Ухвала суду № 86497371, 19.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

19 грудня 2019 року м. Київ № 640/25189/19

Окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Генеральної прокуратури України, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії від 05.12.2019 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.

Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд зупинити дію спірного рішення Четвертої кадрової комісії від 05.12.2019.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Так, предмет позову становлять вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, якою встановлено неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову позивач стверджує, що матеріали особової справи позивача підтверджують його високий рівень знань, професійну компетентність, етику та доброчесність. Позивач наполягає на тому, що спірне рішення є протиправним, оскільки ґрунтується виключно суб`єктивному судженні членів комісії. Поряд з цим позивач зазначає, що оскаржуване рішення є підставою звільнення позивача з посади прокурора, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, що унеможливить захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача.

Дослідивши приєднані до заяви про забезпечення позову матеріали, судом обставин, які б вказували на очевидну протиправність спірного рішення про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації, не встановлено. Посилання позивача на професійну компетентність, етику та доброчесність прокурора не є тими обставинами, які можуть свідчити про наявність підстав для забезпечення адміністративного позову в силу положень частини 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому будь-які обґрунтування чи докази того, що суб`єктивні судження членів кадрової комісії вплинули на законність спірного рішення та характер такого впливу, у заяві та доданих до неї матеріалах відсутні.

Саме по собі звернення до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про неуспішне проходження прокурором атестації не може слугувати беззаперечним доказом того, що таке рішення є очевидно протиправним.

Відповідність прийнятого рішення критеріям законності, підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, через що задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Не доведені жодними належними і допустимими доказами й твердження позивача про неможливість виконання рішення суду чи ефективного захисту прав позивача у зв`язку з його ймовірним звільненням.

З урахуванням викладеного суд не знайшов достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.

Суддя Т.П. Балась