Рішення № 86497376, 19.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2019 року № 826/9474/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператора

спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», компанією Місен

Ентерпрайзес АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором № 3 про спільну

діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року

до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року (далі - ТОВ «Карпатигаз») звернулося з позовом до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (далі - Карлівська ОДПІ) з вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо повернення ТОВ «Карпатигаз» помилково та надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 40 795 058, 56 грн., зобов`язання прийняти висновок про повернення суми коштів у зазначеному розмірі та подати його для виконання Управлінню державної казначейської служби України у Карлівському районі Полтавської області.

Позов обґрунтовано тим, що у період з серпня по грудень 2014 року ТОВ «Карпатигаз» подано до відповідача податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин з розрахунками податкового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках), у яких було визначено плату за користування надрами для видобування газового конденсату в сумі 943 768,82 грн. та природного газу в сумі 83 437 146,70 грн.

Позивач стверджує, що зазначені суми були сплачені, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Через те, що у період з серпня по грудень 2014 року ТОВ «Карпатигаз» було самостійно нараховано та сплачено за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату із застосуванням ставок 55% та 45%, а не 28% та 42% відповідно, позивач звернувся до відповідача із заявою від 06 липня 2016 року № 06/07-8 про повернення помилково та надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 40 795 058,56 грн.

Листом від 12 серпня 2016 року №2266/10/16-12-12-35 Карлівська ОДПІ повідомила ТОВ «Карпатигаз» про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань можливе лише за наявності переплати в інформаційній картці платника податків, яка за ТОВ «Карпатигаз» не обліковується, а сплата грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин з Котелевського та Матвіївського родовищ не належить до сфери обслуговування та контролю Карлівської ОДПІ.

Посилаючись на такі та інші обставини, позивач, отримавши від відповідача відмову у поверненні надміру сплачених грошових коштів, звертається до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцова О.П. від 10 серпня 2017 року відкрито провадження у справі, запропоновано відповідачу подати заперечення на позовну заяву. Іншою ухвалою від 10 серпня 2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 лютого 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, з якого вбачається незгода з твердженнями позивача, посилання на відсутність переплати в інформаційних картах позивача, а також відсутність уточнених розрахунків, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відмова у поверненні грошових коштів є правомірною, а підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Представниками сторін також в судовому засіданні 27 лютого 2018 року подано заяви про розгляду справи в порядку письмового провадження, які було задоволено судом.

Проте, ухвалою суду від 18 квітня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, не погодившись із якою позивач оскаржив до апеляційного суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Карпатигаз» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року задоволено, ухвалу скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

26 вересня 2018 року суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцовим О.П. подано заяву про самовідвід, яку задоволено відповідно до ухвали суду від 27 вересня 2018 року.

За розпорядженням керівника апарату суду Миронюка Д.М. від 05 жовтня 2018 року справу № 826/9474/17 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою від 17 жовтня 2018 року адміністративну справу № 826/9474/17 прийнято мною у своє провадження, визначено провадити розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Відзив на позовну заяву подано відповідачем 05 листопада 2018 року, також 04 грудня 2018 року подані додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 08 листопада 2018 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено.

В засіданні 06 грудня 2018 року представники сторін надали свої пояснення по суті справи, судом з урахуванням думки учасників справи ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Карпатигаз" є оператором спільної діяльності за договором від 10 червня 2002 року №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи, укладеним між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз".

В матеріалах справи наявна копія додаткової угоди від 25 лютого 2011 року №4, за якою до спільної діяльності залучено компанію Місен Ентерпрайзес АБ та визначено оператором ТОВ "Карпатигаз".

Згідно із абзацом третім пункту 64.6 статті 64 Податкового кодексу України взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Позивача додатково взято на облік як платника податків - учасника договору про спільну діяльність, відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, що підтверджується довідкою від 11 жовтня 2013 року №1287/2659-18-05-15 (а.с. 32).

Позивач також перебуває на обліку за неосновним місцем обліку в Карлівській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, що підтверджується повідомленням про взяття на облік за неосновним місцем обліку від 04 серпня 2012 року №3508/6/18-204, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 33-34).

ТОВ "Карпатигаз" подало до Карлівської ОДПІ податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин та сплатило задекларовані грошові зобов`язання, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.88-97).

Відповідно до довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів від 24 липня 2017 року №12937/10/26-59-12-25, ТОВ "Карпатигаз" не має заборгованості перед бюджетом.

ТОВ "Карпатигаз" звернулось до Карлівської ОДПІ із заявою про повернення помилково та надміру сплачених грошових зобов`язань від 06 липня 2016 року №06/07-8, у якій просило повернути помилково та надміру сплачену суму грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин з серпня та грудень 2014 року у розмірі 40 795 058,56 грн. шляхом погашення грошових зобов`язань з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на Карлівську ОДПІ, незалежно від виду бюджету.

Підставою для такого звернення стало те, що позивач помилково розрахував суму грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин без урахування норм, які діяли у звітний період, а саме положення підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.

Проте, відповідач листом від 12 серпня 2016 року №2266/10/16-12-12-35 повідомив, що висновок про повернення відповідної суми коштів з бюджету він не підготував та не подав до виконання Управлінню ДКС України у Карлівському районі Полтавської області.

Відповідно до підпункту 21 пункту 1 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31 липня 2014 року №1621-VII (набрав чинності 03 серпня 2014 року) внесено зміни, в тому числі, до Податкового кодексу України.

Вказаним Законом розділ ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 91 такого змісту: тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються такі особливості застосування деяких норм розділу XI "Плата за користування надрами" цього Кодексу. 1.1. Ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту, у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у відповідних розмірах…", зокрема конденсат - 45% (з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів); газ природний (будь-якого походження) - 55% (з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем у період з 03 серпня по 31 грудня 2014 року нараховано та сплачено за користування надрами для видобування корисних копалин на території відповідача у розмірі:

- по природному газу на загальну суму 83 437 146,70 грн. із застосуванням ставки 55%;

- по газовому конденсату на загальну суму 943 768,82 грн. із застосуванням ставки 45%.

Підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції станом на дату набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України") визначено, що ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини). Зокрема, ставка для природного газу - 28% (з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів), ставка для конденсату з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів - 42,00%.

Позивач вважає, що сплатив надміру суми грошових зобов`язань за користування надрами, нарахованих з 03 серпня по 31 грудня 2014 року, оскільки з 01 квітня 2014 року внесені зміни до підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України та встановлені інші ставки плати за користування надрами для видобування, які підлягали застосуванню.

Отже, розмір помилково та надміру сплачених грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 03 серпня по 31 грудня 2014 року за підрахунками позивача склав 43 585 856,96 грн., а тому сума надмірно сплаченого грошового зобов`язання становить за його твердженнями 40 795 058,56 грн. (84 380 915,52 грн. - 43 585 856,96 грн.).

Сума різниці не заперечувалась відповідачем під час розгляду справи, проте позиція контролюючого органу зводиться до того, що позивач не дотримався вимог пунктів 43.1, 43.3 статті 43 Податкового кодексу України та не подав уточнених розрахунків, у зв`язку з чим у податкових даних відсутня переплата.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31 липня 2014 року №1621-VII, на підставі якого нараховувались та сплачувались податкові зобов`язання, не є Законом, який містить виключно положення про внесення змін до Податкового кодексу України, внесення змін цим Законом не відповідало процедурі, передбаченій Податковим кодексом України, який після внесення змін одночасно містив дві суперечливих норми з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, платником яких був позивач.

Пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Зі змісту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" слідує, що зміни вносились, у тому числі до: Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Закону України "Про депозитарну систему України", Закону України "Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Отже, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" містить положення, якими вносяться зміни до інших законів, а не лише до Податкового кодексу України.

Одним з принципів податкового законодавства відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України є принцип стабільності, за яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Подібне положення передбачалось частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час існування спірних відносин), відповідно до якого закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, крім передбаченого Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

Відповідно до підпункту 9.19. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за користування надрами відноситься до загальнодержавних податків.

Згідно з пунктом 25.1 статті 25 Податкового кодексу України ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Як зазначено вище, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31 липня 2014 року №1621-VII на період до 01 січня 2015 року встановлюються ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 ПК України в більших розмірах; цей Закон набрав чинності з 03 серпня 2014 року та передбачав ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин до 01 січня 2015 року.

Отже, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" визначено нові ставки, а тому, з урахуванням принципу стабільності, передбаченого Податковим кодексом України, такі ставки не могли застосовуватись у 2014 році.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача, що застосуванню підлягали ставки, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України, відтак, ТОВ "Карпатигаз" сплачено плату за користування надрами для видобування корисних копалин в період з 03 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року у більшому розмірі.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За змістом підпункту 17.1.5 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Водночас, згідно з пунктами 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Згідно поданих до Карлівської ОДПІ декларацій, позивачем самостійно задекларовано податкові зобов`язання по платі за користування надрами із урахуванням ставок, визначених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31 липня 2014 року № 1621-VI в сумі 83 907 534,87 грн., що менше задекларованих на 40 795 058,53 грн.

Відповідно до пункту 50.3 статті 50 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контроллюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника пдатків за відповідний період.

Окрім того, пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як стверджує відповідач, і такі твердження не спростовані позивачем, станом на 22 листопада 2018 року уточнюючі декларації по платі за надра для видобування вуглевидобувної сировини платником до Карлівської ОДПІ не подані, переплата по платі за надра для видобування природного газу та газового конденсату і індивідуальній картці платника відсутня.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, позивач не надав суду підтверджень дотримання ним положень статей 43, 50 Податкового кодексу України та вчинив обов`язкові дії щодо подачі уточнюючого розрахунку до податкової декларації за період з 03 серпня по 31 грудня 2014 року, через що у відповідача не виникло підстав для вчинення дій щодо повернення переплати. Натомість, суд вважає підтвердженими та обґрунтованими твердження відповідача, що станом на момент звернення позивача до Карлівської ОДПІ із заявою про повернення помилково/надміру сплачених коштів, так і протягом розгляду справи в картці особового рахунку позивача відсутній як податковий борг, так і переплата, оскільки, виходячи із наявних обставин, позивач добровільно сплатив кошти згідно поданих декларацій.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених обставин суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у вчиненні дій щодо повернення надміру сплачених грошових коштів, дотримався вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, через що підстав для задоволення позову не знаходить.

Крім іншого суд вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, ПН 337504782, п/р НОМЕР_1 в ПАТ «Сбербанк», МФО 320627, тел. 0445932233.

Відповідач: Карлівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, адреса: 39500, м. Карлівка, вул.. Полтавський шлях, 97, податковий номер 39788132.

Суддя В.І. Келеберда