25zjp-S - 8700 грн., мийка "Тека" - 2160 грн., сантехніка для санвузла - 27988,36 грн., світильник акумуляторний-150 грн., вентилятор - 390 грн., люстра - 1763 грн., люстра-1727 грн., світильник на стелю - 428 грн., лампочки MLED-402 -216 грн., світильник "Feror"4162 - 660 грн., лед maxus 400 -335 грн., бойлер „Горение" на 100 л - 2400 грн., 45., телевізор LG Elektroniks -2000 грн., електричний чайник - 100 грн., на суму 113 441, 09 грн.;

стягнути з ОСОБА_2 свою користь в рахунок компенсації вартості майна, придбаного для облаштування земельної ділянки та будинку в садівничому товаристві „Орель" 30 270,50 грн.;

стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь 1/2 частину грошових коштів на депозитних рахунках, які були відкриті на ім`я відповідачки в період шлюбу.

В порядку ст. ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України стягнути з відповідачки на свою користь всі судові витрати.

Ухвалою суду від 15 червня 2017 року відкрито провадження у справі (том І а.с.16).

28 лютого 2018 року ОСОБА_3 подав до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на майно (том І а.с.194-203).

В обґрунтування вимог зазначає, що в квартирі АДРЕСА_2 він зареєстрований та проживає починаючи з 1983 року по теперішній час. Зараз із ним в квартирі мешкають: ОСОБА_2 – дочка, її сини – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ремонт квартири розпочато ще в 2006 році разом із онуками, а потім за участю ОСОБА_1 , до участі в ремонтних роботах залучались також його племінник, ОСОБА_6 , найняті спеціалісти-ремонтники без укладення договорів. Під час проведення ремонту фінансування та покупки меблів, побутової техніки, проведення ремонтних робіт та інше, здійснював він особисто. Зазначає те, що ОСОБА_1 за його дорученням організовував закупівлю деяких матеріалів, стежив за виконанням робіт і залученням окремих фахівців, здійснюючи вказане лише за його згодою та за його кошти. ОСОБА_1 не виконував своєю працею ніяких ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2 , та не здійснював жодних оплат.

Посилаючись на викладені обставини та обґрунтування позову позивач просить суд встановити факт придбання за його особисті кошти наступних речей та будівельних матеріалів будівельних матеріалів: євро-вікна " Schuco " вартістю - 16 360,00 гривень; євро-вікна "Schuco" вартістю - 7 645,00 гривень; двері 5 штук вартістю — 28 200,00 гривень, на загальну суму 52 205,00 грн.;

визнати за ОСОБА_3 право приватної особистої власності на наступне майно, а саме:

майно яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 , саме:

набір меблів для кімнати "Катерина-35" вартістю - 17 825,00 гривень; шафи 2 шт. - вартістю 8 875,00 гривень; набір меблів для кухні вартістю - 15 700,00 гривень; диван "Леон"1,6 вартістю – 5 800,00 гривень; кондиціонер SRK 25 zip-S вартістю - 8 500,00 гривень; кондиціонер SRK 35 zip-S вартістю - 9 500,00 гривень; мойка "Тека"вартістю - 2 160,00 гривень; шафа-купе вартістю - 7 200,00 гривень; варочна поверхня "Тека" вартістю - 3 420,00 гривень; витяжка "Тека" вартістю — 1 280,00 гривень; морозильна камера "VESTFROST" вартістю - 5 678,00 гривень; сантехніка для санвузла вартістю - 27 988,36 гривень; умивальник "RAVAK" вартістю - 2 268,00 гривень; дзеркало з пеналами вартістю - 1 166,00 гривень; полотенцесушитель вартістю - 2 420,00 гривень; світильник на стелю вартістю - 428,00 гривень; лампочки MLED-402 вартістю - 216,00 гривень; світильник "FEROR" 4162 вартістю - 660,00 гривень; ледmaxus 400 вартістю - 335,00 гривень, на загальну суму - 121 419,36 гривень;

майно, яке знаходиться на дачній ділянці АДРЕСА_3 у садовому товаристві АДРЕСА_4 , а саме: паркан-сітка з калиткою (9 секцій) — 3 200,00 грн.; євро-паркан (21 секція) — 8 380,00 грн.; свердловина з насосною станцією — 3 592,39 грн.; будівля туалету з отмосткою і майданчиком біля гаражу — 4 100,00 грн., на загальну суму — 19 272,39 гривень.

Всього за позовом — 192 896,75 грн.

Ухвалою суду від 06 липня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про витребування доказів (том ІІІ а.с.25-26).

Про день, час та місце судового розгляду учасники справи повідомлялись відповідно до положень ст.ст. 128-129 ЦПК України.

Позивач за первісним позовом та відповідач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_1 до суду надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї участі. Позовні вимоги первісного позову підтримує та просить задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити (том ІІІ а.с.168).

Відповідач за первісним та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги в особі свого представника адвоката – Рижика Р.О., до суду надав письмову заяву, в якій не заперечує проти розгляду справи в письмовому провадженню. Вимоги первісного позову не визнає та заперечує проти їх задоволення. Вимоги позову ОСОБА_3 підтримує та просить задовольнити (том ІІІ а.с.167).

Третя особа за первісним позовом та позивач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився. Про причини неявки не повідомив.

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з`явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі із 19.11.2008 року (том І а.с.4), який розірвано на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2014 року (том І а.с.5).

На підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2014 року визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 , та виселено останнього із вказаної квартири (том І а.с.6-7).

Із наданих сторонами квитанцій та товарних чеків вбачається, що в період з 2011 року по листопад 2013 року придбано різноманітні товари, будівельні матеріали, металопластикові вікна, меблі, побутова техніка (том І а.с.42-100,115-119,130-131,146,150-158,228,229, том ІІ а.с.42-166).

АТ «УкрСиббанк» листом від 23.11.2018 року повідомило, що ОСОБА_2 рахунків не відкривала (том ІІІ а.с.29).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом від 21.11.2018 року повідомив, що ОСОБА_2 отримала гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000,00 грн., яку було виплачено як вкладнику ПАТ «КБ «Південкомбанк» 14.10.2014 року (том ІІІ а.с.31).

АТ КБ «ПриватБанк» листом від 11.12.2018 року повідомило, що ОСОБА_2 у період з 01.01.2013 року по 01.04.2014 року депозити відсутні (том ІІІ а.с.33).

Із пояснень допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 дійсно здійснювався ремонт, але за чий кошт, хто саме сплачував кошти за виконані роботи та скільки було витрачено коштів встановити не виявилось можливим.

Згідно о ст.ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

У відповідності до п. 2,3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ст..368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст.. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя": поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

За ст.. 61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери,паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що позивачем не надано жодних належних, достовірних та допустимих доказів в обґрунтування та підтвердження того, що спірне майно, грошові кошти, що були розміщені на депозитному рахунку ОСОБА_2 , придбано подружжям за спільні кошти та в період шлюбу, а також те, що воно являється спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку із чим, підстави для задоволення вимог первісного позову ОСОБА_1 , відсутні.

Щодо вимог позову третьої особи, яка заяви самостійні вимоги щодо предмету спору суд виходить із наступного.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст.ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ст.. 328 ЦК України Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на викладене суд зауважує, що позивачем не надано жодних достатніх, достовірних та належних доказів придбання саме ним вказаного спірного майна та належності йому на правових підставах даного майна, що не дає підстав задля задоволення вимог.

Крім того, учасниками справи взагалі не доведено та не підтверджено жодними достовірними, достатніми та належними доказами придбання та підстав набуття права власності на земельну ділянку АДРЕСА_5 НОМЕР_1 у садовому товаристві АДРЕСА_4 адресою АДРЕСА_4 , с. АДРЕСА_4 , розміщення на ній будь-яких будівель та споруд, її цільового використання, також, щодо гумового човна, ехолоту, двигуна до гумового човна, що суперечить положенням ст.. 81 ЦПК України.

Згідно до ст..81 ЦПК України, згідно ст.. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд першої інстанції, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, в силу ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що позовні вимоги ані за первісним, ані за зустрічним позовом не підлягають задоволенню тому судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, ст. 41, ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, ст.ст. 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 11, 12, 15, 16, 20, 256, 257, 260, 261, 267, 316-319, 321, 328 ЦК України, ч.2 ст.72 СК України, ст.ст. 2-5, 7, 10-13, 76-82, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 272 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, - відмовити.

В задоволенні позовних вимог позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2019 року.

Суддя В. С. Шавула