Рішення № 8650550, 09.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 березня 2010 р.           Справа 2/28-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії, вул. Кривий Вал, 28, м. Луцьк, 43025

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинне гніздо", вул. І. Бевза, 24, оф. 304, м. Вінниця, 21000

про стягнення 759,37 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Швець А.О. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ВАТ "Укртелеком" в особі Волинської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинне гніздо" про стягнення 759,37 грн. заборгованості, в тому рахунку 666,67 грн. - основного боргу, 72,73 грн. - індексу інфляції, 19,97 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору № 55-6-05/570/134 про надання послуг бізнес-мережі від 01.07.2008 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.01.2010 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 09.03.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 09.03.2010 року не з"явився, однак згідно поданого відзиву № б/н від 02.02.2010 року позовні вимоги визнав частково в сумі 666,74 грн., в іншій частині позову просив суд відмовити.

Також 04 березня 2010 року відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю присутності представника, оскільки останній у той же час бере участь у судовому розгляді справи, що відбудеться в м. Тернопіль.

Вказане клопотання судом відхиляється, зважаючи на таке.

Положення ст. 28 ГПК України не позбавляють права керівника ТОВ "Родинне гніздо" направити до суду іншого довіреного представника з відповідними повноваженнями для представництва інтересів підприємства в суді, однак цього зроблено не було.

Поряд з цим, до поданої заяви не додано належних доказів в підтвердження перебування представника відповідача в м. Тернопіль.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.07.2008 року між ВАТ "Укртелеком" в особі Волинської філії (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Родинне гніздо" (бізнес-абонент) укладено договір № 55-6-05/570/134 про надання послуг бізнес-мережі, відповідно до умов якого оператор надає бізнес-абоненту на території України телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі Утел, а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Відповідно до п. 3.1. договору не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги.

Так, позивачем за період з вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року було надано телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі Утел на загальну суму 927,50 грн. Підтвердженням цього є виставлені відповідачу рахунки по оплаті за надані послуги, зокрема рахунок за вересень 2008 року на суму 134,04 грн.; рахунок жовтень 2008 року на суму 226,07 грн.; рахунок за листопад 2008 року на суму 193,34 грн.; рахунок за грудень 2008 року на суму 374,05 грн.

Згідно п. 2.2.3 договору на бізнес-абонента покладено обов"язок проводити оплату за отримані послуги у терміни, визначені цим договором.

Бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги протягом десяти робочих днів з моменту його отримання (але не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим) шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора (п. 3.3 договору).

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки повністю оплату за отримані послуги не здійснив, лише частково сплатив 260,83 грн., у зв"язку з чим, за відповідачем виник борг в сумі 666,67 грн., який в добровільному порядку останній не повертає.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 55-6-05/570/134 про надання послуг бізнес-мережі від 01.07.2008 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг Бізнес-мережі Утел належним чином, про що свідчать своєчасно виставлені відповідачу рахунки за період з вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року на загальну суму 927,50 грн.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної оплати за надані послуги згідно умов договору № 55-6-05/570/134 про надання послуг бізнес-мережі від 01.07.2008 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 666,67 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 666,67 грн. заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 72,73 грн. - індексу інфляції, 19,97 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з матеріалів справи, заявлені до стягнення позивачем 72,73 грн. - індексу інфляції, 19,97 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки нараховані відповідно до чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 18.01.2010 року відповідач не подав до суду доказів проведення розрахунків із позивачем щодо позовних вимог (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинне гніздо", вул. І. Бевза, 24, оф. 304, м. Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 35297469, р/р № 2600605690815 в АКБ "Правекс Банк" м. Київ, МФО - 321983) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії, вул. Кривий Вал, 28, м. Луцьк, 43025 (ідентифікаційний код - 23251963, р/р № 26000010284801 у Волинській філії АБ "Брокбізнесбанк", МФО - 303592) 666,67 грн. - основного боргу, 72,73 грн. - індексу інфляції, 19,97 грн. - 3% річних, 102,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 березня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ВАТ "Укртелеком" в особі Волинської філії, вул. Кривий Вал, 28, м. Луцьк, 43025

3 - відповідачу - ТОВ "Родинне гніздо", вул. І. Бевза, 24, оф. 304, м. Вінниця, 21000