Рішення № 86507016, 21.12.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/17911/17

Провадження № 2/201/3592/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

11.12.2017р. ТОВ «ТЕРО ЛТД» звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних (а.с.№ 4-6).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2018р. позовні вимоги ТОВ «ТЕРО ЛТД» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТЕРО ЛТД» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 30 370, 12 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 129, 28 грн. та 3% річних у розмірі 1 946, 80 грн. (а.с. № 48-49).

Ухвалою суду від 24.10.2019р. була задоволена заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 11.07.2018р. та заочне рішення суду від 11.07.2018р. по цивільній справі за позовом ТОВ «ТЕРО ЛТД» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів було скасовано. Розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін з огляду на положення п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України (а.с. № 106).

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідачка надала суду письмовий відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності.

Позивач відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦПК України не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

В наданому до суду 05.11.2019р. відзиві, відповідачка позов визнала частково, не заперечувала проти стягнення заборгованості, проте в межах строків позовної давності. Крім того, зазначила, що нею частково сплачена основна заборгованість, що просила врахувати при винесенні рішенні. Також вважала, що провадження в частині вимог за грудень 2014р., січень-березень 2015р., за січень, лютий, листопад, грудень 2016р. (за які заборгованість нею погашена), підлягає закриттю, оскільки відсутній предмет спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що ТОВ «Теро ЛТД» надає послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 де відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Власником указаної квартири є відповідачка ОСОБА_1 . Між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з теплопостачання, однак відповідачка за надані послуги оплату не проводить, у зв`язку із чим станом на 01.10.2017р. утворилася заборгованість у розмірі 30 370,12 грн., про що було повідомлено відповідачку шляхом направлення письмової вимоги. Однак заборгованість а надані послуги відповідачкою не погашена, у зв`язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду. Тому позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 30 370,12 грн., інфляційні втрати - 12 129,28 грн., 3% річних - 1946,80 грн., а також судовий збір у розмірі 1 600 грн.

05.11.2019р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 до заявлених вимог просила застосувати строки позовної давності, які становлять три роки та зазначила, що позовні вимоги визнає частково, а саме основну суму заборгованість за період з грудня 2014р. по листопад 2017р. у загальній сумі 13 740 грн. 06 коп., 3% річних нарахованих за період з 21.01.2015р. по 30.11.2017р. у сумі 593 грн. 01 коп., інфляційні нарахування за період з лютого 2015 р. по жовтень 2017р. у сумі 2 758 грн. 58 грн., а всього 17 091 грн. 65 коп. Додатково зазначила, що після подання заяви про перегляд заочного рішення суду, вона частково сплатила заборгованість за спожиту теплову енергію в загальному розмірі 7 298 грн. 26 коп., у зв`язку з чим просила закрити провадження в цій частині, а в іншій частині позовних вимог відмовити (а.с. № 111-114).

Судом при розгляді цивільної справи після скасування заочного рішення суду не знайдено підстав для закриття провадження по справі в частині вимог за грудень 2014р., січень-березень 2015р., за січень, лютий, листопад, грудень 2016р., оскільки клопотання позивачки про закриття провадження по цій частині позовних вимог, є по своїй суті запереченнями відповідачки проти задоволення позовних вимог в цій частині, яким буде дана належна оцінка при винесенні рішення суду.

Враховуючи категорію спору (ціна позову є меншою, аніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні), ухвала суду від 24.10.2019р.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "ТЕРО ЛДТ" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

По справі встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «ТЕРО ЛТД» надає послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , де відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Ці обставини також підтверджуються рішенням виконкому ДМР № 797 від 08.06.2011р. (а.с. № 11).

По тексту позову позивач зазначає, що відповідачка є власницею кв. АДРЕСА_1 . Між тим, відомості про зареєстроване право власності відповідачки на цю квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 21.12.2019р. відсутні (а.с. № 119-120).

Між тим, позивачка, отримавши позовну заяву, де зазначено, що саме вона є власницею вищезазначеної квартири, заперечень стосовно цього не висловила. Крім того, якщо право власності у осіб зареєстровано до 2012р., то відомості про право власності зберігаються в КП «ДМБТІ» ДОР.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають в частині власності квартиру, користуються нею для особистого мешкання і мешкання членів їх сімей.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно до ч.1 ст.68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно зі ст.64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма права і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абз.14 ч.1 ст.1 цього Закону)

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пунктів 1, 5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, відсутність такого договору не позбавляє споживачів зобов`язання сплачувати за спожиті послуги, оскільки такі зобов`язання у них виникають на підставі статей 11, 509, 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалювання, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», внаслідок фактичного споживання цих послуг, і є обов`язковими для виконання.

Відповідно до правових позицій, які висловлена у постанові ВСУ від 30.10.2013р. по справі № 6-59цс13 споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Таким чином, між ТОВ «ТЕРО ЛТД» та ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ксерокопії паспорту відповідачка ОСОБА_1 з 02.03.2001р. по теперішній час є зареєстрованою за вказаною адресою (а.с. №165).

Не заперечувала й відповідачка ті обставини, що вона є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються ТОВ «ТЕРО ЛТД» по квартирі АДРЕСА_1

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачка свої зобов`язання перед позивачем у частині сплати за надані послуги з централізованого опалення не виконувала в повному обсязі, що підтверджується поясненнями відповідачки, яка в своїй заяві від 27.09.2019р. про перегляд заочного рішення суду та відзиві на позовну заяву визнала позовні вимоги частково та не заперечувала проти стягнення заборгованості, проте в межах строків позовної давності.

Таким чином, з огляду на те, що позовна заява надійшла до суду 11.12.2017р. (доказів інших звернень до суду не надано), суд, враховуючи заяву відповідачки про застосування строків позовної давності, а також з урахуванням сплати позивачкою за певні місяці заборгованості на суму 6 443,92грн., вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2014р. по 30.09.2017р. (включно), в розмірі 9 421грн. 89коп. (15 865грн. 81коп. - 6 443,92грн. = 9 421грн. 89коп.), відмовивши в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в іншій частині.

Суд не бере в основу рішення розрахунок суми основної заборгованості, наданий відповідачкою оскільки в ньому маються арифметичні помилки при складанні сум, крім того, відповідачка зазначає період нарахування заборгованості, з урахуванням строків позовної давності, з грудня 2014р. по листопад 2017р., в той час, як позивач просить стягнути заборгованість станом на 01.10.2017р.

Між тим, суд вважає за можливе, зарахувати в рахунок погашення основної заборгованості, сплачені та підтверджені відповідачкою платежі, а саме: за грудень 2014р. - 450,80 грн.; січень-березень 2015р. - 2198,56 грн.; листопад 2016р. - 846,16 грн., грудень 2016р. - 982,80 грн. та 1965,60 грн. (а.с. № 89). Останній платіж додано без зазначення, за який період сплачується заборгованість, проте суд вважає за можливе зарахувати його в рахунок погашення даної заборгованості. Таким чином, відповідачкою, в рахунок сплати заборгованості за спожиту теплову енергію сплачено в загальному розмірі - 6 443,92грн.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати заборгованості, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2014р. по 31.09.2017р. (включно) в розмірі 9 421грн. 89коп.

Оскільки правовідносини між сторонами за юридичною природою є грошовим зобов`язанням, на них поширюється дія положень ч.2 ст.625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 ст. 267 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачка ОСОБА_1 заявила про застосування строків позовної давності відповідно до положень ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 266 ЦК встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги, спливає позовна давність і до додаткових вимог.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

В даному випадку право позивача на стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Таким чином, зобов`язання сплатити за грудень 2014р. виникає після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та прострочення плати за грудень 2014р. настає з 21.01.2015р., у зв`язку з чим нарахування 3 % річних буде проводитися саме з цього періоду, а інфляційні нарахування з лютого 2015р., оскільки за грошовими зобов`язаннями, строк виконання яких настав після 15 числа відповідного місяця, інфляційні нарахування починаються тільки з наступного місяця .

На підставі вищевикладеного, вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних втрат (з лютого 2015р. по 01.10.2017р.) та суми 3-х відсотків річних (з 21.01.2015р. по 01.10.2017р.) за прострочення виконання зобов`язання зі сплати за надані послуги, з урахуванням положень ч.2 ст. 625 ЦК України підлягають задоволенню в розмірі 1 284,48 грн. - сума 3-х відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання, а також інфляційні втрати у розмірі 11 446,25 грн.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ТЕРО ЛТД" підлягає заборгованість станом на 01.10.2017р. за спожиту теплову енергію у розмірі 9 421грн. 89коп. (15 865,81грн. -6 443,92 грн. = 9 421грн. 89коп.)., інфляційні втрати у розмірі 11 446 грн.25коп., 3% річних у розмірі 1 284 грн. 48коп., а разом 22 152 грн.62 коп.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у розмірі 797грн.46коп. (22 152,62грн. *1600грн.: 44 446,20грн. = 797,46грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 266, 267, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 61, 67, 68 ЖК України, Законом України "Про житлово - комунальні послуги", правовими позиціями ВСУ, які висловлені у постанові від 30.10.2013р. по справі № 6-59цс13, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» заборгованість за спожиту теплову енергію станом на 01.10.2017р. у розмірі 9 421грн. 89коп., інфляційні втрати у розмірі 11 446 грн.25 коп., 3% річних у розмірі 1 284 грн. 48 коп., а разом 22 152 грн.62 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 797 грн.46коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.