Ухвала суду № 86497244, 17.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17 грудня 2019 року м. Київ№ 826/7329/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження у справі в частині в адміністративній справі:

за позовом ОСОБА_1 до Народного депутата України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції Соболєва Єгора Вікторовича, Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, Верховної Ради України, Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання дій протиправнимиза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідачів: не прибули.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Народного депутата України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції Соболєва Єгора Вікторовича, Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, Верховної Ради України, Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання дій протиправними.

Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує протиправність дій Народного депутата України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції Соболєва Єгора Вікторовича, про що суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно - правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги

На підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Термін "суб`єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 3 частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнято оскаржуване рішення суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Також суд зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Обсяг повноважень та правовий статус народних депутатів України визначаються Конституцією України та законами України № 2790-XII та від 04 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України».

Системний аналіз зазначених законів свідчить про те, що народні депутати України не наділені владними управлінськими функціями, а тому не можуть бути відповідачами як суб`єкт владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.

Відповідно до статті 1 Закону № 2790-XII народний депутат України є представником Українського народу у Верховній Раді України.

Народний депутат не має права мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі (частини перша статті 3 цього Закону).

Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України визначена статтею 6 Закону № 2790-XII, а саме: народний депутат бере участь у засіданнях Верховної Ради України; бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; виконує доручення Верховної Ради України та її органів; бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; бере участь у парламентських слуханнях; звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України.

Тобто, народний депутат України не є ні посадовою, ні службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а є учасником законотворчої діяльності, не відноситься до суб`єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями.

Водночас народний депутат може нести відповідальність як фізична особа та бути стороною у справі, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № №826/8777/18 від 20.03.2019.

Крім того, позивачем заявлені також позовні вимоги до Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Статтею 89 Конституції України передбачено, що Верховна Рада України затверджує перелік комітетів Верховної Ради України, обирає голів цих комітетів. Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України.

Правовий статус комітетів Верховної Ради України, їх функції та організаційні основи діяльності визначені Законом України "Про комітети Верховної Ради України" від 04 квітня 1995 року №116/95-ВР.

Згідно статті 1 цього Закону комітет Верховної Ради України - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій. Комітет відповідальний перед Верховною Ради України і підзвітний їй.

Тобто, функціональне призначення Комітетів Верховної Ради України передбачає, зокрема, здійснення ними законопроектної роботи, підготовки та попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень парламенту.

Аналіз наведених норм свідчить, що комітети Верховної Ради України не є органами державної влади, а їх рішення, висновки та рекомендації мають для Верховної Ради України не обов`язковий, а лише дорадчий характер. За своїм конституційним статусом комітети є органами, які забезпечують здійснення парламентом його повноважень. У комітетів Верховної Ради України відсутні владні управлінські функції, які належать лише самій Верховній Раді України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що комітети Верховної Ради України не є самостійними суб`єктами владних повноважень, рішення, дії, бездіяльність, яких можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що обраний позивачем спосіб захисту прав, шляхом подання позову про визнання дій Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції протиправними сам собою не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви, судом встановлено наявність підстав для закриття провадження у справі, визначених ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена

Керуючись ст. ст. 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Народного депутата України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції Соболєва Єгора Вікторовича , Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції про визнання дій протиправними - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур