Рішення № 86497256, 20.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2019 року № 640/7318/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Будівельна компанія «ТОТ»

до Головного управління Державної служби з питань праці

у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТОТ» (далі - Товариство, ТОВ БК «ТОТ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби з питань праці у Київській області (далі - ГУ Держпраці у Київській області) та з урахуванням поданої 20 травня 2019 року заяви про уточнення позовних вимог остаточно просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 29 березня 2019 року №КВ420/1063/АВ/ТД/ФС-246 про накладення штрафу у розмірі 7 511 400, 00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що інспекторами відповідача проведено інспекційне відвідування Товариства з питань додержання законодавства про працю, за результатами якого виявлені порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України, зокрема, щодо допущення до роботи працівників без укладення трудового договору та не повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Представниками відповідача складено Акт №КВ 420/1063/АВ від 04 березня 2019 року та у подальшому винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу №КВ КВ420/1063/АВ/ТД/ФС-246 від 29 березня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 7 511 400, 00 грн.

Позивач посилається на те, що для проведення позапланової перевірки були відсутні законні підстави, Товариство не було повідомлено про предмет перевірки, рішення про розгляд справи про накладення штрафу прийнято поза строками, передбаченими пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а висновки, викладені в оскаржувані постанові не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки з найнятими працівниками, щодо яких йдеться в Акті та постанові (загалом 60 осіб), укладалися цивільно-правові договори про надання оплачуваних послуг за актами прийому-передачі робіт. Також позивач зазначає, що фактично відповідачем був проведений позаплановий захід державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі невиїзного інспектування, оскільки місцем провадження господарської діяльності Товариства є місто Дніпро, де зберігаються усі договори та угоди цивільно-правового характеру, тому перевіряючими перевірка провадилася за місцем виконання господарських договорів.

Посилаючись на те, що порушень трудового законодавства не допускав, а висновки Акту та постанови є помилковими, позивач оскаржує їх до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року, після усунення позивачем недоліків позову згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року, відкрито провадження у справі, ухвалено провадити розгляд суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Відповідачем 19 червня 2019 року подано відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на ті обставини, що за результатами інспекційного відвідування об`єкту будівництва за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 6, ЖК «Зарічний», де провадило свою діяльність ТОВ БК «ТОТ», встановлені порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України щодо ряду осіб, які допущені до роботи без укладення трудового договору. Інспекційне відвідування, як різновид позапланової перевірки у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», проводилося за інформацією слідчого - капітана поліції Ковтуна І.А. про нещасний випадок, в межах компетенції Головного управління Держпраці у Київській області. Перед перевіркою уповноважені особи пред`явили направлення та службові посвідчення, про що зроблено відмітку у документах. Також на вимогу уповноважених осіб позивачем надано запитувані документи, а саме: копії цивільно-правових угод, укладених між Товариством та фізичними особами, які мають ознаки трудових відносин, при цьому актів прийому-передачі робіт не надано, як і доказів сплати податків та зборів за укладеними цивільно-правовими договорами. Акт інспекційного відвідування був направлений Товариству поштовим рекомендованим відправленням, зауважень на Акт не надходило. Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято 14 березня 2019 року, та з урахуванням визначеного законодавством 15-денного строку, розглянута з винесенням в останній можливий день - 29 березня 2019 року оскаржуваної постанови про накладення штрафу. У задоволенні позову відповідач просить відмовити повністю.

В судовому засіданні 12 вересня 2019 року представники сторін надали свої пояснення по суті позову, з урахуванням думки сторін судом ухвалено закінчити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний контроль та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, врегульовано Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі - Порядок №295).

З аналізу даних правових норм видно, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ГУ Держпраці у Київській області від 23 січня 2019 року №420 та направлення на проведення інспекційного відвідування № 149 від 24 січня 2019 року уповноваженими представниками ГУ Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування ТОВ БК «ТОТ» на предмет не оформлення трудових відносин.

Під час проведення інспекційних відвідувань інспектори праці керуються, окрім інших нормативно-правових актів, Порядком №295.

Положеннями частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлений перелік підстав для здійснення позапланових заходів,а саме:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Приписами частини другої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Також пунктом 5 Порядку № 295 визначено чіткий перелік підстав для проведення інспекційного відвідування, зокрема передбачено призначення перевірки за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Судом встановлено, що підставою для проведення інспекційного відвідування ТОВ БК «ТОТ» стало рішення керівника про проведення інспекційного відвідування, оформлене наказом від 23 січня 2019 року №420.

Прийняттю цього рішення передувало надходження інформації від слідчого Головного управління Національної поліції в м. Києві капітана поліції Ковтуна І.А. №1008/3/19 від 14 січня 2019 року та повідомлення про нещасний випадок за вхідним №10559/5/18 від 29 травня 2018 року (у подальшому надійшов також лист про відкликання повідомлення про нещасний випадок №11454/5/18 від 06 червня 2018 року.

Зокрема, в інформації слідчого зазначено, що слідчим управління ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12018100020004738 за фактом порушення вимог законодавства про охорону праці на території будівництва ЖК «Зарічний». Досудовим розслідування встановлено, що 25 травня 2018 року близько 10.00 на території будівництва 2-ї секції ЖК «Зарічний» за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 6, внаслідок порушення службовими особами ТОВ БК «ТОТ» та ТОВ «Альфабуд Комплект» вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці ОСОБА_2 впав з висоти 3-го поверху та від отриманих ушкоджень помер.

Ураховуючи такі обставини слідчий висловив прохання щодо здійснення заходів, пов`язаних з розслідуванням нещасного випадку, у зв`язку з чим керівником ГУ Держпраці у Київській області й прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування, оформлене наказом від 23 січня 2019 року №420.

Отже, на думку суду, для прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування відповідач мав достатні та ґрунтовні підстави.

У направленні на проведення заходу у ТОВ БК «ТОТ» №149 від 24 січня 2019 року зазначений вид перевірки - інспекційне відвідування відповідно до Порядку №295, яке сам відповідач визначає як позаплановий захід у розумінні Закону України «Про основні засади державного контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пункту 6 Порядку № 295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмету інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Про проведення інспекційного відвідування відповідно до положень пункту 8 Порядку №295 інспектор праці повідомляє об`єкт відвідування або уповноважену ним особу.

Отже, про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Враховуючи те, що предметом інспекційного відвідування визначено «виявлення неоформлених трудових відносин», відповідачем прийнято рішення не попереджувати позивача завчасно про інспекційне відвідування.

Перед початком інспекційного відвідування відповідно до пункту 9 Порядку №295 інспектор праці пред`явив представнику позивача службове посвідчення та надав копію направлення на проведення інспекційного відвідування №149 від 24 січня 2019 року, про що наявна відповідна відмітка в матеріалах (на оригіналі направлення), що спростовує твердження позивача про зворотне.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення серед іншого мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Уповноваженим інспектором праці складено вимогу про надання документів №149 від 19 лютого 2019 року, якою керівника ТОВ БК «ТОТ» зобов`язано у строк до 12.00 25 лютого 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до пункту 12 Порядку №295 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця є обов`язковими для виконання.

На зазначену вимогу товариством надано копії цивільно-правових договорів, укладених між ТОВ БК «ТОТ» та фізичними особами. Окрім того уповноваженим інспектором праці встановлено, що на об`єкті будівництва за адресою: м. Київ, вул.. Зарічна, 6 будівельну діяльність здійснює ТОВ БК «ТОТ», зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності з 29 квітня 2015 року за №12247770001072801, юридична адреса: 49054, м. Дніпро, вул. Благоєва, 31, офіс 20, основний вид діяльності 41.20- будівництво житлових і нежитлових будівель. Згідно штатного розкладу станом на лютий 2019 року у товаристві рахується 27 працівників з середньою зарплатою 4 385,00 грн.

В ході перевірки уповноваженою особою відповідача встановлено та підтверджено документальними доказами, що на момент нещасного випадку ОСОБА_2 вже не був працівником ТОВ БК «ТОТ», не виконував робочі завдання, оскільки звільнився за власним бажанням 14 травня 2018 року.

За результатами інспекційного відвідування складено Акт №КВ420/1063/АВ від 04 березня 2019 року, відповідно до змісту якого, зокрема встановлено, що керівництво ТОВ БК «ТОТ» використовує працю найманих працівників за цивільно-правовими договорами (договорами підряду), які насправді мають ознаки трудових, з такими особами: ОСОБА_3 (поклейка утеплювача), ОСОБА_4 (декоративна штукатурка), ОСОБА_5 (армування утеплювача), ОСОБА_6 (декоративна штукатурка), ОСОБА_7 (декоративна штукатурка), ОСОБА_8 (армування утеплювача), ОСОБА_9 (армування утеплювача), ОСОБА_10 (поклейка утеплювача), ОСОБА_11 (поклейка утеплювача), ОСОБА_12 (поклейка утеплювача), ОСОБА_13 (армування утеплювача), ОСОБА_14 (поклейка утеплювача), ОСОБА_15 (армування утеплювача), ОСОБА_16 (декоративна штукатурка), ОСОБА_17 (поклейка утеплювача), ОСОБА_18 (поклейка утеплювача), ОСОБА_19 (декоративна штукатурка), ОСОБА_20 (поклейка утеплювача), ОСОБА_21 (армування утеплювача), ОСОБА_22 (поклейка утеплювача), ОСОБА_23 (армування утеплювача), ОСОБА_24 (декоративна штукатурка), ОСОБА_25 (армування утеплювача), ОСОБА_26 (поклейка утеплювача), ОСОБА_27 (армування утеплювача), ОСОБА_28 (поклейка утеплювача), ОСОБА_29 (поклейка утеплювача), ОСОБА_30 (декоративна штукатурка), ОСОБА_31 (армування утеплювача), ОСОБА_32 (декоративна штукатурка), ОСОБА_33 (армування утеплювача), ОСОБА_34 (поклейка утеплювача), ОСОБА_35 (декоративна штукатурка), ОСОБА_36 (декоративна штукатурка), ОСОБА_37 (армування утеплювача), ОСОБА_38 (декоративна штукатурка), ОСОБА_39 (армування утеплювача), ОСОБА_40 (армування утеплювача), ОСОБА_41 (поклейка утеплювача), ОСОБА_42 (поклейка утеплювача), ОСОБА_43 (декоративна штукатурка), ОСОБА_44 (армування утеплювача), ОСОБА_45 (армування утеплювача), ОСОБА_46 (поклейка утеплювача), ОСОБА_47 (поклейка утеплювача), ОСОБА_48 (декоративна штукатурка), ОСОБА_49 (поклейка утеплювача), ОСОБА_50 (поклейка утеплювача), ОСОБА_51 (армування утеплювача), ОСОБА_52 (армування утеплювача), ОСОБА_53 (поклейка утеплювача), ОСОБА_54 (поклейка утеплювача), ОСОБА_55 (поклейка утеплювача), ОСОБА_56 (декоративна штукатурка), ОСОБА_57 (декоративна штукатурка), ОСОБА_58 (армування утеплювача), ОСОБА_59 (армування утеплювача), ОСОБА_60 (декоративна штукатурка), ОСОБА_61 (декоративна штукатурка), ОСОБА_62 (декоративна штукатурка).

За висновками Акту від 04 березня 2019 року у порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України фізичні особи допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Один примірник акту залишається у об`єкта відвідування.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 295 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в Акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акту. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Як вбачається з матеріалів справи зауваження на Акт від 04 березня 2019 року позивачем не подавалися.

Надалі, відповідачем винесено оскаржувану постанову №КВ420/1063/АВ/ТД/ФС від 29 березня 2019 року про накладення на ТОВ БК «ТОТ» штрафу за порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України (за допуск до роботи фізичних осіб без належного оформлення трудових правовідносин у розмірі 7 511 400, 00 грн.

Позиваючись до суду, позивач не погоджується з висновками відповідача щодо наявності трудового характеру взаємовідносин між Товариством та вищезазначеними фізичними особами, зазначеними в Акті від 04 березня 2019 року та оскаржуваній постанові від 29 березня 2019 року, та вважає, що підрядник, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує свою роботу та виконує її на свій власний ризик. Згідно тексту наданих до перевірки договорів та додатків до них Товариство надавало підрядникам завдання, вказуючи детальні умови для виконання роботи, передбаченої договором, та оплачувало разові винагороди за актами прийму-прийняття робіт.

Водночас, зазначені твердження позивача спростовуються наданими до матеріалів справи доказами, а зміст договорів підряду, які укладалися з фізичними особами, вказує на протилежне.

Так, чинним законодавством України не передбачено у яких саме випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт/надання послуг. Сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин та на власний розсуд можуть визначати вид такого договору. Укладення цивільно-правового договору є виключним правом суб`єктів господарювання, що забезпечено Конституцією України та Цивільним кодексом України.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення та забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не конкретну індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (послуг).

Частиною першою статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Частина перша статті 627 Цивільного процесуального кодексу України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. При цьому, за статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

З викладеного суд приходить до висновку, що роботодавці мають право укладати цивільно-правові договори з фізичними особами на виконання певних видів робіт та надання послуг, укладення яких узгоджується з приписами Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вбачається із змісту наявних у справі цивільно-правових договорів (договорів підряду), їх предметом є: виконання Виконавцем певних робіт Замовнику в обсязі та на умовах, передбачених даними договорами, зокрема у різних випадках: армування утеплювача, поклейка утеплювача, декоративна штукатурка за різними адресами виконання будівельних робіт. При цьому сам позивач вважає укладені цивільно-правові угоди договорами підряду, предметом яких відповідно до положень Цивільного кодексу України є виготовлення, обробка, переробка, ремонт речі або виконання іншої роботи (надання послуг) з переданням їх результату замовникові.

Проте, у зазначених цивільно-правових договорах, укладених між позивачем та фізичними особами, відсутні будь-які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати виконавець замовнику, у яких мінімальних або максимальних об`ємах, не визначено етапів робіт. Договори не містять жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних та кількісних характеристик. Зазначено лише, що оплата залежить від об`єму виконаної роботи.

Отже, визначення кінцевого результату роботи у договорах відсутнє, що вказує на те, що укладені договори фактично передбачають виконання особами трудових функцій на постійній основі, що є ознакою трудових відносин, оскільки виконувана ними робота є процесом праці, яка не передбачає будь-якого кінцевого результату.

Також позивач не надав під час інспекційного відвідування, а також упродовж розгляду адміністративної справи в суді доказів стосовно того, яким чином за укладеними цивільно-правовими договорами сплачувалися податки та збори, як-то: звіт 1ДФ та щомісячні звіти за формою Д4, які обов`язково подаються до органів ДФС суб`єктами господарювання, адже виплати за цивільно-правовими угодами обкладаються такими самими податками та зборами, що й заробітна плата за трудовими договорами.

Згідно з частиною третьою статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17 червня 2015 року №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з частиною першою та другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також суд зазначає, що Постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Згідно пункту 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення Акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

У даній справі рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу було прийнято 14 березня 2019 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку №509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд, тому відповідач листом від 22 березня 2019 року №43/3/19/4653 повідомило ТОВ БК «ТОТ» про дату та час розгляду справи про накладення штрафу.

Таким чином, останнім днем для винесення постанови може бути 29 березня 2019 року. Саме у цей день оскаржувана постанову була винесена відповідачем.

Отже, твердження позивача про порушення строків винесення оскаржуваної постанови свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли та спростовані відповідачем.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ураховуючи наведене у сукупності, оцінюючи дії відповідача на предмет дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідачем призначено інспекційне відвідування позивача на достатніх та ґрунтовних підставах, предмет перевірки охоплював перевірку дотримання позивачем трудового законодавства, самим відповідачем визначено інспекційне відвідування як позаплановий захід, а висновки Акту від 04 березня 2018 року за результатами інспекційного відвідування стосовно наявності ознак трудових, а не цивільно-правових відносин з фізичними особами ґрунтуються на досліджених матеріалах, наданих позивачем (договорах підряду, укладених між Товариством та фізичними особами), у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що інспекційне відвідування здійснювалося на підставах та у межах повноважень, наданих відповідача, а оскаржувана постанова від 29 березня 2019 року про накладення штрафу прийнята на підставах, що передбачені законами України.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та їх недоведеність достатніми та переконливими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 17 289,00 грн. згідно платіжного доручення №1441 від 16 травня 2019 року, проте зазначена сума відшкодуванню не підлягає, оскільки суд не знайшов підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТОТ» до Головного управління Державної служби з питань праці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТОТ», адреса: 49054, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Благоєва, 31, офіс 20 РНОКПП 39773791, тел.: 0675651274.

Відповідач: Головне управління Держпраці у Київській області, адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10 код ЄДРПОУ 39794214, тел.+380444815040.

Суддя В.І. Келеберда